Перейти до вмісту

Кристіан Бартоломе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кристіан Бартоломе
нім. Friedrich Christian Leonhard Bartholomae Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився21 січня 1855(1855-01-21)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Турнау, Кульмбах, Верхня Франконія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 серпня 1925(1925-08-09)[1][2] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лангеог, Віттмунд, Aurich Government Regiond, Провінція Ганновер, Вільна держава Пруссія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмовознавець, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмовознавство і сходознавство Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Відомі учніAlexander Freimand Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВестфальський університет імені Вільгельма, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Гіссенський університет і Університет Мартіна Лютера Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Гайдельберзька академія наук і Російська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бартоломе.

Фрідріх Кристіан Леонард Бартоломе (нім. Christian Friedrich Leonhard Bartholomae; 21 січня 1855, Форст — 27 серпня 1925, Лангеог) — німецький мовознавець, один із визначних представників німецької індоіраністики.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син баварського лісника Леонарда Бартоломе.

У 1872—1877 роках вивчав філологію в Мюнхенському, Ерлангенському та Лейпцизькому університетах. Був студентом Генріха Гюбшмана та Фрідріха Шпігеля.

З 1884 року — професор індоіранських мов у Галле, пізніше в Мюнстері, Гессені, Страсбурзі, Гайдельбурзі.

1909 року був обраний членом Гайдельберзької академії наук.

У своїй фундаментальній праці з дослідження давніх іранських мов (особливо в Староіранському словнику, 1904 р.) Бартоломе поєднав філологічні та мовні порівняльні методи та узагальнив стан досліджень свого часу.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Das altiranische Verbum. München, 1878.
  • Die Gāθā's des altiranischen Volkes. Halle, 1879.
  • Arische Vorsehungen. Hefte 1-3. Halle, 1882-1887.
  • Handbuch der altiranischen Dialekte. Leipzig, 1883.
  • Beiträge zur Flexionslehre der indogermanischen Sprachen. Gütersloh, 1888.
  • Studien zur indogermanischen Sprachgeschichte. Hefte 1-2. Halle, 1890-1891.
  • Arisches und Linguistisches. Göttingen, 1891.
  • Vorgeschichte der arischen Sprachen. Straßburg, 1895.
  • Avestasprache und Altpersisch. Straßburg, 1895.
  • Altiranisches Wörterbuch. Straßburg, 1904.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #116884444 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CONOR.Sl

Література

[ред. | ред. код]
  • "Franz Josef Meier." Bartholomae, Christian // Neue Deutsche Biographie. Band 1. Berlin, 1953, S. 609.
  • "Heinrich F. J. Junker." Christian Bartholomae // Indogermanisches Jahrbuch XI. 1927, S. 562-573 (з поясненнями).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кристіан_Бартоломе&oldid=28833174