Перейти до вмісту

Кулібаба Руслан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кулібаба Руслан Миколайович
 Сержант
Загальна інформація
Народження12 лютого 1982(1982-02-12)
Нікополь
Смерть14 червня 2014(2014-06-14) (32 роки)
Луганськ (аеропорт)
(загинув у збитому терористами літаку)
ПохованняНікопол Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Зовнішні відеофайли
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Русла́н Микола́йович Кулібаба (нар. 12 лютого 1982(19820212), м. Нікополь, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, сержант Збройних сил України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Руслан Кулібаба народився в місті Нікополь Дніпропетровської області. Був єдиною дитиною у батьків. Навчався у школі № 15, 1999 року закінчив загальноосвітню школу № 8 міста Нікополь. Проходив строкову військову службу у прикордонних військах.

2008 року закінчив Нікопольський економічний університет МАУП за спеціальністю «Правознавство». Певний час працював помічником оперуповноваженого у кримінальному відділі Нікопольського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України навесні 2014 року мобілізований як доброволець на захист Батьківщини.

Сержант, водій-заправник 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі

[ред. | ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».

Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

Троє із загиблих десантників — мешканці Нікополя: сержант Кулібаба Руслан Миколайович, старший солдат Кузнецов Антон Олександрович і солдат Москаленко Сергій Олександрович.

25 липня нікопольці попрощались зі своїми земляками на Європейській площі. Їх поховали на Алеї Слави міського кладовища Нікополя[4][5][6].

Залишились батьки, Любов та Микола. Батько Руслана, Кулібаба Микола Олександрович — пенсіонер МВС, прослужив у Нікопольському міськвідділі міліції ГУМВС України більше 32 років, останні роки служив водієм служби забезпечення[7].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 2 вересня 2014 року в місті Нікополь на фасаді будівлі ЗОШ № 8 (вулиця Довгалівська, 5) відкрито меморіальну дошку на честь випускника школи Руслана Кулібаби[10][11].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[12].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[13].
  • 22 лютого 2017 року на фасаді Нікопольського економічного університету було відкрито меморіальні дошки загиблим у зоні проведення АТО нікопольським героям, які навчалися у цьому закладі — Руслану Кулібабі та Андрію Асмолову (загинув 12.02.2015 у боях за Дебальцеве)[14].

Див. також

[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 4 серпня 2017.
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. Їх проводжали під аплодисменти та крики «Слава Україні!» // Нікопольська газета «Репортер», 25 липня 2014[недоступне посилання](рос.)
  5. В Нікополі попрощались з військовослужбовцями, які загинули при виконанні військового обов'язку в зоні АТО // «Gorod.dp.ua», 25 липня 2017. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  6. Нікополь простився з героями (відео), 25 липня 2014 [Архівовано 20 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  7. На Дніпропетровсщині попрощалися з військовослужбовцями, які загинули під час виконання військового обов'язку в зоні АТО // Сайт ГУ МВС в Дніпропетровській області, 25 липня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  8. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. В Нікополі нагородили матерів загиблих Героїв
  10. У Нікополі відкрито меморіальну дошку загиблому в зоні АТО Руслану Кулібабі // Газета «Місто Нікополь», 2 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  11. Руслану Кулібабі встановили меморіальну дошку // «Нікополь онлайн», 2 вересня 2014
  12. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  13. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.
  14. На фасаді НЕУ встановили пам'ятну дошку загиблим воїнам АТО // Нікопольська міська рада, 23 лютого 2017. Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 4 серпня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]