Красунчик чоловік

Красунчик-чоловік
Жанр	п'єса
Форма	п'єса
Автор	Олександр Миколайович Островський
Мова	російська
Написано	1882

«Красунчик-чоловік» — комедія на чотири дії Олександра Островського. Написана в кінці 1882 року.

Прем'єра відбулась 26 грудня 1882 року в Малому театрі. 6 січня 1883 року п'єса була представлена в Олександрійському театрі.

П'єса отримала негативні критичні відгуки і ставилась не часто — лише з 1884 по 1917 роках була поставлена 39 разів. П'єса Красунчик-чоловік була екранізована.

Дійові особи

• Аполінарія Антонівна, старенька пані.
• Зоя Василівна Окойомова, її племінниця, молода жінка.
• Аполлон Євгенійович Окойомов, її чоловік.
• Наум Федотович Лотохін, багатий барин, далекий родич Окойомової.
• Федір Петрович Олешунін, молодий чоловік, середнього статку, землевласник.
• Нікандр Семенович Лупачьов, старий барин, який живе на широку ногу і розкидається грошима. Не приймається хорошим суспільством.
• Сосипатра Семенівна, його сестра, стара пані, одягається багато та оригінально, веде себе абсолютно вільно, нікого не соромиться.
• П'єр, Жорж — молоді люди, товариші Лупачьова, нічим не займаються; схожі один на одного, одягнені і причесані за останніми криками моди,мовчазні, скромні, пристойні.
• Василь, людина в вокзалі.
• Акимович, старий слуга Лотохина.
• Паша, покоївка.
• Сусанна Сергіївна Лундишева, молода вдова, племінниця Лотохіна.
• Іван, лакей Соспатри Семенівни.

Сюжет

Апполон Окойомов, «красунчик-чоловік», одружившись з багатою дівчиною Зоєю. Через кілька років він розтратив всі її статки і вирішив врятувати свої справи новим вигідним шлюбом. Він пропонує дружині, яка його любить розлучення, причому звинувачує її у зраді. Беззавітно віддана Зоя після болісної боротьби підкоряється волі Окойомова. Але коли слідом за тим він вимагає від неї, що б вона пішла на утримання до іншого чоловіка, лагідна жінка обурюється. Лотохін, що скуповує всі маєтки своїх родичок, вирішив розібратися в чому справа, коли його племінниця Сусанна, теж закохана в Окойомова, вирішує продати свій маєток. За участю Сосипатри гра Окйомова зірвалася. Зруйнувапвся і його план одруження на купчисі-мільйонерші Сусанні Сергіївні Лундишевій. Ім'я та честь Зої відновлено. Незважаючи на прохання Окойомова, Зоя не відчуває себе в силах повернутися до нього. Примирення можливе тільки в тому випадку, якщо він знайде у своїй душі «хоч що-небудь добре і чесне».

Постановки

26 грудня 1882 — Малий театр. 6 січня 1883 — Олександійський театр. 1940 — Іркутський театр. 1946 — Театр імені Моссовєта. 1999 — Рязанский театр драми. 2006 — МХАТ ім. М. Горького. 29 жовтня 2011 — Санкт-Петербурзький театр «Російська антреприза» імені Андрія Миронова.

Посилання

• Текст п'єси [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]