Кредитний скоринг
Кредитний скоринг (від англ. score — бал) — метод класифікації позичальників на групи для оцінки їх кредитоспроможності та рівня кредитного ризику на основі кредитної історії та соціально-демографічних характеристик[1]. Маючи базу даних поганих і гарних кредитів, фінустанова за допомогою статистичних інструментів може виявити фактори, що впливають на здатність і бажання клієнта повернути борг.
Для чотирьох основних роздрібних продуктів — кредитних карток, споживчих позик, автокредитування та іпотеки — необхідно використовувати різні скорингові моделі.
Якщо визначити кредитний скоринг як розробку моделей, то основні завдання, що стоять перед банком, можна сформулювати так[джерело?]:
- визначення основної мети і типу скорингу: оцінка позичальника, оцінка динаміки стану рахунку або ж визначення оптимальної стратегії щодо «поганих» позичальників;
- оцінка, аналіз та визначення критеріїв оцінки кредитоспроможності та визначення базових параметрів класифікації позичальників;
- вибір методів побудови і дослідження доступних методів створення скорингових моделей щодо максимальної адекватності наявній ситуації;
- оцінки фінансової ефективності моделей: оцінка та аналіз загального впливу скорингової моделі на кредитний портфель загалом.
- ↑ Кредитний скоринг // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — С. 246. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.
- Скоринг для швидкості: Як швидше отримати кредит. finance.ua. 15.01.2008. Архів оригіналу за 11 квітня 2015. Процитовано 16 січня 2015.
|
Це незавершена стаття з фінансів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |