Перейти до вмісту

Крицький Павло Митрофанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло Крицький
 Підполковник (1.10.1909)
 Полковник
Інспектор повітроплавання Армії УНР — підполковник Павло Крицький. Броди, березень 1919 року.
Загальна інформація
Народження3 листопада 1868(1868-11-03)
Мала Дівиця, Прилуцький район, Україна
Смерть17 грудня 1945(1945-12-17)[1] (77 років)
Прага, Чехословаччина
ПохованняОльшанський цвинтар
Громадянство Російська імперія,  УНР
Alma MaterOfficer Aeronautical Schoold
Військова служба
Приналежність Російська імперія,  УНР
Рід військПовітряний флот УНР
Війни / битвиБоксерське повстання, Російсько-японська війна, Перша світова війна і Радянсько-українська війна (1917—1921)
Командування
інспектор повітроплавства УНР
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Хрест Симона Петлюри
Хрест Симона Петлюри

Крицький Павло Митрофанович (рос. Павел Митрофанович Крицкий; 3 листопада 1868, с. Мала Дівиця — 17 грудня 1945, Прага[2]) — полковник Армії УНР.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у дворянській родині[3] у с. Мала Дівиця Прилуцького повіту Полтавської губернії.

Закінчив Прилуцьку гімназію (1888 рік), Московські військово-училищні курси (1893 рік), офіцерську військово-електротехнічну школу (1896 рік), Офіцерську повітроплавну школу (1901 рік).

У складі 7-го саперного батальйону брав участь у Китайському поході 1900—1901 рр. У складі 1-го Східно-Сибірського саперного батальйону брав участь у Російсько-Японській війні 1904—1905 рр. З 1 жовтня 1909 року — підполковник.

З 20 квітня 1914 року — командир 4-ї авіаційної роти. З 20 березня 1915 року — командир фортечної Новогеоргіївської повітроплавної роти. 7 серпня 1915 року у складі залоги Новогеоргіївської фортеці потрапив у німецький полон. Повернувся з полону 12 жовтня 1918 року.

З 20 жовтня 1918 року — помічник командира Херсонсько-миколаївського науково-повітроплавного загону Армії Української Держави. З 12 листопада 1918 року — начальник відділу повітроплавного управління Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави.

З 15 грудня 1918 року — тимчасово в.о. інспектора повітроплавства УНР. З 15 січня 1919 року — інспектор повітроплавства УНР. 16 листопада 1919 року, після розформування інспекції, був приділений до закордонного відділу Генерального штабу Дієвої армії УНР.

Був інтернований польською владою. З 10 січня 1920 року — булавний старшина для доручень при командирі 4-ї стрілецької бригади Армії УНР.

З 24 квітня 1920 року у резерві старшин 2-ї запасної бригади, співробітник Військово-технічної управи Військового міністерства УНР.

З 9 листопада 1920 року — начальник штабу Технічних військ Армії УНР.

Навесні 1924 року переїхав до Львова, де працював інженером за фахом[4].

1925 року переїжджає до Праги. З 1 листопада 1925 року влаштовується у Празі штатним асистентом-лаборантом при катедрі фізики Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова.

Помер у Празі. Похований на Ольшанському цвинтарі у могилі родини Сірополків (православний відділ ІІ-18/429).

Родина

[ред. | ред. код]

Сестра Ольга Митрофанівна Крицька була дружиною відомого українського математика Георгія Вороного.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло КрицькийУкраїнська правда.
  2. Батько української аеророзвідки — полковник Армії УНР Павло Крицький. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
  3. ГЕРБ РОДА ДВОРЯН КРИЦКИХ. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
  4. Крицький Павло Митрофанович // Давидюк Р. В інтер'єрі міжвоєнної Волині : біограми політичних емігрантів - учасників Української революції. - Рівне : Львів, 2023. - С. 131-132

Посилання

[ред. | ред. код]