Перейти до вмісту

Крюченко Володимир Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володимир Пилипович Крюченко
Народження7 січня 1926(1926-01-07)
Трепівка
Смерть11 листопада 1993(1993-11-11) (67 років)
Київ
ПохованняКиїв
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1944–1964
Званнястаршина
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За відвагу»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня

Володимир Пилипович Крюченко (нар. 7 січня 1926(19260107) — пом. 11 листопада 1993) — Герой Радянського Союзу (1945), під час німецько-радянської війни кулеметник 133-го стрілецького полку 72-ї стрілецької дивізії (21-а армія, 1-й Український фронт), рядовий.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 7 січня 1926 року в селі Трепівка, нині Знам'янського району Кіровоградської області в родині комунара. Українець. До війни навчався у середній школі № 3 м. Кропивницький.

До лав РСЧА призваний у квітні 1944 року Знам'янським РВК. Учасник німецько-радянської війни з 1944 року. Воював на Ленінградському і 1-у Українському фронтах.

21 січня 1945 року рядовий В. П. Крюченко під сильним мінометним і рушнично-кулеметним вогнем супротивника першим з кулеметників форсував річку Одер і вогнем зі свого кулемета підтримував наступ піхоти. Отримавши поранення в плече, не залишив поле бою й продовжував вести вогонь, знищивши 15 ворожих солдатів. Будучи вдруге поранений у спину, не залишив поле бою. Лише після третього поранення був евакуйований у тил.

Після одужання продовжував воювати у складі 1-ї стрілецької роти 291-го гвардійського стрілецького полку 96-ї гвардійської стрілецької дивізії 28-ї армії.

По закінченні війни продовжив військову службу в одній з авіаційних частин Київського військового округу. У 1964 році старшина В. П. Крюченко вийшов у запас.

Мешкав у Києві. Працював начальником цеху фабрики «Перемога». Помер 11 листопада 1993 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, рядовому Крюченку Володимиру Пилиповичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями, польським Хрестом Грюнвальда.

Література

[ред. | ред. код]
  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 169–170.

Посилання

[ред. | ред. код]