Крюков Борис Іванович

Крюков Борис Іванович
Народження	19 січня 1895(1895-01-19) Оргіїв, Кишинівський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть	6 березня 1967(1967-03-06) (72 роки)
	Буенос-Айрес, Аргентина
Країна	Російська імперія →  СРСР →  Аргентина
Діяльність	художник
У шлюбі з	Гурська Ольга Сергіївна

Бори́с Іва́нович Крю́ков (псевдонім — Іван Усатенко; нар. 19 січня 1895, Оргіїв — пом. 6 березня 1967, Буенос-Айрес) — український живописець, графік, мозаїст, театральний декоратор. Чоловік художниці Ольги Гурської.

Життєпис

Поховання Бориса Крюкова на Британському цвинтарі Буенос-Айреса, фото 2020 р.

Народився 19 січня 1895 року в місті Оргієві (нині в Молдові). Його батько — судовий службовець, мати — з роду Усатенків. Малювати почав з дитинства. Вступив до художньої школи Федора Кричевського в Києві, де також займався у викладачів Михайла Бойчука та Георгія Нарбута. 1918 року закінчив навчання, поїхав до Кам'янця-Подільського, до 1923 року викладав малювання в художньо-промисловому технікумі.

У 1923—1940 роках працював у Київському театрі опери та балету. У 1923–1941 роках співпрацював з видавництвами «Культура», Держвидав, «Книгоспілка», «Сло­во», «Радянський письменник». У 1943 році переїхав з родиною до Львова, з наближенням фронту — до Кракова, звідти — до Австрії, в місто Ґмунден.

1948 року еміґрував до Аргентини, оселився в Буенос-Айресі. Помер в Буенос-Айресі 6 березня 1967 року. Борис Крюков похований разом з своєю дружиною Ольгою Крюковою на Британському цвинтарі (сектор кладовища Ла-Чакаріта) в Буенос-Айресі (координати поховання 35° пд. ш. 58° зх. д.).

Творчість

Оформив біля 500 книг. Ілюстрував книги Івана Франка, Бориса Грінченка, Бориса Антоненка-Давидовича, Григорія Епіка, Леоніда Первомайського, Наталі Забіли, Петра Панча, Івана Ле, Оксани Іваненко, Юрія Смолича, Тараса Шевченка.

З 1950 року та до смерті був єдиним ілюстратором серії «Незабутні класики» (Clasicos inolvidables) іспанського видавництва «Ель Атенео» («El Ateneo»), зокрема проілюстрував книжки:

• «Тисяча і одна ніч» (1950 та 1956);
• «Фантастичні оповідання» Е. По (1951);
• «Божественна комедія» Данте Аліґ'єрі (1952);
• «Декамерон» Дж. Боккаччо (1953);
• «Дон Кіхот» М. Сервантеса (1954);
• вибрані твори Ф. Кеведо-і-Вільєґаса (1957);
• «Класичний іспанський театр» (1958);
• твори А. Франса (1959);
• Е. Золя (1961).

• 
  Ілюстрація до зібрання творів Едґара По. Буенос-Айрес, «Ель Атенео», 1950
• 
  Ілюстрація до «Божественної Комедії» Данте. Буенос-Айрес, «Ель Атенео», 1952
• 
  Ілюстрація до «Дон Кіхота» Сервантеса. Буенос-Айрес, «Ель Атенео», 1954

Для видавництва «Атлантида» проілюстрував книжки:

• «Маленький лорд Фаунтлерой» Френсіс Бернетт (1956);
• «Маленькі жінки» Луїзи Олкотт (1964);
• «Маленькі чоловіки» тієї самої авторки (1967).

Створив мозаїчний запрестольний образ Богоматері в українському греко-католицькому соборі Покрови Пресвятої Богородиці, Буенос-Айрес (1967).

• 
  Порт. П., о. Буенос-Айрес, 1960-ті рр.
• 
  Ілюстрація до «Казки про Івана Голика». СРСР, 1939
• 
  Козацькі чайки. П., о. Буенос-Айрес, 1960-ті рр.
• 
  Запрестольний образ Богоматері. Буенос-Айрес, Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці, 1967

Намалював два олійні зображення великих постатей аргентинської історії:

• «Битва під Чакабуко» — визволитель генерал Хосе де Сан-Мартін на коні перед військом (колекція муніципалітету Буенос-Айреса);
• великий портрет адмірала В. Бравна, 1967 (незакінчений через смерть художника, зберігається в Аргентинському морському інституті).

Намалював портрети дружини (художниці та дружини Ольги Гурської) і доньки Лідії Качуровської.

Серед його олійних робіт —

• «Жарти Бахуса» (Київ, 1942);
• «Запорожці» та «В гостях» (Львів, 1943).

В 1950—1960-ті проілюстрував близько 80 українських книжок для видавництв Миколи Денисюка та Юліана Середяка (зокрема «Сміхоліну»), малював карикатури для українського сатиричного журналу «Мітла» (редактор — Ю. Середяк), ілюстрував журнали для молоді, що друкувались у видавництві «Атлантида» (Atlantida).

Виставки

В австрійський період його твори виставлялися в містах Відні, Зальцбурзі, Інсбруку та Лінці. У Буенос-Айресі його твори виставлялись у 1949, 1951, 1952, 1954, 1956, 1958 та 1965 роках, також у Канаді — 1956, Торонто, та у США — 1963, Нью-Йорк.

У 1964 та 1965 роках його ілюстрації відзначалися преміями: на міжнародному конкурсі в Мадриді — за малюнки «Дон Кіхот» та «Дон Сеґундо Сомбра», за романом Рікардо Ґвіральдеса (видавництво «Кодекс», Буенос-Айрес). 1969 року було влаштовано посмертні виставки у США та Канаді.

Джерела та література

• Г. П. Герасимова Крюков Борис Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 429. — ISBN 978-966-00-0855-4.;
• М. Василик Крюков Борис Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.;
• Zernask Heino. Boris Kriukow y sus mundos imaginarios, LA NACION, 10.03.1968.
• Яремчук Андрій. Борис Крюков: Велика елегія про землю батьків // Українська культура. — 2000. — № 5-6.
• Gedächtnisausstellung Boris Kriukow, Miteilungen Nr. 14, München 1977. (Beiträge von Wolodymyr Janiw, Alpheda Puluj, Alexander H. Puluj).
• Ilustraciones del Quijote han sido expuestas, LA NACION, 23.07.1964.
• Don Segundo Sombra habla ucraniano, EL LABORISTA, 18.03.1956.
• Brown pintado por un artista ucraniano, Revista «Del Mar», órgano del Institut Browniano, #117, V/XII, 1981.
• Пулюй-Гогенталь Альфеда. Інтродукція до пропам'ятної виставки Бориса Крюкова в УВУ;
• Пулюй Олександер Г. Спогади про Бориса Крюкова // Визвольний шлях. — 1977. — Вип. 10. — С. 1180-1188.
• Крюков Борис Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 338 . — ISBN 5-88500-042-5.
• Тарнашинська Людмила. І дисонансом — «сполохані коні» // Літературна Україна. — 1995. — 17 серп.
• Качуровський Ігор. Стобарвна путь // Нові дні. — 1977. — Травень.
• Качуровський Ігор. Художник Борис Крюков очима письменника // Київська старовина. — 1998. — № 1.
• Бібліотека українського мистецтва. [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Андрейканіч А. І. Крюков Борис Іванович // «Антологія українського плаката першої третини ХХ століття». — Косів: Видавничий дім «Довбуш», 2012. — 120 с.; іл. сторінка 60. [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 966-5467-23-4.