Перейти до вмісту

Кунігунда Бранденбург-Кульмбаська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кунігунда Бранденбург-Кульмбаська
нім. Kunigunde von Brandenburg-Kulmbach
Кунігунда Бранденбург-Кульмбаська
Кунігунда Бранденбург-Кульмбаська
Сенотаф Карла II та обох його дружин. Статуя Кунігунди зліва.
1-а маркграфиня-консорт Баден-Пфорцгайму
Початок правління:6 лютого 1553
Кінець правління:27 лютого 1558

Попередник:не було
Наступник:Анна Фельденцька

Дата народження:17 червня 1523(1523-06-17)
Місце народження:Ансбах
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:27 лютого 1558(1558-02-27) (34 роки)
Місце смерті:Пфорцгайм, Священна Римська імперія
Чоловік:Карл II
Діти:Марія, Альбрехт
Династія:Гогенцоллерни, Церінгени
Батько:Казимир Бранденбург-Кульмбаський
Мати:Сусанна Баварська

Кунігунда Бранденбург-Кульмбаська (нім. Kunigunde von Brandenburg-Kulmbach, 17 червня 1523 — 27 лютого 1558) — принцеса Бранденбург-Кульмбаська з роду Гогенцоллернів, донька маркграфа Бранденбург-Кульмбаху Казимира та баварської принцеси Сусанни, перша дружина маркграфа Баден-Дурласького Карла II.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 17 червня 1523 року в Ансбасі. Була четвертою дитиною та третьою донькою в родині маркграфа Бранденбург-Кульмбаху Казимира та його дружини Сусанни Баварської. Мала старшу сестру Марію та брата Альбрехта. Ще одна сестра померла немовлям до її народження.

Втратила батька у 4 роки. Маркграфом став її брат Альбрехт під опікою дядька Георга Сповідника. Матір у 1729 році взяла другий шлюб із пфальцграфом Нойбурзьким Отто Генріхом. Від неї принцеса отримала коштовний молитовник маркграфині Бранденбурзької, який наразі зберігається у Баденській державній бібліотеці.[1]

Карл II, гравюра

У 28 років Кунігунда стала дружиною 21-річного баденського принца Карла, молодшого сина маркграфа Баден-Пфорцгайму Ернста. Весілля відбулося 10 березня 1551 року у Нойштадті-на-Айші. Хоча Карл походив з морганатичного шлюбу, з вересня 1552 року він правив Верхнім Баденом від імені батька, а за кілька місяців — успадкував увесь Баден-Пфорцгайм.

Кунігунда була лютеранкою, а Карл — лютераніном. Під впливом дружини від 1554 року він почав повільно впроваджувати Реформацію в країні.[2]

Маркграфиня надала притулок своєму брату Альбрехту, який зазнав поразки у Другій маркграфській війні. Той провів у Пфорцгаймі решту життя і помер за рік до сестри. Ще до його смерті вони були одними з перших вельможних гостей курорта Лібенцелль.[3]

Померла у Пфорцгаймі 27 лютого 1558 року. Була похована у замковій церкві Святого Міхаеля. Там же знаходиться її кенотаф.[4]

Карл II за кілька місяців узяв другий шлюб з Анною Фельденцькою. У 1565 році він переніс столицю до Дурлаху, й у документах маркграфство почало йменуватися Баден-Дурлаським.

Родина

[ред. | ред. код]

Всього у пари було двоє дітей:

  • Марія (1553—1561) — прожила 8 років;
  • Альбрехт (1555—1574) — спадкоємний принц Баден-Дурхалу, одруженим не був, дітей не мав.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Альбрехт III Ахілл
 
Анна Саксонська
 
Казимир IV Ягеллончик
 
Єлизавета Австрійська
 
Альбрехт III
 
Анна Брауншвейг-Ґрубенгабенська
 
Фрідріх III
 
Леонора Португальська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх I
 
 
 
 
 
Софія Ягеллонка
 
 
 
 
 
Альбрехт IV
 
 
 
 
 
Кунігунда Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Казимир Бранденбург-Кульмбаський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сусанна Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кунігунда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ute Obhof: Das 'Gebetbuch der Markgräfin von Brandenburg'. In: Blick in die Geschichte. Karlsruher stadthistorische Beiträge. № 53. Karlsruhe 14. Dezember 2001.
  2. Hans Jürgen Rieckenberg: Karl II.. In: Neue Deutsche Biographie. Band 11, Duncker & Humblot, Berlin 1977, ISBN 3-428-00192-3, стор. 220. [1] (нім.)
  3. J. A. Hartmann: Liebenzell nach den Ergebnissen einer 19jährigen Erfahrung beschrieben, S. G. Liesching, 1852, стор. 49.
  4. [2] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]