Перейти до вмісту

Кузнєцова Наталія Валеріївна

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Наталія Кузнєцова
Наталія Валеріївна Кузнєцова
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження11 грудня 1993(1993-12-11)
Олександрія
Смерть26 серпня 2024(2024-08-26) (30 років)
Приморське Одеської області
(Вогнепальне поранення)
Національністьукраїнець
Псевдо«Іранка»
Військова служба
Роки служби2022—2024
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 67 ОМБр
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузнєцова.

Ната́лія Вале́ріївна Кузнєцо́ва (11 грудня 1993, м. Олександрія — 26 серпня 2024) — українська військовослужбовиця, молодший сержант 67 ОМБр, учасниця Революції Гідності, кавалер ордену «За мужність» ІІІ ступеня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 1993 року в Олександрії, Кіровоградська область.

До Майдану навчалась в Київському національному економічному університету ім. В.Гетьмана. За участь в революції дівчину «попросили» з вишу і навчання доводилося закінчувати вже в ЧНТУ (за фахом юриста).

Тривалий час жила в Чернігові, звідки родом був її чоловік — офіцер Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери, командир Чернігівського обласного загону, військовослужбовець Віктор Панаско.

Очолювала чернігівський осередок «Правого сектору». Мала невеличкий бізнес — кав‘ярню в Чернігові. Згодом перейшла на роботу до юридичної компанії «SkyLawyers», де керувала київським офісом. До повномасштабної війни працювала юристкою.

У травні 2022 року повідомила, що долучилася до лав 3-го окремого стрілецького батальйону 67 ОМБр. У березні 2023 нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Її чоловік Віктор Панаско загинув 6 травня 2023 року у бою під Бахмутом[1].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Віктор Панаско «Іранець» — після участі в АТО потрапив за ґрати через те, що захищав Наталію від нетверезого нападника, який в результаті помер від ножового поранення. Через перевищення необхідної самооборони отримав 15 років ув'язнення. 24 лютого 2022 року Віктор звільнився з ув'язнення за амністією президента і одразу прибув на фронт для захисту України. Загинув 6 травня 2023 в бою під Бахмутом. Похований на Лісовому цвинтарі в Києві[2]

Загибель

[ред. | ред. код]

Загинула від вогнепального поранення в області скроні у селі Приморське на Одещині[3][4].

Прощання відбулося 29 серпня 2024 на Майдані Незалежності в Києві[5].

Похована у рідному місті Олександрія, Кіровоградська область.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чернігів та Україну боронять і захисниці: юристка-молодший сержант отримала орден з рук Зеленського.
  2. ↑ "Вірний Україні до кінця": в останню путь провели бійця "Правого сектору" Віктора "Іранця" Панаска.
  3. ↑ "Ще одна сім’я патріотів на небі": загинула військова й активістка Наталя Кузнєцова.
  4. ↑ Загинула військовослужбовиця та очільниця чернігівського осередку "Правого сектора" Наталія Кузнєцова.
  5. ↑ На фронті загинула активістка "Правого сектору" Наталя Кузнєцова: її чоловік поліг рік тому під Бахмутом. Фото.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кузнєцова_Наталія_Валеріївна