Крупко Семен Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крупко Семен Никифорович
Народився27 квітня (9 травня) 1891
Крива Руда, Криворудська волость, Хорольський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер24 жовтня 1937(1937-10-24) (46 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьполітик
Alma materФеодосійський учительський інститут (1915)
УчасникПерша світова війна
ПартіяРКП(б) і Партія соціалістів-революціонерів

Семен Никифорович Крупко (9 травня 1891(18910509), село Казенна Крива Руда Полтавської губернії, тепер село Крива Руда Семенівського району Полтавської області — розстріляний 24 жовтня 1937, Київ) — український радянський діяч, голова Лубенського і Криворізького окружних виконавчих комітетів, голова Верховного Суду Української СРР. Член ВУЦВК.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у багатодітній селянській родині. У 1911 році закінчив педагогічні курси в місті Кременчузі, вчителював у сільській школі. Навчання продовжив у Феодосійському вчительському інституті, який закінчив у 1915 році.

Член Партії соціалістів-революціонерів з 1912 року.

У 1915—1917 роках служив у російській імператорській армії, учасник Першої світової війни.

З квітня 1917 року — голова революційного комітету Кавказького військового округу, член Тифліської ради робітничих і солдатських депутатів, член виконавчого комітету, а згодом голова виконавчого комітету Головинської районної ради міста Тифліса (нині місто Тбілісі, столиця Грузії) й одночасно був заступником голови есерівського партійного комітету цього району.

У 1918 році повернувся в Україну, брав участь у партизанському русі.

Член РКП(б) з 1919 року.

До 1924 року працював головою Полтавської губернської арбітражної комісії.

У 1924—1926 роках — голова виконавчого комітету Лубенської окружної ради.

У травні 1926—1927 роках — голова виконавчого комітету Криворізької окружної ради.

У 1927—1928 роках — головний інспектор Харківського окружного відділу народної освіти УСРР.

У серпні 1928 — серпні 1929 року — голова Верховного Суду Української СРР.

З 1929 року — член особливої колегії Найвищого нагляду в земельних справах.

До 1937 року — завідувач обласного відділу народної освіти Дніпропетровського облвиконкому.

23 жовтня 1937 року заарештований органами НКВС. Розстріляний. Посмертно реабілітований 16 липня 1957 року.

Джерела

[ред. | ред. код]