Крістіан Ґмелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крістіан Ґмелін
нім. Christian Gottlob Gmelin
Народився12 жовтня 1792(1792-10-12)[1][2][3]
Тюбінген, Німеччина[1]
Помер13 травня 1860(1860-05-13)[1][2][3] (67 років)
Тюбінген, Німеччина[1]
Країна Вюртемберзьке королівство
Діяльністьхімік, викладач університету
Alma materТюбінгенський університет[4]
Знання мовнімецька
ЗакладТюбінгенський університет
ЧленствоБаварська академія наук і Прусська академія наук
БатькоКрістіан Ґотліб Ґмелін
Брати, сестриФердинанд Ґотліб фон Ґмелін

Крістіан Ґоттльоб Ґмелін (нім. Christian Gottlob Gmelin; 12 жовтня 1792 — 13 травня 1860) — німецький хімік. Він народився в Тюбінґені, Німеччина, і був онуком Йогана Конрада Ґмеліна та правнуком Йоганна Ґеорґа Ґмеліна.

Наукова кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1818 році Ґмелін одним з перших помітив, що солі літію дають у полум'ї яскраво-червоне забарвлення.

У 1826 році Жану-Батисту Ґіме приписують винахід процесу штучного виробництва ультрамарину. Через два роки, у 1828 році, Ґмелін опублікував власний процес штучного виробництва ультрамарину. Оскільки Ґмелін був першим, хто опублікував цей процес, він отримав визнання за це відкриття. У своїй публікації Ґмелін встановив, що кремнезем, глинозем і сода є основними складовими ультрамарину, а насичений колір походить від сірки[5]. На честь Крістіана Ґмеліна названий мінерал ґмелініт.

Смерть

[ред. | ред. код]

Ґмелін помер у Тюбінґені, Німеччина, [6] де провів усе своє життя, 13 травня 1860 року.

Праці

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #104255080 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б в Base biographiqueBIU Santé.
  4. Die Matrikeln der Universität Tübingen — 1953. — Т. 3.
  5. The Quarterly journal of science, literature and art (англ.). 1 січня 1828.
  6. Kopp Germann. Gmelin, Christian Gottlob.//Geschichte und Entwicklungsgeschichte der Chemie./Allgemeine deutsche Biographie, Bd.: 9, Geringswald - Gruber, Leipzig, 1879. — S. 59.