Кузь Олена Атанасіївна
| Олена Кузь | |
|---|---|
 Десятник (цугфюрер) | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 8 червня 1894 с. Банилів, Буковина, .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть | не раніше 1916  |
| Військова служба | |
| Вид ЗС |  УСС |
| Формування | Українські січові стрільці |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Олена (Ярина, Ірена, Єрина) Атанасіївна Кузь (нар. 8 червня 1894, с. Банилів, Буковина — † р. с. невідомий) — кадет-аспірант кінного відділу УСС.
_%D0%90%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0.jpg)
_%D0%90%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_2.jpg)
_%D0%90%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_4.jpg)
Народилася в селі Банилів Руський повіт Вашківці (тепер село Банилів Вижницького р-ну Чернівецької області) в родині сільського господаря Атанасія Кузя та Ірини Іванівни, уродженої Курилюк. Батько згодом став працювати кондуктором залізничної станції Вижниця, старшим кондуктором залізничної станції Чернівці, на початку війни був ув'язнений без суду в концтаборі Талєргоф, де загинув від тифу 14.03.1915 р.
Закінчила учительську семінарію та вищу торговельну школу в Чернівцях, де мешкала з батьками в будинку 499, а згодом № 474 на передмісті Клокічка.
Улітку 1914 р. приїхала до Відня, щоб продовжити студії в торговельній академії. Відразу після початку Першої світової війни стала на службу в Червоному Хресті, доглядаючи поранених у військових шпиталях. Через 3 місяці зголосилася до віденської станиці Українських Січових Стрільців як однорічний доброволець, вирушивши на фронт після шеститижневого вишколу в стрілецькій кадрі. Присягу зложила в складі 2-ї сотні УСС 1 лютого 1915 у Відні.
Невдовзі перейшла в відділ кінноти УСС (командир ріттмайстер Е. Фаркаш), в якому воювала в Закарпатті та в Галичині, зокрема, в боях за звільнення Львова. На початку травня 1915 р. брала участь в боях за гору Маківка. У наступі прорвалася до російського скоростріла й однією ручною гранатою знищила його разом з обслугою. За бої під Маківкою іменована старшою десятницею та нагороджена срібною медаллю хоробрості.
Двічі важко поранена, вдруге 14 серпня 1915 р., коли уламок російської гранати розтрощив їй два ребра з лівого боку. 26.08.1915 р. перенесла важку операцію в шпиталі в Будапешті, 10.09.1915 р. прибула на лікування до шпиталю цісаревої Єлизавети у Відні. Після одужання та демобілізації повернулася в Чернівці, де працювала цивільним службовцем на залізниці. Під час третьої російської окупації Буковини в 1916 р. була евакуйована до Відня, де мешкала в своєї сестри Василини, подальша її доля невідома.
Ставлення буковинців до Олени Кузь влучно схарактеризоване словами Омеляна Поповича: «Наша звісна героїня пані Кузівна».
У літературі іменується також як Ярема Кузівна, Олена Кусий, Helena, Jarema або Jerema Kuz.
Стала героїнею в народній пісні «В дев‘ятсот штирнастім році, як жнива зачались».
У рідному селі Олени Кузь - Банилові 14 жовтня 2014 року, на подвір'ї місцевої школи, їй встановлено погруддя.
Також одна з вулиць Банилова носить ім'я Олени Кузь. [1]
- ↑ Чернівецька обласна державна адміністрація - Про перейменування об’єктів топоніміки населених пунктів Чернівецької області. bukoda.gov.ua (ua) . Процитовано 31 липня 2024.
- Володимир Старик. Кузь Олена (Ярина, Ірена, Єрина) Атанасіївна // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2: 3 — О. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С. 333—334.
- Нова сотня Січовиків. // «Вістник Союза визволення України». — 1915. — Ч. 9—10. — Лютий.
- Від'їзд Січових Стрільців. // «Свобода». — 1915. — 20 березня.
- Eine Heldin der ukrainischen Legion. // «Neue Freie Presse». — 1915. — 10 липня.
- Наша героїня при Січових Стрільцях // «Народний Голос». — 1915. — 10 липня.
- Геройска Дівчина. // «Буковина». — 1915. — 30 липня.
- Нова героїня серед Українських Січових Стрільців. // «Свобода». — 1915. — 19 серпня.
- Мольнар Ф. Дівчата-борці у розстрільній. // «Буковина». — 1915. — 27 серпня.
- Гість з поля бою в Відні. // «Вістник Союза визволення України». — 1915. — Ч. 35—36. — 3 жовтня.
- Українська героїня з Буковини. // «Свобода». — 1915. — 20 листопада.
- Назарук О. Слідами Українських Січових Стрільців. Львів: Виданє Союза Визволення України, 1916. — С. 19.
- Illustrierte Gesschichte des Weltkrieges 1914/16. Fünfter Band. Stuttgart, Berlin, Leipzig, Wien: Union Deutsche Verlagsgesellschaft, 1917. — С. 347.
- За волю України. Історичний збірник УСС. В 50-ліття збройного виступу Українських Січових Стрільців проти Москви 1914—1964. Нью-Йорк: Видання Головної Управи Братства Українських Січових Стрільців, 1967. — С. 186.
- Трильовський К. З мого життя. Київ — Едмонтон — Торонто: Канадський Інститут Українських Студій, видавництво «Таксон», 1999. — С. 179—180.
- Попович О. Воєнні спомини. / Добржанський О., Старик В. Бажаємо до України. Змагання за українську державність на Буковині у спогадах очевидців (1914—1921). // Одеса: Маяк, 2008. — С. 462.