Куничник очеретяний
| Куничник очеретяний | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Куничник (Calamagrostis) |
| Вид: | Куничник очеретяний (C. arundinacea)
|
| Біноміальна назва | |
| Calamagrostis arundinacea Adans., 1763
| |
Куничник очеретяний[1][2] (Calamagrostis arundinacea) — рослина родини тонконогових. Кормова і декоративна культура.
Трав'яниста рослина має коротке кореневище. Завдяки цьому утворює нещільні дернини. Квітконосні стебла високі, часом сягають 140 см заввишки. Листки лінійні, витягнуті й довгозагострені, завширшки 4−7 мм. З верхнього боку листки шорсткі, запушені тонкими волосками, знизу — гладкі й блискучі. У місці переходу піхви в листкову пластинку добре видно борідку з густих волосків. Цвіте влітку. На верхівках квітконосних пагонів утворюється велика густа волоть до 25 см завдовжки. Довжина численних колосків ледве сягає 5 мм. Розповсюджується також вегетативно ризомами.[3] Її легко можна знайти в лісах, чагарниках, на луках і навіть у горах.
Поширений у помірних широтах Європи та Азії від Японії до Франції. В тропічній Азії зустрічається в Бутані та Пакистані[4].
В Україні зростає в лісах різного типу, на вирубках, галявинах і узліссях, в сланиках, вільшняках і крупнотрав'ї субальпійського пояса, в нижній частині альпійського пояса (ущелини скель) — в Карпатах і Поліссі, зазвичай; в Лісостепу, рідше; в Степу і Криму відсутній[2].
Має добрі кормові якості. Використовується у декоративному садівництві. Існують гібридні сорти з золотавими, більш вузькими волотями, розмножуються вони діленням куща. Куничник очеретяний добре виглядає в поодиноких насадженнях у вологих місцях або разом з квітами на клумбах. Рослина придатна для складання сухих букетів.
- ↑ Calamagrostis arundinacea // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 447. (рос.)(укр.)
- ↑ Edward F. Gilman. Calamagrostis arundinacea Reed Grass. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 26 червня 2016.
- ↑ Taxonomy - GRIN-Global Web v 1.9.6.2. npgsweb.ars-grin.gov. Архів оригіналу за 29 квітня 2016. Процитовано 15 червня 2016.
- Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. канд. біол. наук О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с.: іл.
- Вейник / Энциклопедия Декоративных садовых растений — http://flower.onego.ru/zlak/calamagr.html [Архівовано 18 січня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про злакові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
