Кропив'янка біловуса
| Кропив'янка біловуса | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Curruca mystacea (Ménétries, 1832) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Sylvia mystacea Ménétriés, 1832 Communis mystacea (Ménétriés, 1832) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кропи́в'янка біловуса[2] (Curruca mystacea) — вид горобцеподібних птахів родини кропив'янкових (Sylviidae). Мешкає в Західній і Центральній Азії. В Україні рідкісний залітний вид[3].
_(cropped).jpg)
_(6989226324).jpg)
Довжина птаха становить 12-14 см, розмах крил 15-19 см, вага 9-11 г. Хвіст відносно довгий, чорнуватий з білими краями, часто направлений догори. Птахи хитають його зі сторони в сторону або зверху вниз. Дзьоб відносно міцний. темний з рожевуватою плямою біля основи, Навколо очей бліді кільця.
У самців номінативного підвиду C. m. mystacea верхня частина тіла темно-сірувата, нижня частина тіла білувата, на щоках білі "вуса". горло і груди мають рожевий відтінок. Верхня частина голови у них темна, спереду тьмяно-чорна, ззаду більш бліда, переходить у сіру потилицю, на відміну від середземноморської кропив'янки, у якої верхня частина голови повністю вугільно-чорна. Третьорядні махові пера однотонні, тоді як у середземноморських кропив'янок вони мають темну центральну частину і світлі краї. У самців підвиду C. m. rubescens верхня частина тіла більш блідо-сіра, а рожевий відтінок на нижній частині тіла слабо виражений або відсутній. у самців підвиду C. m. turcmenica верхня частина тіла більш блідо-сіра, ніж у номінативного підвиду, а нижня частина тіла більш блідо-рожева, крила у них більш довгі, ніж у представників інших підвидів. Під час негніздового періоду самці біловусих кропив'янок набувають більш коричневого забарвлення, а верхня частина голови у них позбавляється контрастно-темного забарвлення.
У самиць верхня частина тіла піщано-сіро-коричнева, а нижня частина тіла охристо-біла. Вони схожі на самиць середземноморських і червоноволих кропив'янок, однак мають більш однотонні третьорядні махові пера, а контраст між блідішою спиною і темнішим хвостом у них більш виражений. Забарвлення молодих самців є подібне до забарвлення самиць, однак горло і груди у них мають рожевий відтінок.
Виділяють три підвиди:[4]
- C. m. mystacea (Ménétriés, 1832) — східна Туреччина, Закавказзя, західний Прикаспій;
- C. m. rubescens (Blanford, 1874) — від південно-східної Туреччини до Лівана, Сирії, Ірака і південно-західного Ірана;
- C. m. turcmenica (Zarudny & Bilkevitch, 1918) — від північно-східного Ірана до долини Сирдар'ї в південному Казахстані і Белуджистана на заході Пакистану.
Біловусі кропив'янки гніздяться від східної Туреччини до Казахстана і Пакистана. Взимку вони мігрують до Північно-Східної Африки, на Аравійський півострів і на південь Ірану. Біловусі кропив'янки живуть в чагарникових заростях, що ростуть в долинах і на посушливих гірських схилах, а такрож в тамариксових заростях на берегах річок, на висоті до 1400 м над рівнем моря. Також вони зустрічаються в рідколіссях, пальмових гаях і садах. Зимують в чагарникових заростях.
Біловусі кропив'янки живляться комахами, їх личинками і яйцями, іншшими безхребетними, восени також ягодами і плодами, взимку насінням. Моногамні, гніздяться з початку квітня по липень. Гніздо глибоке, чашоподібне, будується порою птахів з гілочок, стебел і трави, встелюється пір'ям і шерстю, розміщується в травіф, невисоких шуках або на молодих деревах, на висоті до 70-90 см над землею. В кладці від 4 до 6 білих, поцяткованих коричневими плямками яєць. Інкубаційний період триває 11-13 днів, пташенята покидають гніздо через 10-11 днів після вилуплення. І самиці, і самці насиджують кладку і доглядають за пташенятами. За сезон може вилупитися два виводки.
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, глобальна популяція біловусих кропив'янок становить від 430 до 1250 тисяч дорослих птахів.
- ↑ BirdLife International (2016). Curruca mystacea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В. У фауні птахів України поповнення // Птах : інформаційний бюлетень Українського товариства охорони птахів. — 2004. — № 4. — С. 4—5.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |