Купчишин Михайло Федорович

Купчишин Михайло Федорович
Купчишин Михайло Федорович
Народився	25 жовтня 1923 (101 рік); Клекотина, Шаргородський район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР
Діяльність	історик
Alma mater	Південноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського
Партія	КПРС
Діти	Купчишин Олександр Михайлович
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Купчишин.

Михайло Федорович Купчишин (25 жовтня 1923, с. Слобода Мурафська (нині — Клекотина) Шаргородського району Вінницької області) — український краєзнавець.

Біографічна довідка

Народився 25 жовтня 1923 року у селі Слобода Мурафська (нині — село Клекотина Шаргородського району Вінницької області).

Закінчив Вінницький енергетичний технікум та історичний факультет Одеського педагогічного інституту.

Трудову діяльність розпочав слюсарем-електриком на I Петровському цукрозаводі (Харківська область). Після війни працював на Бійському цукровому заводі (Алтайський край), потім два роки — інструктором Шаргородського району КП УРСР, на партійній роботі в Івано-Франківській області, де обирався депутатом і членом виконкому Богородчанської райради депутатів трудящих. Посідав відповідальні посади в ЦК КПУ, а після виходу у 1987 році на пенсію став заступником голови ради Організації ветеранів війни і праці України.

Нагороди

Ордени Вітчизняної війни I ступеня , Дружби народів, «Знак Пошани»,«За мужність».

Медалі «За відвагу», «Захиснику Вітчизни» та інші,

Праці

Написав і видав друге доповнення книги «Мурафа і Клекотина» (2009), книгу «Рід наш — цвіт наш» (2008) про рід Купчишиних, «Родовід Купчишиних» (2005), «В обіймах родичів» (2010), а також у співавторстві з А. Г. Мичаком написав книгу «Шаргородщина: сторінки історії» (2002), «Записки працівника Ради Організації ветеранів України» (2011), де описав про свою 25-річну роботу.

Вшанування

Є почесним учнем місцевої школи у селі Клекотина, де йому присвячений стенд «Його ім'я повага огортає». Вулиця, де він народився, названа його іменем.

Родина

Дружина: Інна Григорівна— відмінник народної освіти України. Померла у 1992 році.

Сини: Олександр (працює на дипломатичній роботі) та Євген (підприємець).

Примітки

↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №591/2010. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 21 січня 2020.

Джерела

А. Н. Негребецький. Іменами багата земля Шаргородська. — Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2014. — С. 114—115.

[1] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №591/2010. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 21 січня 2020.

[1]