<maplink>: Помилка JSON: Синтаксична помилка
HGskl ЯO
Координати: 44°57′31″ пн. ш. 34°06′42″ сх. д. / 44.958555555556° пн. ш. 34.111722222222° сх. д. / 44.958555555556; 34.111722222222

Кримський татарський педагогічний технікум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кримський татарський педагогічний технікум

44°57′31″ пн. ш. 34°06′42″ сх. д. / 44.958555555556° пн. ш. 34.111722222222° сх. д. / 44.958555555556; 34.111722222222
Країна Україна
Розташування Сімферополь, вул. Київська, 75
Тип технікум
Засновано 1922
Випускники Q130560848?
Мапа

Кримський татарський педагогічний технікум (Тотайкойський педтехнікум) — кримськотатарський навчальний заклад середнього рівня, що існував з 1922 по 1931 рік. Перші два роки технікум розташовувався в Тотайкому, а потім у Сімферополі .

Історія

[ред. | ред. код]
Замок Кесслера-Ферсмана

Навчальний заклад було відкрито навесні 1922 року в селі Тотайкой як Кримські педагогічні курси. Метою відкриття нового навчального закладу була підготовка кадрів для шкільної, політосвітньої та дошкільної справи, а також поширення серед татарського населення Криму практичних та спеціальних знань. Курси були відкриті у приміщенні замку Кесслера-Ферсмана, яке незадовго до цього націоналізували . Першим директором став Амет Озенбашли . Через рік курси було реорганізовано на Кримський татарський педагогічний технікум. Термін навчання складав чотири роки. Вступ до технікуму спочатку здійснювався на основі школи першого ступеня, а пізніше — семирічної школи. У перший рік кількість учнів становила 150 осіб[1] . У технікумі було одне відділення — шкільне. Викладання велося кримськотатарською та російською мовами[2] .

Прибутковий будинок Христофорова

Влітку 1924 року технікум був переведений до Сімферополя і розмістився в колишньому прибутковому будинку Христофорова. З 1924 по 1930 в технікумі навчалося близько 190 осіб (включаючи підготовче відділення). При технікумі існувала бібліотека, де було близько 5 тисяч найменувань. За технікумом була закріплена базова школа в селі Чокурча, де учні проходили педагогічну практику[1] .

Процес навчання у технікумі ускладнювався поганим знанням учнями російської мови. У звіті за 1928 значилося: " Викладання російською мовою, яке займає в загальному обсязі 52 %, за слабкого знання учнями російської мови, а також відсутності підручників рідною мовою та користування здебільшого виданими російською мовою, знижує продуктивність роботи учнів ". У зв'язку з цим Секретаріат Кримського обкому ВКП(б) створив за технікуму спеціальну підготовчу групу[1] .

Технікум припинив роботу у 1931 році[2] .

Викладацький склад

[ред. | ред. код]

З 1922 по 1925 в технікумі було 18 викладачів, з них кримських татар — шестеро. З 1926 до 1927 року було 16 педагогів, кримських татар з них — дев'ять. В 1928 в технікумі було 20 викладачів (13 — російські і 7 — кримські татари)[2] . Серед викладачів були Бекір Чобан-заде, Шевки Бекторе, Одабаш Абібулла, Асан Сабрі Айвазов, Осман Акчокракли та Асан Рефатов . Рефатов у період перебування технікуму в Тотайко написав твір «Тотайкой хорани» (Тотайкойський марш), який став неофіційним гімном навчального закладу[1] .

Випускники

[ред. | ред. код]

За час роботи Кримського татарського педагогічного технікуму було підготовлено понад 200 вчителів. За навчальними роками: 1922/23 — 3, 1923/24 — 28, 1924/25 — 34, 1925/26 — 59, 1926/27 — 33, 1927/28 — 21, 1928/29 — 23.[1]

Серед випускників — Іргат Кадир, Зіядін Джавтобелі, Ібраїм Бахшиш, Шаміль Алядін, Мамбет Алієв, Керім Джаманакли, Асан Касимов, Емірасан Куртмоллаєв, Осман Ваапов, Уріє Азізова, Джеміль Кендже,[1] .

Директори

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Усманова С. Тотайкойський педтехнікум (слідами архівних матеріалів). — Баку, 2012. — 284 с.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к л м Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. Том III. г. Симферополь. — Белгород: «КОНСТАНТА», 2018. — с. 185—193. — 392 с.
  2. а б в Усманова Сайде Аблякимовна. К ИСТОРИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ТОТАЙКОЙСКОГО ПЕДТЕХНИКУМА. 1922 - 1931 ГГ // Крымское историческое обозрение. — 2017. — № 1 (12 листопада).

Посилання

[ред. | ред. код]