Кунцева дача
| Кунцева дача | |
 | |
| Країна |
 Росія |
|---|---|
| Адміністративна одиниця |
Filid Волинське[d] |
| Власник | Федеральна служба охорони Російської Федерації |
| Архітектор | Мержанов Мирон Іванович |
 | |
 Кунцева дача у Вікісховищі | |
55°43′27.609996100011″ пн. ш. 37°29′7.2399840999952″ сх. д. / 55.72434° пн. ш. 37.48534° сх. д.
«Кунцева дача» (рос. Кунцевская дача, трансліт. Kuntsevskaya Dacha) була особистою резиденцією Йосипа Сталіна поблизу колишнього міста Кунцево (тоді Москвовська область, яка нині є частиною району Філі Москва), де він прожив останні два десятиліття свого життя і помер 5 березня 1953 року, хоча також провів багато часу у Кремлі, де він мав житлові приміщення поряд зі своїми кабінетами. Дача розташована в лісі неподалік від сучасного Парк Перемоги.[1]
Її також називають «ближньою дачою» (рос. Ближняя дача, трансліт. Blizhnyaya Dacha), збудовано у 1933–34 роках за проектами Мирона Мержанова. У 1943 році до початкової будівлі був надбудований один поверх. Сталін жив у Кунцево під час Другої світової війни. Саме там він приймав таких високих гостей, як Вінстон Черчилль і Мао Цзедун.
Дача розташована в самому серці густого березового лісу; його оборона включала паркан з подвійним периметром, замасковані 30-міліметрові зенітні гармати та охорону з трьох сотень НКВД (після 1946 р. МДБ) спецназу. [2].[1]
При вході на дачу був вестибюль з двома гардеробами; ліворуч відкривалися двері в особистий кабінет Сталіна, де він проводив більшу частину дня. Прямо попереду відкривалися двері до великої їдальні, а праворуч був довгий вузький коридор.
У прямокутній їдальні домінував довгий полірований стіл і вкритий рожевими килимами.[3] Його прикрашали зображення Володимир Ленін і письменник Максим Горький. Саме в цій кімнаті Сталін приймав Радянського Політбюро на зустрічі та вечірні вечері, де часто приймалися важливі рішення. «Майже невидимі» двері, розміщені на стіні з одного боку їдальні, вели до спальні Сталіна та до кухні.[3]
З лівого боку дачі був особистий кабінет Сталіна (де він проводив більшу частину дня, коли був у Кунцево) з його великим письмовим столом часів війни, радіоприймачем, подарованим Вінстоном Черчиллем (коли він вперше відвідав Москву в серпні 1942 року) і диван; Сталін вважав за краще спати на цій кушетці, а не в своїй спальні.[3] Ванна була розташована поруч з кабінетом Сталіна.
З правого боку довгий вузький коридор вів спочатку до двох спалень (здебільшого використовуваних для розміщення випадкових гостей), а згодом до великої відкритої веранди. На цій веранді Сталін проводив багато часу; взимку він сидів там у кріслі, незважаючи на сильний холод, у теплій дублянці та хутряній шапці.[3] Любив також читати книжки та репортажі та годувати птахів, перебуваючи на веранді.
Радянський лідер рідко виходив з кабінету, не кажучи вже про відвідування другого поверху (хоча ліфт був встановлений за його наказом). Спочатку на цьому поверсі була його донька Світлана, але вона залишалася там лише кілька днів на рік. У результаті кімнати залишалися темними та порожніми більшу частину часу.[3]
Після смерті Сталіна Інститут Маркса–Енгельса–Леніна–Сталіна створив комісію для організації музею Сталіна в Кунцево.[4] Микита Хрущов від цієї ідеї відмовився, і дача простояла без людей.
Майже у всіх публікаціях про «ближню дачу» згадується про бункер-бомбопритулок, розташований під нею. Його наявність опосередковано підтверджується достовірними відомостями про те, що Сталін жив на «ближній» у роки війни, коли місто бомбардувала німецька авіація.
У 2008 році бункер під ближньою дачею був показаний у програмі «Шукачі: сім бункерів Сталіна»; повідомлялося, що бункер знаходиться на глибині 20 метрів, за конструкцією схожий на бункер Сталіна в Самарі, але менше за розмірами. Зустрічаються нічим не підтверджені твердження про станцію Метро-2 під дачею і про автомобільний тунель від Кремля до Кунцева[5].
- ↑ а б Данченко, Михаила. Наследие Кунцево [Спадщина Кунцево]. Администрация муниципального округа Кунцево (рос.). Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Кунцево. Global Security. Процитовано 5 травня 2022. На території були лимонні та яблуневі дерева, розарій, невеликий ставок і кавуновий грядок, який любив вирощувати Сталін. Був також спортивний майданчик для гри городки
- ↑ а б в г д Rubentein, Joshua (31 травня 2016). The Last Days of Stalin. Yale University Press).
- ↑ Жорес Медведєв, Рой Медведєв. Невідомий Сталін. ISBN 978-1-85043-980-6. Сторінка 61.
- ↑ Статья «Подземные города [Архівовано 2014-01-06 у Wayback Machine.]» в газете «Аргументы и факты», выпуск 21 (1230) від 26 травня 2004 року