Крекінг-установка у Рафнесі
Крекінг-установка у Рафнесі — складова частина норвезького нафтохімічного майданчика, який станом на другу половину 2010-х належить компанії INEOS.
Із розвитком газовидобутку в Норвегії з'явилась можливість вилучати на газопереробних заводах значну кількість гомологів метану. Це в свою чергу надало змогу запустити у 1977 році установку парового крекінгу, для розміщення якої обрали Рафнес (сто десять кілометрів на північний захід від Осло). Як сировину це виробництво споживало етан (30%), пропан (45%) та бутан (25%). В подальшому установка пройшла ряд модернізацій, котрі збільшили річну потужність по етилену вдвічі – до 600 (за іншими даними – 620) тисяч тонн. Крім того, тут продукується 80 тисяч тонн пропілену.
Варто відзначити, що завершена в 2016 році модернізація (до проведення якої потужність установки становила 550 тисяч тонн етилену) була розрахована на збільшення використання сировини, котра з’явилась на світовому ринку внаслідок «сланцевої революції» у США. На той час норвезького етану вже не вистачало для подальшого розширення, до того ж частина його йшла на піролізну установку в шведському Стенунгсунді. Як наслідок, INEOS ухвалила рішення організувати трансатлантичні поставки етану, для чого замовили спеціальний танкерний флот. У березні 2016-го до Норвегії прибуло судно INEOS Intrepid, котре доправило першу партію етану з терміналу в Маркус-Хук (Пенсільванія).
Вироблений у Рафнесі етилен в подальшому використовують на похідних виробництвах поліетилену низької щільності (140 тисячі тонн) та мономеру вінілхлориду (530 тисяч тонн, в подальшому постачається для полімеризації у ПВХ через тунель довжиною 3,5 км, прокладений під Фрей-фіордом). Надлишок етилену експортується морським шляхом до Антверпену (в 2018-му INEOS ввела тут в експлуатацію термінал, розрахований на прийом 1 млн тонн на рік).[1][2][3][4][5][6]
У 2018-му оголосили про наміри довести виробництво етилену в Рафнесі до понад 1 млн тонн на рік. Також збираються збільшити потужність заводу мономеру вінілхлориду на 70 тисяч тонн.[7][8]
- ↑ Inovyn | Rafnes. www.inovyn.com. Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Hydro Polymers. www.knak.jp. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ INTERNATIONAL SURVEY OF ETHYLENE FROM STEAM CRACKERS—2015 Leena Koottungal (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2017.
- ↑ Author. INEOS Olefins & Polymers Europe Sites. www.ineos.com (англ.). Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ INEOS invests NOK 300 million in the new cracker furnace at Rafnes. heroyaindustripark (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Taffe, Peter. First US ethane shipment docks at INEOS Rafnes complex. Icis (амер.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Author. INEOS plans massive European expansion programme. www.ineos.com (англ.). Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.
- ↑ Author. INOVYN to deliver major expansion project at Rafnes, Norway. www.ineos.com (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019.