Ксенія Харченко
| Ксенія Харченко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася | 1984 м. Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | журналістка, письменниця  | |||
| Alma mater | Київський національний університет імені Тараса Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | з 2001 року | |||
| Magnum opus | «Історія» (2005) | |||
| Членство | Український ПЕН[1] | |||
|
| ||||
Ксенія Харченко (нар.. 1984, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська письменниця, редакторка, перекладачка, копірайтерка, культурна менеджерка.
Ксенія Харченко народилася 1984 року в Києві. Після закінчення загальноосвітньої школи вступила на факультет журналістики (згодом — Інститут журналістики) Київського національного університету імені Тараса Шевченка[2]. Почала літературну творчість у 17-річному віці. Паралельно з навчанням також працювала коректором, лінгвістичним та літературним редактором у видавництві «Наукова думка». Після здобуття другого (магістерського) освітнього ступеня в 2007 році одержала диплом з відзнакою. Пізніше, у 2009 році, Ксенія була призначена керівником редакційної групи телеканалів «Інтер» та К1[3], а також на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA (з 2008 року як редакторка каталогу, програмна координаторка та модераторка), Міжнародному мультидисциплінарному фестивалі сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST, у Польському Інституті в Києві, видавництві Yakaboo Publishing.
Крім рідної української мови, письменниця вільно володіє польською, англійською та російською мовами, також вивчає німецьку[2]. 2005 року отримала літературну премію українського місячника літератури, мистецтва та суспільного життя «Сучасність» за свою першу повість «Історія». Наступного 2006 року повість-візія була видана окремою книжкою у видавництві «Кальварія», а потім перевидана у 2008 році.
Художні та публіцистичні твори Ксенії Харченко входили до збірок та антологій, зокрема, «Сновиди» («Абаба-галамага», 2010), Ludzie, miasta (Ha!art, 2008), а також збірки «Зросла собі квітка» (Грані-T, 2008). Її твори друкувалися польською, німецькою, чеською, фінською мовами. Авторка також публікувалася в багатьох журналах та антологіях («Сучасність», «Потяг 76», «Кур'єр Кривбасу», а також Lichtungen, Korespondencja z ojcem, Radar, PLAV тощо), брала участь у багатьох літературних заходах (зокрема, Noc poezji Lwów 2005, II Львівський міжнародний літературний фестиваль у 2007 році). Вже багато років працює над другою своєю книгою «Захарія». У вересні 2013 року авторка представили фрагменти свого нового тексту на літературному майданчику ГогольFestу в рамках літературно-мистецького проекту «Генезис»[2][4]. Очікувалось завершення роботи на початку 2014 року[5]. Ксенія Харченко — авторка серії публікацій «Щоденники про війну», де описує страждання українців внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році.[6]
Ксенія Харченко була стипендіаткою міжнародних програм[2][7].
Ксенію Харченко після виходу дебютної книжки «Історія» називають[хто?] «Маркесом у спідниці».
«Якщо кортить дізнатися, чого людині справді бракує на цьому світі, то варто прочитати текст Ксені Харченко, написаний у середньовічному стилі visio. Кожен побачить там щось своє — вимріяно-вистраждано недосяжне» — оцінили її дебют у 2006 році критики[2].
- Харченко, Ксеня. Історія. Київ: Кальварія, 2006. 96 с. (Категорія: «Сучасна українська проза»). ISBN 9666632187.
- 2005 — літературна премія українського місячника літератури, мистецтва та суспільного життя «Сучасність»[3].
- ↑ Члени ПЕН
- ↑ а б в г д Інфотека - письменники. Харченко Ксенія. Буквоїд (укр.). Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ а б Журнал: 4 интервью с украинскими писательницами. История Ксении Харченко. vogue.ua (рос.). 27 серпня 2015. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Ксенія Харченко представить «Захарію» на ГогольFesti. Буквоїд (ua) . 16 вересня 2013. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Ксенія Харченко: «Щоразу волію завершувати письмо з думками про те, що саме буде зроблено наступного дня». akhmetovfoundation.org (ua) . 14 січня 2014. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ https://pen.org.ua/cshodenniki-pro-vijnu-kseniya-harchenko.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Villa Decius Association. willadecjusza.pl (англ.). Процитовано 9 листопада 2022.
- Профайл Ксенія Харченко на сайті Українського ПЕН;
- Профайл Ксенія Харченко на сайті Фонду Ріната Ахметова.
