Перейти до вмісту

Саймон Кузнець

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кузнець Саймон)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузнець.
Саймон Кузнець
англ. Simon S. Kuznets
Саймон Кузнець у 1971
Саймон Кузнець у 1971
Саймон Кузнець у 1971
Народився17 (30) квітня 1901(1901-04-30)
Пінськ, тепер Білорусь
Помер8 липня 1985(1985-07-08) (84 роки)
Кембридж, Массачусетс, США
Місце проживанняСША США
Країна Російська імперія →  УНР → США США
Національністьєврей
Діяльністьекономіст, статистик
Alma materКолумбійський університет
ГалузьЕконометрика
ЗакладГарвардський університет, Пенсильванський університет, Університет Джонса Гопкінса, Національне Бюро Економічних Досліджень
Посадаголова
Науковий керівникВеслі Клер Мітчелл
ВчителіАнциферов Олексій Миколайович
Аспіранти, докторантиМілтон Фрідман
Jacob Schmooklerd
Richard Easterlind
Stanley Engermand
Роберт Фоґель
Subramanian Swamyd
Lance Taylord
Robert E. Gallmand
Yoram Ben-Porathd
W. Lee Hansend[1]
Harley Henry Hinrichsd[1]
Morris Hamburgd[2]
J. Parker Burskd[2]
ЧленствоШведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[3]
AAAS[3]
Національна академія наук США
Економетричне товариство[4]
Нагороди Нобелівська премія з економіки (1971)
CMNS: Саймон Кузнець у Вікісховищі

Са́ймон Сміт Кузне́ць (англ. Simon Smith Kuznets, Кузнець Семен Абрамович; 17 (30) квітня 1901, Пінськ, Російська імперія — 8 липня 1985, Кембридж, штат Массачусетс, США) — американський економіст, демограф і статист єврейського походження, спеціалізувався з макроекономіки та економічної історії. Лауреат Нобелівської премії з економіки (1971).

Кузнець відомий тим, що згенерував формулу і систему вимірювання національного економічного доходу — ВВП. Вперше освіту здобув у Харкові (тоді — Російська імперія).

Біографія

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

За життя Саймона Кузнеця про його життя до еміграції було відомо мало, і він сам неохоче розповідав про цей період[5][6]. Так, офіційна Нобелівська автобіографія Кузнеця повідомляла лише те, що він народився в Російській імперії, де почав здобувати університетську освіту, а 1922 року емігрував до США, приєднавшись до свого батька, який виїхав туди до Першої світової війни[7]. У 1981 році він також повідомив, що провчився два роки в «економічному навчальному закладі» та пропрацював два роки на радянський уряд[8]. Прижиттєві біографії стверджували, що Кузнець народився в родині торговця хутром у Харкові, звідки його батько емігрував до США 1907 року[9][6]. Окремі біографії стверджували, що він навчався в Харківському університеті[10][11] на юридичному факультеті[12]. Детальну інформацію про ранні роки життя Кузнеця було з'ясовано лише після його смерті завдяки спогадам родичів і дослідженням його біографів, зокрема харківського дослідника Володимира Московкіна.

Семен (Шимон) Кузнець народився в Пінську 17 (30) квітня 1901 року в єврейській родині столинського міщанина Абрама Ісаковича Кузнеця та уродженки Рівного Поліни Кузнець (Фрідман). Його батько працював головним бухгалтером пінського відділення Азовсько-Донського комерційного банку та був досить заможною людиною[6]. Був середнім сином у сім'ї — мав старшого брата Соломона 1900 року народження та молодшого брата Георга 1909 року[13].

У 1908 або на початку 1909 року Шимон і Соломон разом з матір'ю переїхали до її батьків у Рівне, де оселилися на вулиці Шосейній (нині — Соборна), при цьому батько майбутнього економіста залишився в Пінську[13]. У Рівному Шимон жив у двомовній родині: його мати розмовляла російською, а її батьки — їдишем[5]. У січні 1910 року Абрам Кузнець привласнив значну суму коштів Азовсько-Донського комерційного банку (за різними оцінками від 30 до 100 тисяч золотих рублів), позичив ще 15 тисяч рублів у заможних пінчан, після чого виїхав за фальшивими документами до Лейпцига, а звідти емігрував до Сполучених Штатів Америки[6].

14 серпня 1910 року Шимон Кузнець вступив до Рівненського реального училища, де закінчив підготовчий і чотири перші класи училища[13]. У 1915 році, у зв'язку з наближенням фронту Першої світової війни до Рівного, євреї були вивезені з прифронтової смуги, і родина Кузнеців виїхала до Харкова, де разом з іншими біженцями оселилася в будівлі театру-цирку «Муссурі»[12]. Від 1915 до 1917 року Семен Кузнець навчався у Харківському 2-му реальному училищі, а 31 травня 1918 закінчив вищий додатковий клас училища, отримавши право на вступ до вищих навчальних закладів[14].

З осені 1918 до 1921 року навчався в Харківському комерційному інституті[5][14][15]. Курс навчання в цьому навчальному закладі тривав чотири роки, з яких перші два були відведені під базову економічну підготовку, а останні два — під спеціалізовану. Значну частину дисциплін викладали професори юридичного факультету Харківського університету: серед викладачів Кузнеця були статистик Олексій Анциферов, доктор політичної економії Володимир Левитський, математик Сергій Бернштейн та інші. Через події Громадянської війни у Росії та українських визвольних змагань Харківський комерційний інститут стабільно працював лише до кінця осені 1919 року, після чого він був реорганізований і виселений до будівлі єврейської богадільні, через що навчання фактично припинилося, і Кузнець зміг прослухати дисципліни лише першого і частково другого курсів[14]. Науковці, з якими Кузнець працював у США, вважали, що він здобув у Харкові глибокі знання в галузі статистичних і емпіричних методів[5] та підготував значну частину своєї магістерської дисертації, присвяченої критичному аналізові ідей Йозефа Шумпетера[16].

Після захоплення Харкова більшовиками у грудні 1919 року та проголошення міста столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки Кузнеця було залучено до роботи в статистичному відділі Центральної ради профспілок України, а 1920 року він очолив відділ статистики праці ради профспілок[12]. 1921 року в збірці «Матеріали зі статистики праці в Україні» (рос. «Материалы по статистике труда на Украине») була надрукована стаття Семена Кузнеця «Грошова заробітна платня робітників і службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова у 1920 р.» (рос. Денежная заработная плата рабочих и служащих фабрично-заводской промышленности г. Харькова в 1920 г.).

Згідно з Ризьким мирним договором 1921 року Пінськ та Рівне відійшли до Другої Польської Республіки, і родина Кузнеців як біженці Першої світової війни отримала право репатріації з УСРР до Польщі. 1922 року родина Кузнеців покинула УСРР і виїхала до Варшави, а звідти Семен і його старший брат Соломон через Вільне місто Данциг емігрували до Сполучених Штатів Америки, прибувши до Нью-Йорка 7 березня 1922 року[14].

У Сполучених Штатах Америки

[ред. | ред. код]

У 1922—1923 роках навчається у Колумбійському університеті, після закінчення якого отримує ступінь магістра з економіки. 1926 року отримує докторський ступінь за дослідження «Циклічні коливання: розробка й оптова торгівля у США: 1919—1925».[17]

Від 1927 року Саймон Кузнець очолює Комітет з економічного зростання у Національному бюро економічних досліджень.

У США С. Кузнець теж мав успішний науковий дебют. Його запросили до однієї з престижних наукових установ — Ради з досліджень в галузі соціальних наук. Молодого вченого зацікавили теоретичні проблеми циклів та коливань в економіці. Він помітив, що заокеанські колеги ігнорують, як він вважав, важливу економічну складову — ціну товару й 1930 року виходить його ґрунтовна праця «Столітня динаміка виробництва та цін».

Вчений стає першопрохідцем у вивченні нової для того часу галузі економіки — досліджень національного доходу. С. Кузнець увійшов в історію економічної науки як дослідник проблем, пов'язані з національним доходом, економічними циклами та економічним зростанням. Він став творцем теорії будівельних циклів — коливань тривалістю у 18—25 років, які пов'язані з періодичним масовим оновленням житла новим поколінням. Вивчаючи особливості демографічних процесів, С. Кузнець відкрив закономірність динаміки цього явища та ряд важливих загальноекономічних закономірностей розвитку світової економіки.

Ступінь доктора отримав в Колумбійському університеті.

Працював професором в Гарварді (1960—1971), в університетах Пенсільванії (1930—1954) і Джона Хопкінса (Балтімор, 1954—1960); в Національному бюро економічних досліджень (1927−1961).

Президент Американської економічної асоціації в 1954 р.

Лауреат Нобелівської премії з економіки 1971 «за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке призвело до нового, глибшого розуміння економічної і соціальної структури і процесу розвитку в цілому».

Вчений відомий і як педагог: був професором Гарвардського університету, викладав у Пенсільванському університеті, університеті Джона Гопкінса, також був обраний почесним доктором багатьох американських вузів, зокрема, Принстонського, Колумбійського, Пенсильванського університетів.

«Закон Кузнеця», «Великий маятник», «Гіпотеза Кузнеця» — ці та інші терміни економічної науки пов'язані з іменем С.Кузнеця.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У Харкові на честь Кузнеця були названі Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця та вулиця Семена Кузнеця (Шевченківський район). Також на його честь встановлено меморіальну дошку за адресою вул. Алчевських 44.

У місті Рівне вулицю Толстого перейменували на вулицю Саймона Сміта.

Праці

[ред. | ред. код]

Ще в Харкові майбутній нобелівський лауреат видрукував свою першу наукову працю «Грошова заробітна плата робітників та службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова в 1920 р.» (1921).

Основні наукові праці:

  • «Перерозподіл населення та економічне зростання: Сполучені Штати, 1870—1950» (Population Redistribution and Economic Growth: United States, 1870—1950, 1957—1964);
  • «Економічне зростання націй: сукупний випуск і виробнича структура» (Economic Growth of Nations: Total Output and Production Structure, 1971);
  • «Населення, капітал та економічне зростання» (Population, Capital and Growth, 1973).
  • Підсумкова праця С. Кузнеця-економіста — «Капітал і американська економіка».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ а б https://www.google.com/books/edition/Strength_in_Numbers_The_Rising_of_Academ/kPGJUiUCJZkC?hl=en&gbpv=1&pg=PA476
  3. ↑ а б NNDB — 2002.
  4. ↑ https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam
  5. ↑ а б в г Weyl, Georges. Introduction: Simon Kuznets, Cautious Empiricist of the Eastern European Jewish Diaspora [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Kuznets, Simon (2011). Jewish Economies (Volume 1): Development and Migration in America and Beyond: The Economic Life of American Jewry (Economic Structure and Growth of Euro-American Jewry). Transaction Publishers. ISBN 9781412842112.
  6. ↑ а б в г Ильин А. Скелет в шкафу лауреата Нобелевской премии Семёна Кузнеца // Гістарычная брама № 1 (26)/2012 (рос.)
  7. ↑ Simon Kuznets — Biographical — The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel 1971 (англ.)
  8. ↑ Kuznets, Simon (2002). Economic Development, the Family, and Income Distribution: Selected Essays. Cambridge University Press. с. 434. ISBN 9780521521963.
  9. ↑ Moritz, Charles (ed.) (1973). Current Biography Yearbook 1972 (вид. 33rd). New York: The H. W. Wilson Company. с. 266. ISBN 9780824204938.
  10. ↑ Pressman, Steven (2013). Fifty Major Economists (вид. 3rd). Routledge. с. 171. ISBN 9780415134811.
  11. ↑ Karier, Tom (2010). Intellectual Capital: Forty Years of the Nobel Prize in Economics. Cambridge University Press. с. 178. ISBN 9780521763264.
  12. ↑ а б в Наші Нобелівські лауреати. Три портрети на тлі Харківщини — Харківська обласна рада. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 23 березня 2015. [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
  13. ↑ а б в Московкин В., Самсонюк Т. Обучение братьев Семена и Соломона Кузнец в Ровенском реальном училище // Новий Колегіум № 2 (67)/2012 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 листопада 2013. Процитовано 23 березня 2015. [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б в г Кузнец С. Экономическая система д-ра Шумпетера, излагаемая и критикуемая, Перлман М. Две фазы заинтересованности Кузнеца Шумпетером / Сост. докт. геогр. н., проф. В. М. Московкин, канд. ист. н. Д. Ю. Михайличенко, перев. Е. Е. Перчик; Под ред. докт. экон. н., проф. В. С. Пономаренко. — Харьков: ИД «ИНЖЕК», 2013. — 128 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 листопада 2013. Процитовано 25 березня 2014. [Архівовано 2013-11-11 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Barnett, Vincent, and Zweynerth, Joachim (2008). Economics in Russia: studies in intellectual history. Aldershot: Ashgate. p. 114 ISBN 9780754661498
  16. ↑ Perlman, Mark (2001). Two phases of Kuznets's interest in Schumpeter // Economics Broadly Considered: Essays in Honor of Warren J. Samuels, edited by Jeff Е. Biddle, John В. Davis, and Steven G. Medema. London: Routledge. — Р. 125—140. — ISBN 9780415236720.
  17. ↑ Weyl, E. Glen (2007). Simon Kuznets: Cautious Empiricist of the Eastern European Jewish Diaspora (PDF). Harvard University Society of Fellows; Toulouse School of Economics. с. 8. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2013. Процитовано 4 лютого 2012. [Архівовано 2013-10-17 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вісник НАН України. — 2006. — № 10. — С. 50.
  • Абліцов В. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К. : КИТ, 2007. — 436 с.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Саймон_Кузнець&oldid=43713962