Перейти до вмісту

Культура Південної Кореї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сучасна(інші мови) культура Південної Кореї розвинулася з традиційної культури Кореї, яка переважала в ранніх корейських кочових племенах. В країні величезна кількість пам'ятників, буддійських храмів та статуй.[1] Підтримуючи тисячі років давньої корейської культури з впливами з давньокитайської культури, Південна Корея відділилася від культури Північної Кореї(інші мови), почавши власний культурний розвиток від поділу Кореї у 1945. Індустріалізація, урбанізація та вестернізація Південної Кореї, особливо Сеулу, принесли зміни до способу життя корейців. Зміна економіки та стилю життя привела до урбанізації — концентрації популяції у великих містах (та зменшення популяції в сільській місцевості), з розділенням багатопоколіннєвих домогосподарств в нуклеарні сім'ї. Крім того, це спричинило «Культура швидкості» (кор.хангиль빨리 빨리, НЛPpalli-ppalli), яка відображається в тому, що корейці прагнуть робити усе швидше: найшвидший у світі інтернет, експрес-курси іноземних мов, бліцпобачення. Крім того, Ppalli-ppalli є девізом постачальників їжі, які доставляють замовлення за дуже короткий час[2]. Сьогодні, багато культурних елементів Південної Кореї, особливо, масової культури, поширилося навколо світу та стало найбільш визначною культурною силою у світі.[3][4][5][6][7] Це є наслідком феномену «південнокорейського патріотизму» та збереження самобутності своєї культури[8].

Література

[ред. | ред. код]
Корейська газета

До 20-го століття, корейська література була під впливом класичної китайської літератури. Китайська каліграфія також широко використовувалася корейцями понад тисячу років в корейській літературі. Сучасна література часто пов'язана з розвитком хангилю, який створено четвертим ваном Чосону Седжоном Великим та оприлюднено в тексті «Хунмінджон'им(інші мови)». Публікація корейської абетки в 1443 було сюрпризом для більшості, бо не було жодних записів, що ван Седжон працює над неї й це наводить на думку, що він працював в таємниці[9]. Цей крок спершу допоміг розповсюдити грамотність від панівного класу вчених-службовців, янбан(інші мови), до простолюду, включно із жінками. До створення хангилю, звичайним текстом для читання була ханча, яка є китайськими ієрогліфами, тому лише особи з багатих сімей могли дозволити навчання для їхнього вивчення. Щобільше, як і будь-яка інша мова, ханча не могла передати повністю значення слів, якими говорили корейці, а тому її було важко розшифрувати, що громадяни намагалися сказати[10].

Традиційне мистецтво

[ред. | ред. код]

Культура південнокорейської музики та танців утворилась як синтез культур стародавнього Китаю та Японії.

Музика Південної Кореї

[ред. | ред. код]

Південнокорейська музика, яка називається «кугак» має потрійний ритм, на відміну від інших східних країн з двох ударним тактом. Кугак поділяється на:

  • народну і селянську музику («мінсогак»);
  • музику для еліти та урочисту («чонак»).

В Південній Кореї утворилася субкультура K-pop (англ. Korean pop)[11].

Танці Південної Кореї

[ред. | ред. код]
Докладніше: Корейський танець

Південнокорейські танці, поділяються на: народні та аристократичні. Народні танці передають веселість духу та оптимізм корейців. Аристократичні танці менше виражають емоції, та показують більш граціозні рухи.

Живопис

[ред. | ред. код]

Корейський живопис має початок з бронзового віку наскельних малюнків. Розвиток цього виду живопису розпочався з періоду трьох держав. Корейський живопис під час об'єднаного Сілла мало вивчений і майже не зберігся. Найвідоміший майстер VI ст. живописець Сольго, розписував стіни храму Хванненса. В епоху Корьо з'явився академічний живопис. Сучасний живопис Кореї розвивається в кількох стилях: одні художники виконують рисунок за допомогою олії та графіки, інші — в традиційному корейському стилі. Сучасні відомі художники Кореї — Нам Джун Пайк[12], Кімсуджа[13], До Хо Су[14], Лі Уфан[15][16].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Корею називають «країною ранкового спокою» (land of morning calm). У столиці країни — Сеулі знаходиться «Палац променистого сонця» (палац Кьонбоккун), побудований у 14 ст. н. е. під час правління великої династії Чосон. Палац Чхандоккун є резиденцією королеви країни, на території палацу розташований сад Бівона з багатовіковими деревами. Фортеця Намхансансон знаходиться на горі Намхансан, разом з прилеглою територією є національним парком. У місті Пусані знаходиться велика корейська стіна, яка будувалась протягом століття, та храм Тхондоса, який включено до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. В цьому храмі зібрані реліквії великого Будди. Найкрасивішим храмом країни вважається храм Хеїнса, в цьому храмі знаходяться древні буддійські писання. Найдавніший храм країни — храм Пульгукса (Монастир царства Будди) з величезним Дзвоном Емілі. Поруч храму розташовані найдавніша обсерваторія Чхомсонде та парк Тумулі.[1]

У 2004 році на південному заході від Сеула було зведено розумне місто, діловий центр Сонгдо.[17]

Адміністративний центр Седжон був побудований з нуля в період з 2010 по 2012 роки.[17]

Традиційний одяг

[ред. | ред. код]

Традиційний корейський одяг «ханбок», асоціюється з династією Чосон, сьогодні використовують як напівофіційний та формальний одяг, також, як святковий в період свят та урочистостей. Після Корейської війни (1950 р.-1953 р.) «ханбок» вийшов з моди, і його замінив одяг західного стилю. Для збереження традицій, з 1996 року кожну суботу місяця оголошено «днем носінням ханбоку»[18].

Кухня Південної Кореї

[ред. | ред. код]
Докладніше: Корейська кухня

Південнокорейська кухня є аспектом глобалізації корейської кухні. Корейці приділяють трапезі значну увагу, і традиційно не заведено пропускати приймання їжі. Корейці представляють страви корейської кухні як дуже корисні для здоров'я. Всупереч поширеному стереотипу, дуже мало корейців пробували їжу з собачатини, яка вважається традиційною святковою стравою[19]. В Південній Кореї тривають суперечки, особливо з боку молоді, щодо використання в їжу страв з собак[20]. Проте, станом на листопад 2023 року, за даними уряду, в Південній Кореї продовжує існувати близько 1150 ферм з розведення собак, 34 бійні, 219 дистриб'юторських компаній і 1600 ресторанів, де подають собаче м'ясо[21].

Корейські фільми й серіали

[ред. | ред. код]
Сінчхрнський кінотеатр

Корейські фільми (Korean film) та серіали (Korean drama) відомі в усьому світі тим, що теми, які в них розкриваються, та персонажі, зрозумілі кожному глядачеві. Корейський фільм «Паразити» здобув популярну премію «Оскар», як найкращий фільм 2020 року, в історії премії вперше таку нагороду отримав фільм іноземною мовою.[22]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Way Back Into Korea: A New Insight by a Native Anthropologist Come Home, Choong Soon Kim, Ilchokak, 2014.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Архітектура - South Korea. sites.google.com. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
  2. Як це вдалося Південній Кореї? Можливо, справа - у культі швидкості. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 21 листопада 2020.
  3. Yong Jin, Dal (Fall 2012). Hallyu 2.0: The New Korean Wave in the Creative Industry. International Institute Journal. 2 (1). hdl:2027/spo.11645653.0002.102.
  4. Farrar, Lara. 'Korean Wave' of pop culture sweeps across Asia. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 лютого 2018.
  5. Cheon, Sang Yee (2015). The Global Impact of South Korean Popular Culture: Hallyu Unbound ed. by Valentina Marinescu (review). Korean Studies. 39 (1): 113—114. doi:10.1353/ks.2015.0005. S2CID 162503679. Gale A441492154 Project MUSE 609019 ProQuest 1760327776.
  6. Kim, Harry (2 лютого 2016). Surfing the Korean Wave: How K-pop is taking over the world | The McGill Tribune. The McGill Tribune. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
  7. Duong, Nguyen Hoai Phuong (2016). Korean Wave as Cultural Imperialism: A study of K-pop Reception in Vietnam (Дипломна робота). hdl:1887/37300.
  8. Ігор Семенюк. Південнокорейський регіон в аспекті світових глобалізаційних координат (ukr) .{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. Kim-Renaud, Young-Key (1997). The Korean Alphabet: Its History and Structure. University of Hawai'i Press. с. 15. ISBN 978-0-8248-1989-7.
  10. zKorean - History of Hangul Part II. zKorean. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  11. культура Південної Кореї - azia. sites.google.com. Процитовано 21 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. Нам Джун Пайк про життя та технології. ArtLvivOnline (Арт Львів Онлайн) (укр.). 6 квітня 2014. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 21 листопада 2020.
  13. Кімсуджа біографія, Творчість. www.people.su. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 21 листопада 2020.
  14. borovets. Художник: До Хо Су | Корейский Культурный Центр (рос.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 21 листопада 2020.
  15. Ли Уфан | Gary Tatintsian Gallery, Inc. tatintsian.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
  16. Корейская живопись: история развития, современная живопись Кореи. Портал Всё о Корее (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 21 листопада 2020.
  17. а б Як це вдалося Південній Кореї? Можливо, справа - у культі швидкості. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 21 листопада 2020.
  18. Традиційне вбрання Південної Кореї - azia. sites.google.com. Процитовано 22 листопада 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  19. 70 фактів про Південну Корею – Невгамовні Бродяги. brodiahy.org.ua. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 22 листопада 2020.
  20. Їдять корейці собак | яких, чомусь, яку породу, навіщо | Догляд за тваринами. poradum.com.ua (укр.). 18 квітня 2019. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 22 листопада 2020.
  21. У Південній Кореї офіційно заборонять їсти собак. 19.11.2023, 01:20
  22. Куренкова, Олена; Павлюк, Олег; Охотник, Микола (27 лютого 2020). Від K-pop до «Паразитів»: як світ накрила хвиля корейської культури. hromadske. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 22 листопада 2020.