Культура плитових могил
| Культура плитових могил | |
 | |
| Місце розташування |
Монголія Забайкалля |
|---|---|
| Час/дата початку |
1300 до н. е.  |
| Час/дата закінчення |
300 до н. е. |
 | |
 Культура плитових могил у Вікісховищі | |
Культура плитових могил (плитові могили, плиточники) — археологічна культура кінця бронзової, початку ранньої залізної доби.[1][2] За різними джерелами, датується від 1300 до 300 рр. до н. е..
Назва культури плитових могил походить від основного типу поховань у вигляді прямокутних огорож з вертикально поставлених плит гнейсу або граніту. Виявлені поселення, могильники, обрядові споруди, наскельні малюнки, оленні камені тощо.
Центрами поширення даної культури є Монголія, Південний Сибір і Внутрішня Монголія. Пам'ятники зустрічаються у Монголії, південному Прибайкаллі і Забайкаллі від Саян до Маньчжурії, на Малому Хінґані, плато Вейчань, у північно-західному Китаї (Сіньцзяні).
Носії культури плитових могил були прямими предками хунну[3].
Територія розселення плиточників була надзвичайно широкою: від Байкалу на півночі до Ордоса і передгір'їв Наньшаню (можливо, і Тибету) на півдні, й від Малого Хінґану на сході до передгір'їв Алтаю на заході. Культура плитових могил була найсхіднішою із значних степових культур Південного Сибіру.
Плитові могили зустрічаються як окремо, так і групами до 8 огорож. Великі поховання — до 350 могил — мають чітке планування. В Агінському Бурятському окрузі зафіксовано понад 3 тисячі окремих плитових могил. Велика частина артефактів є похованнями, але іноді зустрічаються й у вигляді ритуальних споруд — кенотафів.
Розміри огорож варіюються від 1,5 м до 6-9 м. Висота каменів — від 0,5 м до 3 м. Усередині є насип з каменів. Під насипом лежать плити перекриття, часто великих розмірів. Глибина могильних ям — від 0,6 м до 2,5-3 м. У глибоких похованнях бічні плити нарощувалися і влаштовувалося перекриття в кілька рядів. Іноді встановлювалися оленні камені — окремі плити з зображеннями на поверхні оленів, рідше — коней, солярних знаків, предметів озброєння.
Ритуальний комплекс на горі Ламійська Нерчинського району складався з плитової могили довжиною близько 30 метрів, розділеної перегородками на 4 частини. Нерозграбована огорожа була перекрита кількома плитами, кожна вагою до 0,5 тонни. Під перекриттями перебував похоронний жертовник, де були знайдені черепи коней, корів, овець. Нижче розташовувалися п'ять похоронних камер для людей.
Могили орієнтовані по осі захід-схід. Небіжчики укладалися на спину, головою на схід. У Східному Забайкаллі антропологічний домінуючий тип — монголоїдний[4].
Більша частина могил розграбована в давнину. При розкопках були виявлені одяг і взуття, зустрічаються різні прикраси з бронзи, кістки і каменю: бляшки, ґудзики, намиста, підвіски, дзеркала, каурі-монети. Зрідка зустрічаються супровідні предмети: голки, ножі, сокири, кельти. Ще рідше — зброя: наконечники стріл, кинджали, кінцеві накладки луків. У поодиноких могилах знаходяться предмети кінської збруї, руків'я батогів. Зустрічаються переважно речі з бронзи, рідше заліза і благородних металів.
Глиняні посудини баночного типу, дрібні, круглодонні. Орнамент на посуді — у вигляді різних штампів, наліпних валиків, ненаскрізних отворів. Мистецтво культури плитових могил отримало назву «звіриний стиль», оскільки зображалися переважно домашні і дикі тварини, а також побут людей та їхні основні заняття. Мистецтво має багато спільних рис з культурами Південного Сибіру: карасукською, тагарською й іншими.
- Археологія в Монголії
- Баян-Ундер — хуннське городище
- Доісторичний Ордос
- Доісторична Центральна Азія
- Дирестуйський Култук — хуннський могильник
- Звіриний стиль
- Ільмова падь — могильник хуннської знаті
- Керексури
- Культура верхнього шару Сяцзядянь
- Культура нижнього шару Сяцзядянь
- Культура Чжукайгоу
- Кяхтинський краєзнавчий музей
- Оленні камені
- Культура кам'яних могильників
- ↑ Н. Наваан. Бронзовый век Восточной Монголии (Н. Наваан Дорнод Монголын хүрлийн үе)
- ↑ Д.Тумэн «Вопросы этногенеза монголов в свете данных палеоантропологии». Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 21 листопада 2019.
- ↑ Всемирная история. Энциклопедия. Том 2. (1956 год) [Архівовано 23 листопада 2019 у Wayback Machine.].
- ↑ Монголия // БРЭ. Т. 20. М., 2012.
- Диков М. М. Бронзовий вік Заб. — Улан-Уде, 1958;
- Грішин Ю. С. Бронзовий і ранній залізний вік Сх. Заб. — М., 1975;
- Окладников О. П., Кирилов І. І. Південно-Сх. Заб. в епоху каменя та ранньої бронзи. — Новосибірськ, 1980;
- Цибіктаров О. Д. Культура плитових могил Монголії і Заб. — Улан-Уде, 1998;
- Кирилов О. І., Ставпецька М. М. Культові та ритуальні споруди заб. скотарів 1-го тис. до н. е. // Молода археол. і етнологія Сиб. — Чита, 1999. — Т. 1.
- Боровка Г. І., Археологічне обстеження середньої течії р. Толи, в кн.: Північна Монголія, т. 2, Л., 1927;
- Кисельов С. В., Монголія в давнину, «Вісник АН СРСР. Сер. історії і філософії», 1947, ст. 4;
- Константинов А. В., Константинова Н. Н. «Історія Забайкалля (з найдавніших часів до 1917 року)», Чита-2002 рік.
- Плитові могили
- dic.academic.ru Плитові могили [Архівовано 23 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Культура плитових могил [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Тварини в похоронних обрядах Забайкалля [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Роботи Цибіктарова Олександра Дондоповича [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Північ Центральної Азії в епоху бронзи і раннього заліза: II — перша половина I тис. [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] до н. [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] е. [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Бронзова доба Забайкалля
- З унікальними пам'ятками культури плитових могил познайомилися в Забайкаллі вчені-археологи [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Плитові могили в місцевості «Улаан-Зуух» і в питанні про їхні взаємини з іншими видами фігурних могил [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.]