Куликов Анатолій Сергійович
Анатолій Сергійович Куликов (рос. Анато́лий Серге́евич Кулико́в, народ. 4 вересня 1946 Айгурський, Ставропольськиий край, РРФСР) — радянський та російський військовий та політичний діяч, генерал армії (1995). Заступник голови уряду Російської Федерації (1997—1998), міністр внутрішніх справ та командувач внутрішніх військ МВС. Один з командуючих військ під час подій вересня-жовтня у Москві та першої російсько-чеченської війни.
Брав участь в регулюванні осетинсько-інгуського конфлікті. З грудня 1992 по 1995 — заступник міністра внутрішніх справ — командувач внутрішніх військ МВС. Один з головних та активних учасників протистояння у Москві 1993 на стороні Єльцина та Черномирдіна. Брав участь у бойовоми зіткненні у телебудівлі "Останкіно" 3 жовтня проти анти-єльцинського ополчення.
До 6 листопада 1995 році — член Ради по справах козачіства при Президенті Росії.
З лютого по липень 1995 році — командучас об'єднанного групування федеральних військ на території Чеченської республіки та один з керівників російських військових під час першої чеченської війни. Під час операції зі звільнення Будьоновська намагався організувати операцію по знищенню чеченських бойовиків, однак останнім вдалось втікти.
З липня 1995 — міністр внутрішніх справ[1]. 9 лстопада того ж року Указом Єльцина отримав звання генерала армії[2]. Входив до складу Ради безпеки РФ та Ради оборони РФ.
В грудні 1999 був обраним депутата Державної думи 3-го скликання та в грудні 2003 в 4-му скликанні від партії Єдина Росія.
З травня 2012 року — помічник міністра внутрішніх справ[3].
В грудні 2023 року погрожував та заликав захоплювати Одеську та Миколаївську області для того аби деморалізувати Захід брати Україну до НАТО[4].
- підполковник (1978)
- генерал-майор (15.02.1988)
- генерал-лейтенант (19.02.1993)
- генерал-полковник (07.10.1993)
- генерал армії (07.11.1995)
- ↑ УКАЗ Президента РФ от 06.07.1995 N 682 "О МИНИСТРЕ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ". web.archive.org. 3 червня 2016. Процитовано 26 січня 2025.
- ↑ УКАЗ Президента РФ от 09.11.1995 N 1118 "О ПРИСВОЕНИИ ВОИНСКОГО ЗВАНИЯ ГЕНЕРАЛА АРМИИ А.С. КУЛИКОВУ". web.archive.org. 3 червня 2016. Процитовано 26 січня 2025.
- ↑ Министры Внутренних Дел. web.archive.org. 22 червня 2020. Процитовано 26 січня 2025.
- ↑ Генерал РФ погрожує захопити ще дві області України (відео). ГЛАВКОМ (укр.). 8 грудня 2023. Процитовано 26 січня 2025.
- Народились 4 вересня
- Народились 1946
- Випускники Військової академії Генштабу
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Генерали армії (Російська Федерація)
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 3 ступеня
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня
- Кавалери ордена «За особисту мужність»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені ювілейною медаллю «300 років Російському флоту»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 850-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «За відмінну службу з охорони громадського порядку»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Ветеран Збройних сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За бездоганну службу» 3 ступеня
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)
- Нагороджені медаллю «200 років Міністерству оборони»
- Нагороджені медаллю «Маршал Баграмян»
- Нагороджені медаллю «200 років МВС Росії»
- Нагороджені Почесною грамотою уряду Російської Федерації