Перейти до вмісту

Кочубей Василь Васильович (член Держдуми)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кочубей Василь Васильович
Народився31 січня 1883(1883-01-31) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 жовтня 1960(1960-10-02) (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСент-Женев'єв-де-Буа Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Державної думи Російської імперії[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяОктябристи Редагувати інформацію у Вікіданих
РідКочубеї Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоVasiliy Arkadievich Kochubeyd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMariya Kapnistd Редагувати інформацію у Вікіданих

Василь Кочубей (31 січня 1883, Москва — 2 жовтня 1960, Франція) — український державний діяч часів Російської імперії, пирятинський повітовий маршалок шляхти, член IV Державної Думи від Полтавської губернії (від загального складу виборців). Камер-юнкер Імператорського Двору (1908). Великий[1] землевласник з роду Кочубеїв.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Василь Кочубей народився в сім'ї камергера Василя Кочубея (18261897) і графині Марії Капніст (18481925). По лінії батька — онук сенатора Аркадія Кочубея і Софії Вяземської (17981834), по лінії матері — Олексія Капніста і Уляни Білухи-Кохановської. Мав двох рідних братів: Петра-молодшого і Миколи (18851947)[K 1], а також трьох зведених (від першого шлюбу батька) — Аркадія (18531863), Петра-ст. (18511879) і Дем'яна (18591872).

Освіту здобув в Олександрівському училищі в Ялті. Потім прослухав два курси юридичного факультету Петербурзького університету.

У 19061917 обирався пирятинським повітовим маршалком шляхти, був головою повітової землевпорядної комісії і повітового земського зібрання, почесним мировим суддею Гадяцького і Пирятинського округів.

18 жовтня 1912 обраний до IV Державної думи від загального складу виборців Полтавських губернських виборчих зборів, де увійшов до складу фракції «Союзу 17 жовтня», після розколу якої грудні 1913 — січні 1914 — до групи безпартійних, пізніше — до фракції октябристів.

У 1915 зі створенням Прогресивного блоку увійшов до його складу. Брав участь в роботі комісій: з наказу, з народної освіти, з релігійних питань, з направлення законодавчих пропозицій[1]. Під час першої та другої сесій виступав доповідачем комісії з направлення законодавчих пропозицій. Своє депутатське грошове забезпечення в роки Першої світової війни Кочубей передавав до Комітету з надання допомоги пораненим і постраждалим під час війни.

У лютому-березні 1917 був призначений комісаром Тимчасового комітету Державної думи з установ колишнього відомства імператриці Марії Федорівни і імператриці Олександри Федорівни.

З квітня 1917 — член Військової комісії Тимчасового комітету Державної думи[1].

У числі 488 депутатів Державної думи всіх чотирьох скликань брав участь у Державній нараді, яка проводилася в Москві 25 — 28 серпня 1917.

Після жовтня 1917 емігрував до Франції, де в Парижі став членом Капітули «Астрея», ложі «Астрея», і так званої Англо-Саксонської ложі[1].

Помер 2 жовтня 1960 і був похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

З 5 лютого 1917 був одружений з Ганною Закревською (18871941), донькою Гната Закревського і сестрою Мури Будберг. У першому шлюбі була одружена з Володимиром Іоновим (18801917).

Подружжя мало двох дітей:

  • Василь (19171943) — був одружений з Оленою Лодиженською (19142006), пізніше вийшла заміж за Андрія Шмемана[3], в шлюбі народився син Василь (нар. 1942)[4] .
  • Ольга (нар. 1918)

Посилання

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. Офіцер лейб-гвардії Кінного полку. Помер в еміграції після 26 квітня 1931 року[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Кочубеи // Большая российская энциклопедия / С.Л. Кравец. — М : Большая Российская энциклопедия, 2010. — Т. 15. — С. 534. — 60 000 прим. — ISBN 978-5-85270-346-0.
  2. Волков С. В. Офицеры российской гвардии: Опыт мартиролога. — М.: Русский путь, 2002. — С. 252. — 568 с. — 2000 экз. — ISBN 5-85887-122-4.
  3. Елена Александровна Шмеман
  4. Василий Васильевич Кочубей