Кузів Максим Петрович
| Максим Кузів Максим Петрович Кузів | ||||
|---|---|---|---|---|
 Солдат | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 31 грудня 1999 | |||
| Смерть | 7 липня 2024 (24 роки) Донецька область, Україна  | |||
| Поховання | Микулинецький цвинтар | |||
| Національність | українець | |||
| Alma Mater | Факультет фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка | |||
| Псевдо | «Залізняк» | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |  Україна | |||
| Вид ЗС |  Збройні сили | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Максим Петрович Кузів (позивний «Залізняк»; 31 грудня 1999 — 7 липня 2024, Бахмутський напрямок, Донецька область) — український громадський активіст, військовослужбовець, солдат 93 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2024, посмертно). Почесний громадянин міста Тернополя та Тернопільської області (2024, посмертно).
Максим Кузів народився 31 грудня 1999 року[1].
Закінчив факультет фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Був головою Тернопільського осередку громадської організації «Сокіл». Кандидат у майстри спорту зі спортивного туризму.
Учасник АТО. На фронті знову від початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну. Служив оператором-розвідником 93-ї окремої механізованої бригади. Загинув 7 липня 2024 року на Бахмутському напрямку.
Похований 11 липня 2024 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя. Залишилася дружина.
- орден «За мужність» III ступеня (27 листопада 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[2];
- почесний громадянин Тернопільської області (2024, посмертно)[3];
- почесний громадянин міста Тернополя (2024, посмертно) — за вагомий особистий внесок у становленні української державності та особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4].
- ↑ Завтра у Тернополі попрощаються з 24-річним воїном-захисником. Тернополяни. 10 липня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2024 року № 787/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ 17 полеглим захисникам присвоїли звання «Почесний громадянин Тернопільської області» (посмертно). Тернопільська обласна рада. 29 жовтня 2024.
- ↑ Ще 19 захисників отримали звання «Почесний громадянин міста Тернополя» посмертно. Тернопільська міська рада. 2 серпня 2024.
- Максим Скасків, Тетяна Панченко (12 жовтня 2024). «Збирав людей навколо себе»: історія загиблого бійця з Тернопільщини. Суспільне Тернопіль.
- Ірина Моргун, Наталія Бончук (11 липня 2024). «Ми одружились два тижні тому, а сьогодні я його поховала»: дружина бійця з Тернополя Максима Кузіва. Суспільне Тернопіль.
- Вічна і світла пам'ять випускнику факультету фізичного виховання ТНПУ Максиму Кузіву («Залізняку»). Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 31 грудня
- Народились 1999
- Померли 7 липня
- Померли 2024
- Померли в Донецькій області
- Поховані на Микулинецькому цвинтарі (Тернопіль)
- Військовики 93-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Почесні громадяни Тернопільської області
- Почесні громадяни Тернополя
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські громадські діячі