Перейти до вмісту

Красноперівка

Координати: 49°27′30″ пн. ш. 35°05′14″ сх. д. / 49.45833333° пн. ш. 35.08722222° сх. д. / 49.45833333; 35.08722222
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ландшафтний заказник місцевого значення
«Красноперівка»
49°27′30″ пн. ш. 35°05′14″ сх. д. / 49.45833333° пн. ш. 35.08722222° сх. д. / 49.45833333; 35.08722222
Країна Україна
РозташуванняКарлівський район, Полтавська область, Україна Україна
Найближче містоКарлівка
Площа317 га
Засновано1995
ОператорДП «Новосанжарський лісгосп»
Красноперівка. Карта розташування: Полтавська область
Красноперівка
Красноперівка (Полтавська область)
Мапа

Красноперівка — один з об'єктів природно-заповідного фонду Полтавської області, ландшафтний заказник місцевого значення.

Розташування

[ред. | ред. код]

Заказник розташований в Карлівському районі, Полтавської області на околиці міста Карлівка в долині річки Орчик в Карлівському лісництві, кв. 14-23.

Історія

[ред. | ред. код]

«Урочище Красноперівка» 28 лютого 1995 року рішенням Полтавської обласної ради отримало статус ландшафтного заказника місцевого значення. Завданням заказника є збереження кленово-дубово-соснових насаджень з різноманітною флорою та фауною. Має водоохоронне та ґрунтозахисне значення. Осередок збереження рідкісних видів рослин (4) і тварин (1).[1]

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Заказник займає площу 317 га, розташовується на межі лісостепової та степової зон України. В урочищі на узліссях знаходяться невеликі ділянки остепнених луків та фрагменти піщаних степів.

Флора

[ред. | ред. код]

В урочищі виділяють сім асоціацій природної лісової рослинності: звичайнодубові, в'язово-дубові, в'язові, біловербові та білотополеві ліса, на невеликих територіях штучно насаджені сосни та берези.

Серед рослин є десять рідкісних видів. Плодоріжка болотна, косарики тонкі, тюльпан дібровний занесені до «Червоної книги України», а сім є рідкісними на території Полтавщини: конвалія звичайна, родовик лікарський, проліски пониклі, серпій увінчаний, козельці українські, Centaurea chartolepis[2] та Centaurea glastifolia[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Екологічний паспортПолтавської області (2017 рік) (PDF). 2018. Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  2. Давидов Д.А. Урочище «Красноперівка» – цінний природний масив на межі лісостепової і степової зон на Лівобережжі України. / Лозовий В. М. // Природні та антропогенно трансформовані екосистеми прикордонних територій у постчорнобильський період : матеріали міжнар. наук. конф. "Природні та техногеннозмінені екосистеми прикордонних територій у постчорнобильський період" та міжнар. наук.-практ. студент. конф. "Структурно-функціональна організація природних і антропогенно трансформованих екосистем прикордонних територій" (9-11 жовт. 2014 р., Чернігів, Україна) : зб. ст. / Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка [та ін.]; [редкол.: Лукаш О. В. (голова) та ін.].. — 2014. — ISSN 978-617-7223-31-2. Архівовано з джерела 18 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.
  3. Давидов Д.А. Нові дані про поширення деяких регіонально рідкісних видів судинних рослин в Полтавській області // Біологія та екологія : наук. журн. / Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка.. — 2018. — Т. 4, № 2. — С. 68-75. Архівовано з джерела 13 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Давидов Д.А. Урочище «Красноперівка» – цінний природний масив на межі лісостепової і степової зон на Лівобережжі України. / Лозовий В. М. // Природні та антропогенно трансформовані екосистеми прикордонних територій у постчорнобильський період : матеріали міжнар. наук. конф. "Природні та техногеннозмінені екосистеми прикордонних територій у постчорнобильський період" та міжнар. наук.-практ. студент. конф. "Структурно-функціональна організація природних і антропогенно трансформованих екосистем прикордонних територій" (9-11 жовт. 2014 р., Чернігів, Україна) : зб. ст. / Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка [та ін.]; [редкол.: Лукаш О. В. (голова) та ін.].. — 2014. — ISSN 978-617-7223-31-2. Архівовано з джерела 18 жовтня 2020. Процитовано 13 жовтня 2020.