Кривиденко Максим Ігорович
Кривиденко Максим Ігорович | ||
---|---|---|
Старший солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження | 30 січня 1994 Україна, Сарата | |
Смерть | 9 вересня 2017 (23 роки) Україна, Красногорівка (мінометний обстріл) | |
Поховання | Сарата | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2012—2013, 2014—2016, 2016—2017 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | Сухопутні війська | |
Рід військ | Механізовані війська | |
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
Макси́м І́горович Кривиде́нко (30 січня 1994, смт Сарата, Одеська область, Україна — 9 вересня 2017, м. Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1994 року в смт Сарата на Одещині. Навчався у Саратській школі-гімназії І—ІІІ ступенів, захоплювався історією України. Ще зі шкільних років мріяв стати військовим, тож у 2012 році екстерном здав випускні іспити, щоб встигнути на весняний призов. Після проходження строкової служби поїхав до Києва, де мав намір втілити свою мрію у життя.
Наприкінці 2013 року, з початком протестів, приєднався до Євромайдану, став активним учасником Революції Гідності.
У березні 2014 року, напередодні проведення незаконного кримського референдуму, з групою активістів поїхав до Криму, де був захоплений у заручники озброєними посіпаками російської окупації півострова. Близько тижня заручників утримували, піддаючи допитам і тортурам. Як розповіли в інтерв'ю BBC після звільнення «автомайданівці» Олексій Гриценко та Сергій Супрун, 20-річному на той час Кривиденку кілька разів прострелили ноги з травматичної зброї, і саме його представники так званої кримської «самооборони» найбільше били[1]. 20 березня Максима та інших заручників вдалося звільнити, їх передали через Чонгар в обмін на звільнення затриманого СБУ офіцера ГРУ ЗС РФ Романа Філатова. Переговори про обмін велися з російськими військовими, яким підпорядковувались проросійські озброєні формування в Криму, рішення приймались на рівні Міноборони РФ[2].
У квітні 2014 року добровольцем пішов до Саратсько-Татарбунарського районного військкомату, 31 серпня того ж року був призваний за частковою мобілізацією, виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України. Демобілізувався 6 квітня 2016 року, а у червні того ж року повернувся на військову службу за контрактом.
Старший солдат, стрілець-снайпер 2-ї роти 18-го окремого мотопіхотного батальйону «Одеса» 28-ї окремої механізованої бригади, в/ч А4210, смт Сарата.
Загинув 9 вересня 2017 року близько 22:00 внаслідок обстрілу з міномету калібру 82 мм позицій батальйону поблизу міста Красногорівка, — помер від осколкових поранень дорогою до лікарні[3].
Похований 12 вересня на селищному кладовищі Сарати[4].
Залишились батьки Ігор Валентинович та Наталя Євгенівна Кривиденки, брат, три сестри, одна з яких, Людмила — сестра-двійнятко Максима.
- Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].
- 6 грудня 2017 року на будівлі Саратського НВК «Саратська школа-гімназія І—ІІІ ступенів» відкрито меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи Максиму Кривиденку[6].
- 2 травня 2023 року вулицю Суворова у селищі Сарата було перейменовано на честь Максима Кривиденка[7].
- ↑ Сергій Супрун: нас били та питали, навіщо бандерлоги приперлися у Крим [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.) // BBC, 21 березня 2014
- ↑ Як витягали заручників. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 24 лютого 2019.
- ↑ Зведення прес-центру штабу АТО за 9.09.2017 року [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Міноборони України, 10 вересня 2017
- ↑ Саратщина провела в останню путь Максима Кривиденка [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Саратська РДА, 12 вересня 2017
- ↑ Указ Президента України від 6 квітня 2018 року № 98/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В селищі Сарата встановлено меморіальну дошку загиблому учаснику АТО Максиму Кривиденку [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Саратська РДА, 6 грудня 2017
- ↑ Про погодження зміни назви (перейменування) вулиць в смт. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області (PDF) (Рішення). Саратська селищна рада. 2 травня 2023. № 589. Процитовано 8 травня 2023.
- Кривиденко Максим Ігорович [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Сумна звістка з АТО... [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // «Сарата», 11 вересня 2017.
- 23-річний боєць, який загинув біля Красногорівки, в березні 2014 року зазнавав тортур у полоні кримської «самооборони» [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // «Новинарня», 11 вересня 2017.
- Ян Осока. Сокіл із серцем лева [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // «Цензор.нет», 12 вересня 2017.
- Максим Кривиденко. Серія «Герої Одещини» [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // «Інфопростір Одеси та області», 13 вересня 2017.
- Старші солдати (Україна)
- Народились 30 січня
- Народились 1994
- Померли 9 вересня
- Померли 2017
- Військовики 28-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Сарати
- Учасники Євромайдану
- Померли в Мар'їнському районі
- Поховані в Білгород-Дністровському районі