Красносілка (Гайсинський район)
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| село Красносілка | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Гайсинський район |
| Тер. громада | Бершадська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05040010110088605 
|
| Облікова картка | Красносілка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1670 |
| Населення | 1978 |
| Площа | 19,6 км² |
| Густота населення | 100,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 24421 |
| Телефонний код | +380 4352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°30′23″ пн. ш. 29°37′17″ сх. д. / 48.50639° пн. ш. 29.62139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
173 м |
| Водойми | р. Південний Буг |
| Найближча залізнична станція | Генрихівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м.Бершадь, вул. Героїв України, 23 |
| Карта | |
  Красносілка | |
 Красносілка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Красносі́лка — село в Україні, у Бершадській міській громаді Гайсинського району Вінницької області.
Лежить на лівому березі Південного Бугу. Віддаль до центру громади — 20 км.
Через село проходить ширококолійна залізниця Вінниця — Гайворон. У селі залізнична станція Генріхівка. На станції навантажують вантажні вагони, 4 рази на тиждень ходить приміський поїзд до Вінниці.
Це село, як і навколишні, розташовані в гарній місцині, належало знатній родині Ліпковських, герби яких стали відомими у Польщі ще в XVI столітті.
Саме тут земельний наділ придбав Генріх Ліпковський, який найбільше зробив для розбудови Красносілки і зростання її значимості в цьому регіоні. Вже в другій половині XIX століття його маєток був найбільшим у повіті.
Село пов'язано з історією польського повстання 1830 року.
Свідчення про Красносілку можна знайти в «Географічному словнику» виданому у Варшаві у 1883 році.
Село входило до М'якохідської волості, згодом стало волосним центром, а волость була перейменована на Красносільську.
З 7 березня 1923[1] було районним центром Красносільського району.
19 листопада 1924 перейшло до складу Соболівського району.[2]
11 серпня 1925 перейшло до складу Джулинського району.[3]
10 вересня 1959 з метою укрупнення районів Джулинський район ліквідували, село перейшло до Бершадського району.
14 лютого 2019 громада УПЦ МП Святого апостола і євангеліста Іоана Богослова перейшла до складу Вінницько-Тульчинської єпархії ПЦУ[4].
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Бершадської міської громади[5].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бершадського району, село увійшло до складу Гайсинського району[6].
В 1703 році був побудований дерев'яний православний храм святого Апостола Іоанна Богослова, шириною 6 аршин (4,25 м) і висотою 15 аршин (10,65 м) з окремою дзвіницею. Іконостас у ньому був дощаний, двох'ярусний, з іконами грецького письма. Цей храм існував до 1873 року.
Новий храм побудували в 1867-1873 роках. Цей храм був дерев'яний на кам'яному фундаменті, дзвіниця була побудована разом з храмом, всю будівлю покривав залізний дах. Споруда храму обійшлася в 7200 рублів і зроблена на кошти парафіян. У 1879 році у дах дзвіниці вдарила блискавка, відбивши частину карнизу, ставню, розбивши скляні двері з дзвіниці в церкву, і пошкодивши рами наместной ікони Святого Миколая. Іконостас у храмі був триярусний, прикрашений золотою різьбою на синюватому тлі. У 1896 році храм зазнав капітального ремонту: верх і барабан храму були розібрані до зовнішнього карниза, залом стіни були виготовлені з нових брусів, барабан і верх встановили назад, без зміни плану.
Також були дерев'яні причтові приміщення, побудовані парафіянами в 1862 році. Церковно-приходська школа була відкрита в 1862 році, і розміщувалася в окремому будинку. Після революції в 1926 році храм був зруйнований, а все церковне майно було націоналізовано і передано в колгосп. На місці храму побудували склади.
У 1992 році за рішенням жителів села та сільської ради було розпочато будівництво нового цегляного храму на честь святого Апостола Іоанна Богослова, будівництво якого тривало 15 років. З 2007 року в храмі проходять регулярні богослужіння.
- За Генріха був збудований у селі цукровий завод, а також прокладена залізниця, місцева станція, яка і по-сьогодні носить його ім'я.
Родину Ліпковських поважали в країні за відданість короні і присязі, чоловіки якої служили у війську і навіть на флоті.
Будівництво у Красносілці палацу Генріх розпочав у 1822 році, який по проекту зводився в італійському стилі. З його вікон відкривався дуже гарний вид на річку Південний Буг. Однак на малюнку 1860 року ми вже зустрічаємо маєток в дещо переробленому вигляді.
Головний будинок мав два поверхи з двоскатним дахом з партерами. А веранда була з односкатним, на колонах. В лівому куті головної споруди були колони, а також арки і закрита тераса.
Вже в 1873 році палац знову дещо змінив всій вигляд, особливо тераси, де в правій, з високими закритими вікнами, знаходилася оранжерея. Найгарнішою тут була бальна зала — висока, з багатьма орнаментами та арками. Нагорі стіни були покриті штукатуркою з характерними гротами. Доповнювали величавість великі люстра з кришталю, а на підході проглядалося кілька відтінків паркету.
- Був камін світлого мармуру, над яким висіли скульптури, а навколо — картини в позолочених рамках.
Зала для балів і декорацій була дуже величава, а попід стінами стояли крісла в стилі Людовіка Філіпа і банкетки. Тут було два салони, а стіни вимальовані яскравими орнаментами. Подібний вигляд мала і друга зала, де всі речі були позолочені. Тут в колекції були зібрані кубки, чашки, полумиски, різні китайські фігурки. Штрихами були намальовані пейзажі села і округи, а також «красносільські справи», як про це повідали очевидці.
Цікавою у палаці була й система опалювання, а покої відзначалися величністю і оригінальною умебльованістю, особливо різноплановими диванами.
Сучасники схвально відгукувалися і про галерею Ліпковських, яка, вишукано оформлена, поєднувала в собі картини з декількох десятків образів.
Вражаюче виглядала зала їдальні. Це, насамперед, різні балкони, розмальована стеля, старовинний годинник. В центрі знаходилася гарна шафа і великий овальний стіл зі стільцями.
Це лише штриховані узагальнення, які можна зробити з тодішніх описів вражень очевидців.
Після Генріха Ліпковського Красносілка перейшла до одного з його синів, який вів дещо розгульний спосіб життя. З часом він продав палац іншому члену родини, а колекції подарував братовій. Зараз важко оцінювати такі дії наступних власників маєтку, однак, скоріш за все, це було пов'язано з їх фінансовими труднощами.
Ліпковські проживали в Красносілці аж до революційних подій, пов'язаних з приходом більшовицької влади. Саме в цю пору завершилася світла сторінка в історії цього панського палацу.
В наступні десятиліття його приміщення використовувалися під різні навчальні та офіційні установи, керівники яких не задумувалися над збереженням будівлі. У роки нацистської окупації тут знаходилася комендатура. Саме сюди прагнув спрямувати свій палаючий бомбардувальник радянський екіпаж, який розбився поруч, і льотчики захоронені в парку біля маєтку.
І лише в післявоєнний період, коли тут функціонувала знаменита Красносільська середня школа, це приміщення підтримувалося всі роки у більш-менш нормальному стані, наскільки дозволяли тодішні можливості.
- Палац Ліпковських.Світлини Красносілки. Палац Ліпковських [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Населення — 1978 осіб станом на 2001 рік.
Розподіл населення за рідною мовою за даними [7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1947 | 98.43% |
| російська | 27 | 1.37% |
| білоруська | 2 | 0.10% |
| румунська | 1 | 0.05% |
| болгарська | 1 | 0.05% |
| Усього | 1978 | 100% |
Бурлаку Тарас Миколайович (20.12.1974 — 04.03.2023) — український військовик, учасник російсько-української війни[8][9][10].
Кирилюк Олександр Анатолійович (?—12.05.2024) — український військовик, учасник російсько-української війни[11]
Сметанський Олександр Анатолійович (19.05.1988 —13.09.2023) — український військовик, учасник російсько-української війни[12].
Тарахкало Олег Леонідович (04.06.1976 —13.04.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни[13].
Тарковський Руслан Сергійович (23.01.1998 —31.08.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни[14].
Шкуренко Володимир Миколайович (17.06.1977—12.08.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни[15].
-
Школа -
Церква -
Амбулаторія
- ↑ Постанова ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 295 від 19 листопада 1924 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Поділля».
- ↑ О присоединении села Красноселка Соболевского района к Джулинскому району (из протокола № 16 заседания президиума окрисполкома) // Державний архів Вінницької області. Ф. Р-847. Оп. 1. Од. зб. 26. Арк. 110.(рос.)
- ↑ До складу Вінницько-Тульчинської єпархії перейшли ще 4 релігійні громади з Московського патріархату[недоступне посилання]
- ↑ Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Посмертним орденом нагородили Героя - Бурлаку Тараса Миколайовича. Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ Доброволець Тарас Бурлака поклав своє життя за кожного з нас. Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
- ↑ Бурлака Тарас Миколайович (20.12.1974 - 04.03.2023) с. Красносілка. Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ https://www.facebook.com/share/p/EJbsExeT9aJ8jjxR/
- ↑ Сметанський Олександр Анатолійович (19.05.1988 – 13.09.2023) с. Красносілка. Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ Тарахкало Олег Леонідович (04.06.1976 – 13.04.2022) с. Красносілка. Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Тарковський Руслан Сергійович (23.01.1998 - 31.08.2022) с. Красносілка. Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Шкуренко Володимир Миколайович (17.06.1977-12.08.2022) с. Красносілка. Офіційний сайт Бершадської міської ради, Вінницької області. Всі права захищено. Копіпаст і рерайт статей заборонено. (укр.). Процитовано 13 березня 2024.
- Красносі́лка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.164
- Джус Анатолій. Красносілка . Красне село на березі Бугу ріки. (Про с. Красносілка Бершадського району). – Вінниця, Нілан-ЛТД, 2017. – 444. (Випуск 13)
