Крістіан Ґоттлоб Гайне
.svg){kind=small}
Крістіан Ґоттлоб Гайне (нім. Christian Gottlob Heyne; 25 вересня 1729, Хемніц — 14 липня 1812, Геттінген) — німецький антикознавець, філолог-класик, бібліотекар, перекладач творів грецьких і римських авторів.
Виходець із бідної родини, після закінчення навчання він працював приватним учителем у Віттенберзі та копіювачем у Дрездені.
З 1763 року він був професором красномовства та поезії в Геттінгенському університеті, де працював до самої смерті. Протягом цього часу він також очолював університетську бібліотеку, яку він перетворив на провідну установу в Європі шляхом реформ і розширення колекції. Як секретар Королівського товариства наук, він видавав «Göttingische Gelehrten Anzeigen», який допомагав формувати тогочасний науковий дискурс через рецензії та оголошення. Сам Гейне написав понад 6000 рецензій.
Завдяки викладанню в університеті, публікаціям і листуванню з такими відомими сучасниками, як Готхольд Ефраїм Лессінг, Йоганн Готфрід Гердер і Йоганн Йоахім Вінкельман, він вплинув на інтелектуальний розвиток кінця XVIII століття. Століття і заклав основу всебічного вивчення античності, яке поєднало філологію, історію та археологію.
Гайне народився в Хемніці як син ткача. Після відвідування ліцею в рідному місті з 1748 рокувін навчався в Лейпцизькому університеті. Нужда спонукала його стати письменником, плодами якого були, окрім кількох перекладів, адаптації Тібулла та Епіктета. Він продовжив навчання у Віттенберзі, де в 1750 році виконував обов'язки домашього вчителя для одного молодого дворянина. У 1753 році він повернувся до Дрездена і отримав посаду переписувача в дрезденській бібліотеці міністра Брюля. У 1760 році він втратив усе своє майно в Дрездені під час обстрілу міста. Згодом він намагався заробити собі на життя редагуванням частини латинського тексту для «Дактиліотеки» Ліпперта, поки не отримав призначення професором риторики та наступником Йоганна Матіаса Геснера в Геттінгені в 1763 році.
Ще в 1764 році йому було доручено керувати університетською бібліотекою, спочатку разом з попереднім директором Йоганном Давидом Міхаелісом, а потім як одноосібний директор. Він швидко зробив бібліотеку важливою та зразковою установою. Він організував міжбібліотечний абонемент для іноземних науковців і, окрім нових німецьких видань, через листування з іншими науковцями отримував також іноземну літературу, не тільки французьку, англійську та американську, а й арабську та східну. Коли він заступив на посаду, фонд бібліотеки налічував 60 000 томів. До моменту його смерті він зріс до 200 000 томів. Для порівняння: у 1780 році фонди Галленського університету нараховували лише 12 000 томів.
Його наступником був номінально Крістоф Вільгельм Мічерліх, який був професором красномовства до 1835 року. Однак фактичним наступником став Карл Отфрід Мюллер, який був призначений екстраординарним професором у Геттінгені в 1819 році, отримав звання повного професора в 1823 році, а після смерті Георга Людольфа Діссена (1837; Діссен був номінальним наступником Мітшерліха) — професора красномовства . Гайне також володів великою бібліотекою, аукціон якої організував Брозе в Геттінгені.
У 1760 році Гайне одружився з тридцятирічною Терезою Вайс, дочкою Леопольда Сільвіуса Вайса, відомого лютніста. Дочкою від цього шлюбу була письменниця Тереза Губер, одна з дочок геттінгенських вчених, відомих як «університетські служниці», яка в першому шлюбі була одружена з натуралістом Георгом Форстером, другом її батька.
Після того, як його дружина Тереза померла від туберкульозу в 1776 році, Гайне наступного року одружився з Георгіною Брандес, дочкою гофрата Георга Фрідріха Брандеса, яка народила йому ще шістьох дітей.
Крістіан Ґоттлоб Гайне мав своїм останнім помешканням будинок на Papendiek 16, просто навпроти своєї бібліотеки, з 1775 року . Будинок і садовий павільйон на каналі Лайне збереглися й сьогодні.
Гейне похований на кладовищі Святого Варфоломія в Геттінгені. На його неокласичному надгробку з пісковика на звороті викарбувано напис: quem dederat / cursum fortuna / peregit / illa comite vixit («Він завершив шлях, вказаний Фортуною, у її супроводі він жив»). На лицьовій і тильній стороні каменю помітні полісуари.
Гейне вважається одним з найважливіших родоначальників класицизму. Вперше він став відомим як перекладач творів грецької та римської античності. Зокрема, він переклав німецькою Епіктета і Тібулла. Однак, насамперед, Гайне був одним з перших, хто науково дослідив грецьку міфологію. Поєднавши висновки з різних галузей знань — таких як лінгвістика та археологія — він став засновником сучасної класичної філології і вивчення міфів.
- Вступ до вивчення античності: або план вступу до пізнання античних творів мистецтва / для використання в його лекціях, розроблений Chr. Хейне . Göttingen/Gotha 1772 (Digitalisat und Volltext // Німецький текстовий архів)
- Збірник антикварних нарисів . Вайдман, Лейпциг 1778. (Цифрова копія Том 1), (Том 2)
- Ad Apollodori Bibliothecam observationes . Дітеріх, Геттінген, 1803 рік. (цифрова копія)
- Opuscula academica collecta . 6 томів. Дітеріх, Геттінген 1785—1812. (Цифрова копія Том 1), (Том 2), (Том 3), (Том 4), (Том 5), (Том 6) Повторне видання Olms, Hildesheim 1997
- Видання Карміни Гомера . 9 томів Лейпциг 1802—1822.
- Академічні лекції з археології стародавнього мистецтва, особливо греків і римлян . Vieweg, Брауншвейг 1822. (цифрова копія)
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #11855073X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Гейне // Энциклопедический лексикон — СПб: 1838. — Т. 13. — С. 424.
- ↑ Bursian Heyne, Christian Gottlob // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1880. — Vol. 12. — S. 375–378.
- ↑ а б в https://de.m.wikisource.org/wiki/ADB:Heyne,_Christian_Gottlob
- ↑ а б в г д Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- Arnold Heeren: Christian Gottlob Heyne, biographisch dargestellt, Göttingen 1813.
- Conrad Bursian. Heyne, Christian Gottlob // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1880, Band 12, S. 375–378.
- Ernst Barth: Christian Gottlob Heyne, ein großer Sohn des alten Chemnitz. in: Sächsische Heimatblätter, Heft 1/1962, S. 1–12
- Ulrich Schindel. Heyne, Christian Gottlob. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1972, Band 9, S. 93–95 (Digitalisat).
- Der Vormann der Georgia Augusta. Christian Gottlob Heyne zum 250. Geburtstag. Sechs akademische Reden. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1980 (= Göttinger Universitätsreden. Heft 67), ISBN 3-525-82619-2.
- Fee-Alexandra Haase: Christian Gottlob Heyne (1729—1812), Bibliographie zu Leben und Werk, Palatina, Heidelberg 2002. ISBN 978-3-932608-19-3
- Martin Vöhler: Christian Gottlob Heyne und das Studium des Altertums in Deutschland. In: Glenn W. Most (Hrsg.): Disciplining classics — Altertumswissenschaft als Beruf. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2002. (Aporemata, 6) ISBN 3-525-25905-0. S. 39–54.
- Marianne Heidenreich: Christian Gottlob Heyne und die Alte Geschichte. K. G. Saur, München und Leipzig 2006. (Beiträge zur Altertumskunde, 229) ISBN 3-598-77841-4. (Rezensionen: Ulrich Schindel, in: Göttinger Gelehrte Anzeigen 258 (2006), S. 254—261; Matthias Willing auf hsozkult.de, 5. März 2007, abgerufen am 4. Februar 2023)
- Daniel Graepler, Joachim Migl (Hrsg.): Das Studium des schönen Altertums: Christian Gottlob Heyne und die Entstehung der klassischen Archäologie. Ausstellung in der Paulinerkirche Göttingen 11. Februar–15. April 2007. Niedersächsische Staats- und Universitätsbibliothek Göttingen, Göttingen 2007, ISBN 978-3-930457-82-3. (Digitalisat auf publications.goettingen-research-online.de, abgerufen am 4. Februar 2023.)
- René Sternke: Kabale und Kritik. Die Ilias malorum gegen Christian Gottlob Heyne im Mai 1803. In: Martin Mulsow (Hrsg.): Kriminelle — Freidenker — Alchemisten. Räume des Untergrunds in der Frühen Neuzeit, Köln u. a. 2014, S. 597—616.
- Heinz-Günther Nesselrath, Balbina Bäbler (Hrsg.): Christian Gottlob Heyne. Werk und Leistung nach zweihundert Jahren. Berlin/New York 2014 (= Abhandlungen der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen. Neue Folge 32)
- René Sternke, Klaus Gerlach (Hrsg.): Karl August Böttiger. Briefwechsel mit Christian Gottlob Heyne. De Gruyter, Berlin 2015, ISBN 978-3-05-005178-9.
- Julia Kurig: Der Neuhumanismus als säkulare Bewegung? Bildung, Philologie und Religion am Beispiel von Christian Gottlob Heyne (1729—1812). In: IJHE Bildungsgeschichte. International Journal for the Historiography of Education 1, 2019, S. 66–84.
- Бібліографія. Крістіан Ґоттлоб Гайне // Німецька національна бібліотека
- Роботи про Крістіан Ґоттлоб Гайне // Цифрова бібліотека Німеччини
- Bücher von und über Christian Gottlob Heyne im Katalog der SUB Göttingen
- Christian Gottlob Heyne Eintrag bei der Königlich Niederländischen Akademie der Wissenschaften
- Народились 25 вересня
- Народились 1729
- Уродженці Хемніца
- Померли 14 липня
- Померли 1812
- Померли в Геттінгені
- Випускники Лейпцизького університету
- Викладачі Геттінгенського університету
- Члени Прусської академії наук
- Члени Лондонського королівського товариства
- Члени Геттінгенської академії наук
- Академіки РАН
- Члени Нідерландської королівської академії наук
- Члени Академії надписів та красного письменства
- Німецькі бібліотекарі
- Перекладачі на німецьку
- Перекладачі з латинської мови
- Перекладачі з давньогрецької мови
- Німецькі перекладачі
- Німецькі антикознавці
- Класичні філологи