Крутий Берег (Полтава)
| Селище Крутий Берег Полтава | ||||
 Крутий Берег Вид на селище з залізничного моста через Ворсклу | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 49°36′43″ пн. ш. 034°36′28″ сх. д. / 49.61194° пн. ш. 34.60778° сх. д. | ||||
| Район | Подільський район Полтави | |||
| Адмінодиниця |
Подільський район  | |||
| Площа | 325 га | |||
| Населення | 1510 чол. (2011) | |||
| Поштовий індекс | 36027 | |||
| Головні вулиці | Василя Капніста, Крутобережанська, Холодноярський майдан | |||
| Автобусні маршрути № 1, 62, 32 ( комунальний). | ||||
| Залізнична інфраструктура | з. п. «Крутий Берег» Південної залізниці | |||
 Крутий Берег у Вікісховищі | ||||
Крути́й Бе́рег — селище в Подільському районі Полтави.
Селище Крутий Берег — північно-східна околиця Полтави. Розташоване на лівому березі Ворскли.
Адміністративно селище входить до складу Подільського району міста. Орган місцевого самоврядування — Селищний комітет розташований на вулиці Василя Капніста, 37. Там же знаходиться і Громадський пункт охорони порядку. В Крутому Березі проживає понад 1500 мешканців — 615 домоволодінь[1]. Забудова — переважно приватні одно-двоповерхові будинки. В селищі працює загальноосвітня середня школа № 35 (Холодноярський майдан, 1). В Крутому Березі знаходиться також резервний тренувальний стадіон «Лтава» футбольного клубу «Ворскла» з двома ігровими полями.
Амбулаторія загальної практики №6 знаходиться за адресою: вул. Патриотична, 45.
Козацьке село Крутий Берег, засноване у трьох верстах від Полтавської фортеці, відоме з XVII століття. У XVII—XVIII століттях воно було ранговою маєтністю полтавського полковника Павла Герцика.
Катрина художника Любимова
Під час Північної війни, у червні 1709 року князь Меншиков, який очолював московські війська, отаборив війська на лівому березі Ворскли, поблизу Крутого Берега, очікуючи прибуття Петра І. 4 червня в Крутий Берег прибув Петро. Після військової ради, яка відбулася в 16 червня 1709 року, було прийняте рішення про генеральний бій. 19 червня північніше Крутого берега основні сили московської армії переправилися через річку, а 8 липня відбулася Полтавська битва, яка визначила результат війни. Деякі історики вважають, що саме перебуваючи в Крутому Березі, та дізнавшись від козацької старшини що господар села залишився вірним Мазепі, московський цар в гніві відібрав у нього володіння[2]. В будь-якому разі, після розгрому шведів і мазепенців Петро І відібрав у Герцика Крутий Берег і пожалував його гадяцькому полковнику Івану Чернишу[3].
Фото початку ХХ століття
З XVIII століття Крутий Берег належав родичам полковника Черниша по материнський лінії — Дублянським. Це були добре відомі і шановані на Гетьманщині представники козацької старшини. Олександр Дублянський служив у Полтавському полку, бунчуковим товаришем гетьмана Данила Апостола. Його син Павло Дублянський за царювання Катерини ІІ займав посаду прокурора в Катеринославі. Військовим був і його син Андрій Дублянський, який дослужився до майора в гусарському полку, після чого подав у відставку і оселився в родовому маєтку в Крутому Березі. Андрій Федорович обирався депутатом губернського зібрання від дворян Полтавського повіту. У червневому номері часопису «Київська старина» за 1884 рік була вміщена невеличка стаття під заголовком «Маловідомий історичний рід». В статті згадувалося, що на південній окраїні села Крутий Берег знаходиться «ошатний маєток відставного майора Андрія Федоровича Дублянського»[3].
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 26 січня 1988 р. село Крутий Берег включено в межі міста Полтави.
Громадським транспортом на Крутий Берег можна дістатися автобусами, як прямують з міста в напрямку села Вакуленці. Це муніципальні маршрути № 1 (Критий ринок — Вакуленці), № 62 (Вакуленці — Половки — Алмазний — Вакуленці).
Дістатися Крутого берега можна також електричкою їдучи до зупинки «Крутий Берег» від станцій Полтава-Південна (в напрямку на Київ) чи Полтава-Київська (в напрямку Київ — Полтава-Південна).
- Герцик Павло Семенович — полтавський полковник часів Гетьманщини, сподвижник Івана Мазепи і Пилипа Орлика.
- Дублянський Олександр Павлович — генеральний суддя, бунчуковий товариш, дійсний статський радник.
- Віцько Іван Михайлович (1930—2011) — художник по кераміці та порцеляні, народний художник України.
Пам'ятка історії України національного значення — садиба Дублянських (нині селищний клуб) з каретним двором (садибний будинок і службовий флігель початку 19 ст.).
-
Садибний будинок Дублянських -
Руїни каретного двору
.JPG)
- ↑ Інформація ленінської районної ради у місті Полтава. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 22 січня 2012.
- ↑ Інформація з експозиції Державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви»
- ↑ а б Ковінько Л. І. Мандрівка куточками рідного міста. Управління освіти виконавчого комітету Полтавської міської ради[недоступне посилання з квітня 2019]