Перейти до вмісту

Курмаз Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Володимирович Курмаз
Народження9 вересня 1986(1986-09-09)[1] (38 років)
Київ, Україна, УСРР
КраїнаУкраїна Україна
Жанрфотографія, паблік-арт, концептуальне мистецтво, інсталяція
Діяльністьфотограф
ВпливМихайлов Борис Андрійович
НагородиПремія імені Казимира Малевича
Сайтsashakurmaz.com
CMNS: Курмаз Олександр Володимирович у Вікісховищі

Олекса́ндр Володи́мирович Ку́рмаз (працює під ім'ям — Са́ша Ку́рмаз); народ. 1986 р., Київ, Україна, УСРР — український художник, фотограф.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в 1986 році в м. Київ. Закінчив Київський електромеханічний коледж (КЕМК) у 2005 р., та Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв (НАКККіМ) у 2008 р. На початку 2000-х належав до київської графіті-спільноти, та був активним участником неформального об'єднання «Пся Крев», знакового для української графіті сцени колективу, що працював як в класичному, так і в пост-графіті стилі. З 2010 року займається незалежними художніми проєктами та фотографією. Живе і працює в Києві.

Художня практика

[ред. | ред. код]

Мистецьку практику Курмаза найбільш точно можна охарактеризувати як міждисциплінарну, що поєднує в собі різноманітні медіа та жанри, серед яких — фотографія,[2][3][4] відео, перформативні[5] практики та інтервенції у публічний простір.[6][7][8][9] Останній незмінно залишається однією з основних територій, де розгортаються мистецькі експерименти автора. Громадянський спротив та проблема соціальної дискримінації, горизонтальні форми співпраці та співтворчості — усі ці теми знаходять своє відображення в мистецьких проєктах Курмаза, пропонуючи актуальний коментар до соціальних і політичних проблем свого часу. Художник в гостро-критичній тональності розкриває питання повʼязані з проявом владних дискурсів, точками суспільної напруги та межами інтимного-публічного.[10]

Нагороди

[ред. | ред. код]

2023 р. лауреат Гран-прі Images Vevey. Веве, Швейцарія.[11]

2020 р. лауреат Премії імені Казимира Малевича. Київ, Україна.[12][13]

2016 р. лауреат Премії С/O Berlin Talent Award. Берлін, Німеччина.[14][15]

2014 р. стипендіат програми Міністра культури та національної спадщини Республіки Польща.[16] Краків, Польща.

Персональні виставки

[ред. | ред. код]

2021 — «Коли страх стає другом». Галерея The Naked Room, Київ, Україна.[17]

2016 — «Мармурові янголи з луками трусили в тінях маленькими пісюнами, натягували луки і безтурботно сміялися над смертю». PinchukArtCentre, Київ, Україна.[18][19]

2016 — «Метод». C/O Berlin, Берлін, Німеччина.[20]

2015 — «Мій світ недостатньо реальний для Апокаліпсису». Галерея Detenpyla, Львів, Україна.[21]

Інсталяція «Храм Преображення Господнього», Akademie der Künste, Берлін, Німеччина 2022 р.[1]

2014 — “Zaraz Wracam”. Галерея NOVA, Краків, Польща.

2010 — "Talking Walls". Галерея Viuro, Варшава, Польща.

Вибрані групові виставки

[ред. | ред. код]

2024 — “Essential Goods” Павільйон Культури, Київ, Україна.

2023 — “Before the Future”. Український павільйон. Міжнародна архітектурна виставка Biennale di Venezia. Венеція, Італія.[22][23][24]

2023 — «Ти як?». Національний центр «Український Дім», Київ, Україна.[25]

2023 — Київська бієнале. Готелі Інтурист-Закарпаття. Ужгород, Україна.[26]

2023 — “Crossing Lines. Politics of Images”. Robert Capa Contemporary Photography Center, Будапешт, Угорщина.[27]

2023 — “Kaleidoscope of (Hi)stories. Ukrainian Art 1912 – 2023”. Albertinum музей, Дрезден, Німеччина.[28]

2022 — “The Pain of Others”. DOX Centre for Contemporary Art, Прага, Чехія.[29]

2022 — “What is depicted here?”. Музей Folkwang, Ессен, Німеччина.

Фрагмент експозиції. OXYD Kunsträume, Вінтертур, Швейцарія 2018 р.

2022 — “What Matters”. Akademie der Künste, Берлін, Німеччина.[30][31]

2021 — «Чутливість. Сучасна українська фотографія». Мистецький Арсенал, Київ, Україна.[32]

2021 — «Згадати той день коли». PinchukArtCentre, Київ, Україна.[33][34][35]

2020 — «Алфавіт вайны». Національний центр сучасного мистецтва Республіки Білорусь (НЦСМ), Мінськ, Білорусь.[36]

2019 — “The Body of Propaganda”. Latvian Museum of Photography, Рига, Латвія.

2019 — "Between Fire and Fire: Ukrainian Art Now". Atelierhaus der Akademie der bildenden Künste Wien, Відень, Австрія.[37]

2018 — “Revolutionize!”. Мистецький Арсенал, Київ, Україна.[38]

2016 — «Ступінь залежності». Галерея Awangarda BWA Вроцлав. Вроцлав, Польша.[39]

2016 — «В темряву». WUK. Відень, Австрія.[40]

2015 — 19-й Фестиваль фотографії в Біль, Швейцарія.[41]

2015 — Фестиваль фотографії в Каунас, Литва.[42]

2014 — «Захват». Культурний фонд «Ізоляція», Київ, Україна.[43]

2014 — «Після перемоги». ЄрміловЦентр, Харків, Україна.[44]

2013 — “Global Activism”. ZKM | Центр мистецтва і медіатехнологій, Карлсруе, Німеччина.[45]

2013 — «Україна: Экспропріація». Галерея «Гринберг», Москва, Росія.[46]

2013 — «Территория совместных действий». 16thLINE art-gallery, Ростов-на-Дону, Росія.[47]

2013 — «Ukrainian News». ЦСМ Уяздовський замок, Варшава, Польща.[48][49] [50]

2013 — «Система координат». Єрмілов Центр, Харків, Україна.[51][52]

Абстрактне графіті на стіні. Київ, Україна 2010 р.

2012 — «Переменная облачность». Арт-фонд «Ізоляція», Донецьк, Україна.[53]

2012 — Santorini Biennale of Arts. Санторині, Греція.

2012 — «Українське тіло». (ЦВК) при НаУКМА, Київ, Україна.[54]

2011 — «Ворваться с бешенством в борьбу». Галерея Paperworks, Москва, Росія.

2011 — «BARTHOLOMEW». Галерея 12 Mail, Париж, Франція.

2010 — «GERM FREE ADOLESCENTS». Галерея Radio, Мілан, Італія.

2010 — «RECUSANSY». Галерея Bottega, Київ, Україна.

2008 — KIEV DANDYS «С корабля на бал». Галерея Глобус, Санкт-Петербург, Росія.[55]

2006 — «Graffiti in Focus». Галерея ЦСМ Сороса при НаУКМА, Київ, Україна.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ «Contemporary ukrainian photography» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Собств. корр. www.ignant.de, 2012
  3. ↑ Aktfotografie: Sasha Kurmaz [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] — Собств. корр. www.art-magazin.de, 2011
  4. ↑ Eros Captured, Artist Interview with Sasha Kurmaz [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Собств. корр. www.chorusandecho.com, 2011
  5. ↑ Бакієва, Марина (15 березня 2024). «Кожен із нас — на своїй території болю». Саша Курмаз порушує питання вшанування памʼяті загиблих у своєму перформансі. DTF MAGAZINE | DON'T TAKE FAKE. Процитовано 27 липня 2024.
  6. ↑ Новый слой в рамках проекта «Стена» на Винзаводе. [Архівовано 26 лютого 2013 у Wayback Machine.] — Информация о выставке на сайте www.winzavod.ru, 2012
  7. ↑ Urbi et orbi: Саша Курмаз [Архівовано 3 лютого 2013 у Wayback Machine.] — В. Ганжа, ART Ukraine, 2013
  8. ↑ Партизанинг / Make art and post it on facebook [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.] — С. Польская, Партизанинг, 2012
  9. ↑ «Лицом к лицу — граффити и эрос» [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Собств. корр. Codered magazine, 2012
  10. ↑ «Біографія художника на сайті Музею Харьківської школи фотографії» — www.moksop.org, 2022
  11. ↑ Інформація про присудження нагороди на офіційному сайті фонду Vevey City of Images — Офіційний сайт
  12. ↑ Київський митець отримав премію Малевича [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.] — Марія Катаєва, «Вечірній Київ», 2020
  13. ↑ Лауреатом Премії Малевича 2020 став художник і фотограф Саша Курмаз. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  14. ↑ C/O Berlin. Wikipedia (англ.). 9 вересня 2023. Процитовано 15 січня 2024.
  15. ↑ Інформація про Премію C/O Berlin TALENTS 2016 [Архівовано 1 листопада 2021 у Wayback Machine.] — Офіційний сайт інституції
  16. ↑ PEŁNA LISTA STYPENDYSTÓW GAUDE POLONIA 2014 — Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego
  17. ↑ Саша Курмаз в галереї The Naked Room. МіТЄЦ (англ.). 18 червня 2021. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  18. ↑ Выставка Саши Курмаза “Мраморные ангелы с луками трясли в тенях маленькими писюнами, натягивали луки и беззаботно смеялись над смертью” в рамках пространства PAC-UA [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на офіційному сайті PinchukArtCentre.
  19. ↑ ПРО АНГЕЛОВ, БОЛЬШИЕ И МАЛЕНЬКИЕ ПИСЮНЫ И ИХ ТЕНИ [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Текст по мотивам 11-го проекта пространства PAC-UA. Алевтина Кахидзе специально для журнала KORYDOR, 16.02.2017
  20. ↑ C/O Berlin | Talents 38 »Method« . Sasha Kurmaz / Svea Bräunert • PiB – Photography in Berlin. PiB – Photography in Berlin (de-DE) . 12 липня 2016. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 1 листопада 2021.
  21. ↑ «Мій світ недостатньо реальний для апокаліпсису». detenpyla-gallery.tumblr.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  22. ↑ Biennale Architettura 2023 | Ukraine participates in the Biennale Architettura 2023. La Biennale di Venezia (англ.). 15 травня 2023. Процитовано 19 жовтня 2024.
  23. ↑ The Pavilion of Culture is a community of curators, researchers, and experts who unite to create the institution. pavilionofculture.com. Процитовано 19 жовтня 2024.
  24. ↑ Before the Future The Pavilion of Ukraine. 2023.ukrainianpavilion.org (англ.). Процитовано 20 жовтня 2024.
  25. ↑ Що треба знати про виставку "Ти як?". ТиКиїв - голос твого міста (укр.). Процитовано 9 травня 2024.
  26. ↑ Kyiv Biennial 2023. 2023.kyivbiennial.org (англ.). Процитовано 7 листопада 2024.
  27. ↑ Crossing Lines. Politics of Images. Capa Központ. Процитовано 9 травня 2024.
  28. ↑ Kaleidoscope of History(s). Ukrainian Art 1912 – 2023. Ukrainisches Instituts in Deutschland (брит.). 8 липня 2023. Процитовано 9 травня 2024.
  29. ↑ The Pain of Others v DOX. Prague Art Week 22 (амер.). Процитовано 9 травня 2024.
  30. ↑ What Matters – Werkpräsentation JUNGE AKADEMIE. www.adk.de (нім.). Процитовано 9 травня 2024.
  31. ↑ Саша Курмаз створив для виставки в Німеччині інсталяцію про Російську церкву. LB.ua. 5 квітня 2022. Процитовано 19 жовтня 2024.
  32. ↑ Виставка «Чутливість. Сучасна українська фотографія» | Мистецький арсенал. https://artarsenal.in.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  33. ↑ «Згадати той день коли» — групова виставка українських митців. new.pinchukartcentre.org. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  34. ↑ (При)марна молодість Саші Курмаза. Your Art. 30 липня 2021. Процитовано 19 жовтня 2024.
  35. ↑ Жмурко, Тетяна (24 травня 2021). (Не)тиха гавань PinchukArtCentre. Про проєкт “Згадати той день коли”. Artslooker (укр.). Процитовано 20 жовтня 2024.
  36. ↑ сайтов. Міжнародны выставачны праект «Алфавіт вайны» | НЦСМ. ncsm.by. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  37. ↑ Exhibition of contemporary Ukrainian art. ui.org.ua. Процитовано 1 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  38. ↑ International research and exhibition project. Арсенал (брит.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  39. ↑ Stopień zależności [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на офіційному сайті галереї.
  40. ↑ Into the Dark In the framework of “The School of Kyiv” at Kunsthalle Exnergasse [Архівовано 6 січня 2017 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на офіційному сайті WUK.
  41. ↑ Biel/Bienne Festival [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Інформація про фестиваль на офіційному сайті www.bielerfototage.ch
  42. ↑ Kaunas Photo [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] — Інформація про фестиваль на офіційному сайті www.2015.kaunasphoto.com
  43. ↑ Захоплення [Архівовано 30 вересня 2016 у Wayback Machine.]: О проекте
  44. ↑ Проект: «После Победы» [Архівовано 29 вересня 2018 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на сайті Єрмілов Центр
  45. ↑ global aCtIVISm. [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на сайті www.global-activism.de
  46. ↑ Экспроприация в Москве состоялась. Современные фотографы Украины показали свои работы в галерее «Гринберг» [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] — О. Слипый, www.journal.foto.ua, 2013
  47. ↑ Международный фестиваль современного искусства «Территория совместных действий» [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на сайті www.16thline.ru
  48. ↑ Обзор «Украинских новостей». — О. Баршинова, ART UKRAINE, 2013. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 28 вересня 2018.
  49. ↑ Ukrainian News. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на сайті www.e-flux.com
  50. ↑ Ukrainian News. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Інформація про виставку на сайті ЦСМ Уяздовський замок, 2013
  51. ↑ «Система координат» как демонстрация несистемности. [Архівовано 18 лютого 2013 у Wayback Machine.] — Е. Моляр, ART UKRAINE, 2013
  52. ↑ «Посторонним в.» [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.] — С. Гуськов, Colta.ru, 2013
  53. ↑ ИЗОЛЯЦИЯ открывает проект «Переменная облачность». [Архівовано 28 травня 2013 у Wayback Machine.] — Інформация про виставку на сайті www.izolyatsia.org
  54. ↑ Бабенко, Елизавета (10.02.2012). «Производство телесности», 2012 р. ART Ukraine. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  55. ↑ KIEV DANDYS «С корабля на бал». www.artonline.ru. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Курмаз_Олександр_Володимирович