Кукса
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Ку́кса[1][2], або ки́коть[3], — частина кінцівки, що залишається після ампутації (екзартикуляції), травми або обумовлена вродженими вадами розвитку. Також куксою називають саму скалічену людину чи тварину.[2]
Добрий кикоть кінцівки мусить бути заокругленої форми, тобто мати досить м'яких частин, що покривають відпил кістки, також мати рухому шкіру, бути безболісним і здатним витримувати вагу, мати периферичний рубець для зручності користування штучними кінцівками.[4]
- ↑ Кукса // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Кукса // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Кикіть, кикоть // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Культя // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття з хірургії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |