Панас Кочура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кочура Панас Федорович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панас Кочура
Народився18 липня 1905(1905-07-18)
Кролевець, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер5 листопада 1976(1976-11-05) (71 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБерковецьке кладовище
Країна СРСР
Діяльністьписьменник
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора

Панас Кочу́ра (справжні ім'я і прізвище Кочур Панас Федорович; нар. (18 липня) 1905, Кролевець — пом. 5 листопада 1976, Київ) — український радянський письменник, прозаїк; член Спілки письменників України з 1954 року. Кавалер ордена Трудового Червоного Прапора.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 5 [18] липня 1905(19050718) року у місті Кролевці (тепер Сумська область, Україна) в сім'ї робітника. З 1913 року навчався в трирічній школі, потім у реальному училищі, яке пізніше реорганізоване у семирічну школу, яку він закінчив 1921 року.

Працював на Кролевецькому механічному заводі, у мандрівній театральній трупі Чернігівської губернської політпросвіти. Впродовж 19241927 років — секретар, голова Чапаєвської сільської ради Кролевецького району. В 1927 році покликаний до Червоної армії, два роки навчався в артилерійському училищі. Під час служби в 1929 році потрапив в аварію і тяжко захворів. З того часу був прикутий до ліжка. Член КПРС з 1956 року.

Могила Панаса Кочури

Помер 5 листопада 1976 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 74).

Творчість

[ред. | ред. код]
  • «Родина Сокорин» (журнал «Українська література», 1945, № 12; окремо — Київ, 1962; повість про боротьбу українського народу проти німецьких окупантів);
  • «Остання подорож» (журнал «Вітчиз­на», 1951, № 3; оповідання присвячене Тарасу Шев­ченку);
  • «Окрилені» (1953, у спів­автостві із Миколою Ятком; повість про кол­госпне життя повоєнних ро­ків);
  • «Світлий ранок» (1954; роман про Визвольну вій­ну під проводом Богдана Хмель­ницького);
  • «Вог­ні юності» (1957; повість про кол­госпне життя повоєнних ро­ків);
  • «Золота грамота» (1960, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
  • «Апостоли правди» (1969, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
  • «Із іскри — полум'я» (1972, роман про події Франко-російської війни 1812 року, революційну діяльність декабристів);
  • «Сичі на дзвіниці» (1974, про підпільні гурти в Україні напередодні революційних подій 1905—1907 років);
  • «Початок вічного» (1977, про підпільні гурти в Україні напередодні революційних подій 1905—1907 років);
  • «Блакитна мрія. Довга ніч» (1987).

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Ім'ям письменика названо одну з вулиць Кролевця і середню загально-освітню школу № 1.

Література

[ред. | ред. код]