Перейти до вмісту

Кудлінський Володимир Анатолійович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кудлінський Володимир Анатолійович
Народився26 листопада 1974(1974-11-26) (50 років)
Київ
Національністьукраїнець
Діяльністьукраїнський театральний режисер, журналіст, театральний педагог
Alma materНПУ ім. Драгоманова, КНУТК ім. Карпенка-Карого

Кудлінський Володимир Анатолійович (нар. 26 листопада 1974, Київ) — український театральний режисер, автор інсценівок, журналіст, радіоведучий, театральний педагог. Режисер-постановник Київського академічного драматичного театру на Подолі.[1]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1974 року в місті Київ. Навчався у столичних школах № 22, № 263. З дитинства захоплювався спортом — займався футболом в ДЮСШ «Металіст Київ» і «СКА Київ», брав участь на чемпіонаті України з дзюдо в Черкасах. Разом з тим проявляв інтерес до музики — грав на бас-гітарі в рок-гурті, пам'ятним був виступ на шкільному випускному вечорі. Також захоплювався літературою, що, зрештою, вплинуло на вибір навчального закладу — в 1992 році вступив на факультет української філології в Національний педагогічний університет ім. Драгоманова.[2] Під час навчання захопився авторською піснею. На третьому курсі став активним учасником щойно створеного клубу авторської пісні «Дім».[3] Став лауреатом пісенного фестивалю авторської пісні «Студентські струни» в Житомирі.

Знайомство з Сергієм Ененбергом,[4]театральним педагогом і режисером, зіграло важливу роль у подальшій професійній діяльності. З 1996 по 1999 роки був студійцем театральної студії «Дельфи». Крім акторства, почав цікавитися режисурою, театральною педагогікою.

По закінченню педагогічного університету з 1997 по 2003 роки працював у приватній школі «Співтворчість» вчителем української мови і літератури, а також керівником театральної студії.

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2004 році став працювати на Радіо Ера, 96fm[5]автором і ведучим музичної програми «Відлуння», де музичним редактором був Роман Коляда.[6]Згодом перейшов на щойно створену радіостанцію Радіо Київ, 98fm,[7]там робив авторські програми про театр: «Афіша», «Прем'єра», «Автограф», «Його величність театр», висвітлював театральне життя Києва, а також вів програму для батьків «Сімейна абетка» разом з Тетяною Руйгене. З 2008 року почав друкуватися в таких виданнях як «Бульвар»[8], «День», «2000», «Культпросвіт», де робив інтерв'ю з відомими людьми культури.

Театральна діяльність

[ред. | ред. код]

Перші кроки режисера-постановника і сценариста були пов'язані з постановками театралізованих балів. У 2008 разом з Іреною Троц[9] і продюсерським центром «Renessans» були поставлені такі бали:

  • «Ромео і Джульєтта» (Київська фортеця) — 2008 р.
  • «Бал у Лоренцо Медичі» (Національна філармонія України) — 2009 р.[10]
  • «Бал принців» (Музей Івана Гончара) — 2011 р.[11][12]

У 2010 році вступив на режисуру драми в Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого[13] в майстерню до Костянтина Дубініна

В цьому ж році отримав запрошення від Віталія Малахова стати його асистентом у Київському академічному драматичному театрі на Подолі[14]. Був асистентом режисера в таких виставах, як «Опера Мафіозо» за Станіловим, «На дні» за Горьким, «Минулого літа у Чулімську» за Вампіловим, «Обеж» за Нушичем.

У 2013 році керував акторським курсом у Bilyts Art Centre. Зі студійцями поставив виставу «Антігона» за п'єсою Жана Ануя.[15]

У 2018 році — керівник акторського курсу ВГО «Асоціації випускників Малої академії наук». Вистава курсу «Історії звірів» за творами Дона Нігро.

Режисерські роботи на театральних сценах

[ред. | ред. код]

Театральний центр «Пасіка» Києво-Могилянська академія

[ред. | ред. код]
  • 2014 р. — «Антігона» за п'єсою Жана Ануя зі студійцями Bilyts Art Centre — режисер — постановник, автор музичного рішення. Участь у міжнародному фестивалі «Схід — Захід» м. Краків.[16][17]

Київський національний академічний Молодий театр

[ред. | ред. код]
  • 2020 р. — «Момент» за оповіданнями В. Винниченка — режисер — постановник, автор інсценівки, автор музичного рішення.[18][19]

Київський академічний драматичний театр на Подолі

[ред. | ред. код]
  • 2014 р. — «Старомодна комедія» за п'єсою Арбузова — режисер — постановник.[20]
  • 2016 р. — «Він і Вона» за оповіданнями Антона Чехова («Київська Пектораль» за кращу музичну концепцію, композитор Тимур Полянський) — режисер — постановник, автор інсценівки.[21]
  • 2018 р. — «Каїн XVIII» за Євгеном Шварцем — режисер — постановник, перекладач, автор музичного рішення. Спільний проект Театру на Подолі та КНУТК ім. Карпенка — Карого (курс Юрія Висоцького).[22][23]
  • 2020 р. — «Четверта стіна» за п'єсою Alex Wood режисер — постановник. Вистава — читка. Фестиваль сучасної п'єси в Київському театрі оперети.[24]
  • 2021 р. — «Різдвяна історія» радіовистава за Чарльзом Дікенсом — режисер — постановник, автор інсценівки. Спільний проект Театру на Подолі та Суспільного радіо.
  • 2021 р. — «Механічний апельсин» за Ентоні Берджесом — асистент режисера. Постановка Автанділа Варсімашвілі.[25][26]
  • 2022 р. — «Емігранти» за Славоміром Мрожеком — режисер — постановник, автор музичного рішення.[27][28][29]
  • 2023 р. — «Комедіанти» за п'єсою Автанділа Варсімашвілі — режисер-постановник, автор музичного рішення.[30][31]
  • 2024 р. — «Незнайомка» за новелою Михайла Коцюбинського — режисер-постановник, автор інсценівки, автор музичного рішення.[32][33]

Освіта

[ред. | ред. код]

1992—1997 рр. навчався на факультеті української філології у Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова[2].

2010—2014 рр. навчався на режисурі драми в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого[13] (майстерня Костянтина Дубініна).[34]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Кудлінська (Тарасова) Людмила Олександрівна (нар. 21 серпня 1974)

Син — Кудлінський Андрій Володимирович (нар. 31 жовтня 2001)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Володимир Кудлінський. Театр на Подолі (укр.). Процитовано 11 листопада 2024.
  2. ↑ а б Український державний університет імені Михайла Драгоманова. Вікіпедія (укр.). 16 жовтня 2024. Процитовано 7 листопада 2024.
  3. ↑ Бардівська спільнота України,корисні ресурси. www.bards.org.ua. Процитовано 7 листопада 2024.
  4. ↑ Як захистити себе і світ від смерті того, у що віриш – режиссер театру “Будьмо” Сергій Ененберг. Українська правда (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  5. ↑ Радіо «Ера». Вікіпедія (укр.). 16 серпня 2024. Процитовано 7 листопада 2024.
  6. ↑ Коляда Роман Вікторович. Вікіпедія (укр.). 8 грудня 2023. Процитовано 7 листопада 2024.
  7. ↑ Радіо Київ 98 FM. Вікіпедія (укр.). 20 грудня 2023. Процитовано 7 листопада 2024.
  8. ↑ «Бульвар Гордона», № 26 (270) 2010, июнь. www.bulvar.com.ua. Процитовано 6 листопада 2024.
  9. ↑ Фотоновини, фото останніх новин, купити скачати фото - Фотобанк УНІАН. photo.unian.ua (укр.). Процитовано 7 листопада 2024.
  10. ↑ Фотоновини, фото останніх новин, купити скачати фото - Фотобанк УНІАН. photo.unian.ua (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  11. ↑ Бал принцев перенес киевлян в эпоху Ренессанса (ru-RU) . Процитовано 6 листопада 2024.
  12. ↑ «Бал принців» у столичному музеї Гончара: крижані замки, розкішне вбрання і справжня баронеса. www.unian.ua (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  13. ↑ а б Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Вікіпедія (укр.). 25 вересня 2024. Процитовано 7 листопада 2024.
  14. ↑ Театр на Подолі. Вікіпедія (укр.). 25 серпня 2024. Процитовано 7 листопада 2024.
  15. ↑ Миколайчук, Остап (15 грудня 2014). АНТІГОНА 11 червня 19:00. Білиць Арт Центр, центр мистецтв (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  16. ↑ Bilyts Art Centre (31 травня 2016), ANTIGONA, процитовано 6 листопада 2024
  17. ↑ Bilyts Art Centre (31 травня 2016), АНТІГОНА, процитовано 6 листопада 2024
  18. ↑ Момент. molodyytheatre.com (укр.). 8 вересня 2020. Процитовано 6 листопада 2024.
  19. ↑ Молодий театр (16 січня 2021), Момент, процитовано 6 листопада 2024
  20. ↑ theatreonpodil (30 березня 2015), Старомодная комедия 1, процитовано 6 листопада 2024
  21. ↑ theatreonpodil (22 листопада 2018), "Культ Експрес" про виставу "Він і вона", процитовано 6 листопада 2024
  22. ↑ theatreonpodil (4 грудня 2018), "Каїн XVIII". Враження глядачів, процитовано 6 листопада 2024
  23. ↑ theatreonpodil (10 січня 2019), Кожен сам собі король! "Каїн XVIII", процитовано 6 листопада 2024
  24. ↑ НСТД України (28 жовтня 2020), Четверта стіна, читка п'єси Alex Wood, процитовано 6 листопада 2024
  25. ↑ МЕХАНІЧНИЙ АПЕЛЬСИН. Театр на Подолі (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  26. ↑ Pro Театр (7 червня 2021), Прем’єра «Механічний апельсин» | реж. Автанділ Варсімашвілі, Театр на Подолі, процитовано 6 листопада 2024
  27. ↑ Volodymyr Kudlinskyi (14 квітня 2024), "Емігранти"/Театр на Подолі, процитовано 6 листопада 2024
  28. ↑ Поговоримо про еміграцію — Телеканал I-UA.tv. i-ua.tv (укр.). 17 січня 2024. Процитовано 6 листопада 2024.
  29. ↑ Al Jazeera English (30 жовтня 2022), Ukrainian actors and audiences turn to theatre to escape war, процитовано 11 листопада 2024
  30. ↑ Volodymyr Kudlinskyi (14 квітня 2024), "Комедіанти"/Театр на Подолі, процитовано 6 листопада 2024
  31. ↑ «Комедіанти» на Подолі: вистава з Богданом Бенюком у головній ролі показує сприйняття війни акторами. umoloda.kyiv.ua (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  32. ↑ Volodymyr Kudlinskyi (13 квітня 2024), "Незнайомка"/Театр на Подолі, процитовано 6 листопада 2024
  33. ↑ Гелевера, Дмитро (14 квітня 2024). Дмитро Гелевера: Спокуса без імені — Блоги | OBOZ.UA. OBOZREVATEL (укр.). Процитовано 6 листопада 2024.
  34. ↑ Дубінін Костянтин Михайлович. Вікіпедія (укр.). 18 квітня 2023. Процитовано 7 листопада 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кудлінський_Володимир_Анатолійович