Перейти до вмісту

Крат Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михайло Крат
 Полковник
 Генерал-хорунжий (1945)
Загальна інформація
Народження6 серпня 1892(1892-08-06)
м. Гадяч, Полтавська область
Смерть8 серпня 1979(1979-08-08) (87 років)
Детройт, Мічиган, США
ПохованняЦвинтар святого Андрія
Громадянство УНР
Alma MaterПерший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Військова служба
Приналежність УНР
Рід військ Армія УНР
 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»
Війни / битвиПерша Світова війна
Українсько-радянська війна
Перший зимовий похід
Друга Світова війна
Командування
8-ий Чорноморський полк 3-ї Залізної стрілецької дивізії,
Нагороди та відзнаки
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Орден «Залізний хрест» (УНР)
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри
«Воєнний хрест» (УНР)
«Воєнний хрест» (УНР)
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Зірки Карагеоргія (Королівство Сербія)

Миха́йло Микола́йович Крат (6 серпня 1892, Гадяч Полтавщина, Російська імперія8 серпня 1979, Детройт, США) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник Першої світової війни, полковник Російської імператорської армії. У добу Директорії УНР — старшина Армії УНР, з серпня 1919 року — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Гадячі. Козацького походження, його предки були бунчуковими та значковими товаришами, один з них обіймав посаду сотника.[1] Взимку 1905 року став кадетом четвертої класу першого Кадетського корпусу в Петербурзі.[2] Закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1913). Служив у Пскові, в 93-му піхотному Іркутському полку.[3]

Згодом одружився з Євдокією з Шевченків[4]. У роки Першої світової, на фронті, командир 93-го піхотного полку.

Михайло Крат почав свою службу Україні у штабі київської військової округи. В українському війську 1917, заступник начальника оперативного відділу КВО, член УГВК, заступник командира Запорізької дивізії, командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії, на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал Крат на чолі 8-го Чорноморського полку розгромив на Поділлі денікінський полк і захопив у полон 600 московських вояків.[4] З квітня 1918 року — помічник Гадяцької земської управи. З 16 січня 1919 року — начальник Республіканської дивізії Дієвої Армії УНР.

Михайло Крат був начальником оперативного відділу штабу 3 Залізної Дивізії, пізніше і до закінчення Першому Зимовому поході — начальником штабу Запорізької дивізії. Пані Крат, виконуючи обов'язки зв'язкової, два рази потрапляла у більшовицький полон, але щасливо повернулася до своїх[4].

Влітку і восени 1920 року — заступник командира Окремого кінно-гірського дивізіону О. Алмазова в боях на більшовицькому фронті. У листопаді був інтернований у Польщі й у складі дивізіону перебував у таборі на Лобзові (передмістя Кракова) та в с. Броновицях[2]. Разом з інтернованою армії УНР генерал Крат перебував у Польщі аж до вибуху Другої світової війни. З причин трагічних подій 1920 року дружина генерала була змушена залишитися на окупованій більшовиками Україні. Аж 1923 року у грудні таємно перейшла Збруч з малою донькою до свого чоловіка.[4]

У Другій світовій війні — командир 1-ї дивізії УНА, яка здалася в полон британській армії на півдні Австрії та Балканах, від 1945 року до 1948 — у таборі військовополонених в Італії. Завдяки його зусиллям у таборі діяли українські культурно-освітні заклади: театр, гімназія, хор, художні майстерні, а також спортивний клуб. 1950 року українським воякам дозволено полишити табори, Михайло Крат став автором мемуарів, з генералом О. Вишнівським видали історію 3-ї Залізної дивізії УНР.

Після звільнення з полону емігрував до США. Уряд УНР на вигнанні надав йому звання генерал-хорунжого (1945).

Помер 1979 року в Детройті, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороди УНР

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

31 січня 2024 року у місті Луцьк вулицю Павлова перейменували на вулицю Михайла Крата.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Генерал Михайло Крат. Повернення в Україну із довголітнього забуття. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
  2. а б Спогади сумського кадета Михайла Крата — командира дивізії «Галичина». Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 27 вересня 2014.
  3. Слідами споминів генерал-хорунжого Михайла Крата. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 27 вересня 2014.
  4. а б в г У вісімдесятиліття генерала Михайла Крата. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 27 вересня 2014.
  5. В Луцькій громаді офіційно перейменували майже 20 вулиць.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]