Кузнєцов Владислав Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кузнєцов Владислав Олексійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження23 вересня 1992(1992-09-23) (32 роки)
Жмеринка
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
 95 ОАеМБр
 199 НЦ ВДВ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузнєцов.

Владисла́в Олексійо́вич Кузнєцо́в — солдат Збройних сил України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив жмеринську школу, 2010 року — Жмеринське вище професійне училище, електромонтер контактної мережі, 2013-го — Київський електромеханічний коледж, технік-електрик.

Працював електромонтером тягових підстанцій на Укрзалізниці — в Жмеринській дистанції.

Контрактник 95-ї аеромобільної бригади, у складі якої з початку проведення АТО, перебував на Сході країни. 19 липня поблизу Лисичанська, рятуючи життя екіпажу, викинув гранату з БТРа. Вибухом Кузнєцову понівечено кисть правої руки, зазнав чисельних осколкових поранень. 20 липня при операції йому ампутована права кисть на рівні проксимального ряду кистьового суглобу.

Художник Володимир Козюк в серпні 2014-го продав свої картини та 10 тисяч гривень передав Кузнєцову на протез.

Після лікування, протезування та реабілітації він повернувся на службу — в 199 навчальний Центр ВДВ у Житомирі. Хлопець нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а наприкінці 2016 року йому вручили орден «Народний Герой України». Під час заходу Народна артистка України Ада Роговцева, вручаючи десантнику відзнаку, поцілувала його протез і подякувала за подвиг.

Кузнєцов став одним із героїв документального фільму «Я — не герой», де розповідалися подробиці страшного і трагічного для 95 бригади бою під Лисичанськом.

Крім цього, у 2016 році Владислав також став учасником мультимедійного проекту «Переможці», де були представлені світлини учасників АТО, що втратили кінцівки на війні, але не втратили силу духу і жагу до життя.

У мирному житті Владислав Кузнєцов не лише бере участь у соціальних проектах, але й демонструє спортивні досягнення. Зокрема, виступав у турнірах «Сила нації» та «Відважний воїн» по крос-фіту серед учасників АТО.

Відзначився десантник і на Національних Іграх Нескорених, які протягом 21-23 квітня 2017 року проходили в Києві.  Він здобув «золото» в своїй категорії у плаванні.

Результатом завершального етап відбору до національної збірної стане участь України на Invictus Games в Торонто — міжнародних змаганнях для військових та ветеранів, які отримали поранення, травми та захворювання під час або внаслідок виконання службових обов'язків.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 31 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
  • 3 грудня 2016 року у Краматорську відзначений орденом «Народний Герой України».
  • 19 серпня 2017 року у Києві під час ІІІ Міжнародного Форуму національно-патріотичного єднання і духовності отримав суспільно-громадський статус «ЛИЦАР ДОБРОЇ ВОЛІ».

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кузнєцов_Владислав_Олексійович&oldid=34815224