Крячок чорнодзьобий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крячок чорнодзьобий


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Крячкові (Sterninae)
Рід: Чорнодзьобий крячок (Gelochelidon)
C.L. Brehm, 1830
Вид: Крячок чорнодзьобий
Gelochelidon nilotica
(Gmelin, 1789)
Ареал чорнодзьобого крячка      місця гніздування      місця зимування      місця осілого проживання
Ареал чорнодзьобого крячка      місця гніздування      місця зимування      місця осілого проживання
Синоніми
Sterna nilotica
Посилання
Вікісховище: Gelochelidon nilotica
Віківиди: Gelochelidon nilotica
ITIS: 176882
МСОП: 62026481
NCBI: 126865
Fossilworks: 368004

Крячо́к чорнодзьо́бий[2] (Gelochelidon nilotica) — вид птахів родини мартинових. В Україні гніздовий, перелітний вид. Нині крячка чорнодзьобого виділяють до окремого роду Gelochelidon, який є монотиповим.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

Великий крячок (розміром із звичайного мартина) з товстим і порівняно коротким дзьобом (нагадує трохи дзьоб мартина). Маса тіла приблизно 200 г. Довжина тіла 35-38 см. Розмах крил 95-110 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні верх голови і задня частина шиї чорні; спина, поперек, надхвістя і вся площина крил сірі; хвіст зверху сірий, вирізаний; інше оперення біле; дзьоб і ноги чорні; у позашлюбному оперенні верх голови і задня частина шиї білі; на потилиці темні риски; перед і за очима темні плями. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному оперенні, але верх голови, спина і частина верхніх покривних пер крил з темною строкатістю.

Дорослий чорнодзьобий крячок від дорослого рябодзьобого крячка відрізняється коротшим однотонно чорним дзьобом і вирізаним сірим хвостом; молодий від молодого рябодзьобого крячка — коротшим дзьобом, а також значно світлішими верхом голови і спиною.

Звуки

[ред. | ред. код]

Подає крик «ке—век—ке—век», нижчий за тональністю і приглушеніший, ніж у рябодзьобого крячка.

Поширення та місця існування

[ред. | ред. код]

Крячок чорнодзьобий поширений як в Старому, так і в Новому Світі. В Україні зустрічається в Причорномор'ї та Приазов'ї.

Для усіх підвидів характерна після гніздова дисперсія. Північні популяції здійснюють сезонні міграції. Зимують в тропічній Африці, у Карибському регіоні та Південній Америці, південній Азії та Новій Зеландії. На місцях гніздування утворює колонії на піщаних пляжах узбережжя морів і на островах, зарослих невисокою травою або без рослинності. Зустрічаються також на степових водоймах, рідше на річкових островах.

Підвиди

[ред. | ред. код]
Птахи підвиду G. n. vanrossemi, Північна Америка

Виділяють шість підвидів[3]

Чисельність

[ред. | ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 12—22 тис. пар, в Україні — 4—6 тис. пар. Вона поступово скорочується[4].

Гніздування

[ред. | ред. код]
Яйця в музейній колекції

Гніздиться колоніями. Період гніздування триває протягом травня — червня. Гніздо являє собою ямку в ґрунті, позбавлену вистилки або з невеликою кількістю рослинного матеріалу. У кладці від 2 до 4 яєць пісочного кольору, на якому розкидані коричневі плями різного розміру. Тривалість насиджування від 20 до 23 діб. У насиджуванні кладки та вигодовуванні пташенят беруть участь обидва партнери. Пташенята стають здатними до польоту приблизно через місяць після вилуплення.

Живлення

[ред. | ред. код]

Живиться переважно наземними комахами і дрібними хребетними тваринами — ящірками, жабами, дрібними гризунами, а також дощовими червами. Поїдають пташенят куликів, горобцеподібних та інших крячків. У незначній кількості вживає рибу і водних безхребетних. У пошуках корму повільно літають над луками та заболоченими місцевостями, у рідкісних випадках — над водою.

Охорона

[ред. | ред. код]

Вид перебуває під охороною відповідно до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2015). Gelochelidon nilotica. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T62026481A66570901. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-4.RLTS.T62026481A66570901.en.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Coursers, noddies, gulls, terns, auks and sandgrouse. International Ornithological Congress. 11 січня 2015. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 6 березня 2015.
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Література

[ред. | ред. код]
  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.

Посилання

[ред. | ред. код]