Кульм (лінійний корабель, 1813)
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Назва: | рос. дореф. «Кульмъ» |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
| Вартість: | 482 083 рублів |
| Закладений: | 24 листопада 1810 |
| Спуск на воду: | 4 листопада 1813 |
| Списаний: | 1826 |
| Доля: | переобладнаний на блокшив для нижніх чинів у 1826 році |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | лінійний корабель |
| Тип: | «Анапа» |
| Довжина: | 54,9 м |
| Ширина: | 14,5—14,7 м |
| Осадка: | 6,5—6,6 м |
| Палуби: | 2 |
| Озброєння: | 74 гармати |
«Кульм» (рос. дореф. «Кульмъ») — 74-гарматний вітрильний лінійний корабель типу «Анапа» Чорноморського флоту Російської імперії.
Один з одинадцяти вітрильних лінійних кораблів типу «Анапа», що будувалися в Миколаєві та Херсоні протягом 1806—1818 років. Довжина корабля становила 54,9 метра, ширина за відомостями з різних джерел від 14,5 до 14,7 метра, а осадка від 6,5 до 6,6 метра[1][2].
Озброєння «Кульму» за різними даними становило близько 74 гармат. Так, двадцять вісім 36-фунтових короткоствольних гармат розташували на нижній палубі. На середній палубі розміщувалися тридцять 24-фунтових короткоствольних гармат, ще вісімнадцять 8-фунтових або 24-фунтових карронад були на баці і чвертьпалубі[3].
Корабель названо на честь перемоги російсько-пруссько-австрійськими військами французького корпусу генерала Вандама в битві під Кульмом у Богемії під час Війни шостої коаліції 29—30 серпня 1813 року[4].
Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 24 грудня 1810 року, головний будівник — корабельний майстер Д. В. Кузнєцов[5][6].
У 1809 році головний командир Чорноморського флоту і військовий губернатор Миколаєва М. Л. Язиков домігся дозволу на будівництво лінійного корабля і транспорта з підряду. У 1810 році цей підряд дістався комерції раднику А. І. Перетцю, що мав спорудити новий елінг з усіма допоміжними будівлями і на ньому збудувати у 1811 році «Кульм». Однак будівництво «вільної верфі» та спорудження корабля затягнулися й завершилися тільки у 1814 році[7].
Ймовірно, Перетц спочатку швидко побудував надводну частину елінгу (будівництво завершили за 8 місяців), на якій заклав корабель, а потім довго добудовував підводну частину спускового фундаменту, оскільки «Кульм» будувався на стапелі майже три роки. За підрядом Перетцю сплатили 657 790 рублів і 57 копійок, а всього з урахуванням ремонту пристаней, виготовлення лісу та іншого — 829 329 рублів і 35 копійок. Пізніше, після призначення командиром Чорноморського флоту О. С. Грейга, виявилося, що Перетцю переплатили. У підрядника вилучили 67 397 рублів і 12 копійок, які пішли потім на сплату за будівництво ним же двох транспортів[4].
Після спуску на воду 4 листопада 1813 року «Кульм» перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[8][9]. У складі ескадр перебував у практичних плаваннях у Чорному морі в 1816 і 1818 роках у складі ескадри контрадмірала Биченського[10][11].
У 1826 році виведений зі списку флоту і переобладнаний на блокшив для нижніх чинів[10].
- С. О. Велізарій (1814—1818).
- ↑ Бугаенко, Б. А.; Галь, А. Ф. (2005). История судостроения от древнейших времен до конца парусной эпох (рос.). Т. 1. Николаев: Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. с. 165. ISBN 966-321-038-9.
- ↑ Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 458—459.
- ↑ Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 549. ISBN 978-1-84832-058-1.
- ↑ а б Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 191—192, 204, 355. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 113. ISBN 5-203-01788-3.
- ↑ Крючков, Ю. С. (2008). Алексей Самуилович Грейг и его время (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 220. ISBN 978-966-8592-60-7.
- ↑ Щукин, В. В.; Павлюк, А. Н. (2009). Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII — начало ХХ веков) (рос.). Николаев: Издательство Ирины Гудым. с. 44. ISBN 978-966-8592-52-2.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: ноябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 13 липня 2024.
- ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 297. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Муратиди, Ф. И. (2007). Греки — адмиралы и генералы военно-морского флота России: биографический справочник (рос.). Санкт-Петербург: Издательство «Алетейя». с. 41. ISBN 978-5-903354-11-5.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)