Перейти до вмісту

Курманжан-датка

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Курманжан-датка
кирг. Курманжан Датка Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася22 травня 1811(1811-05-22) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ош, Киргизстан Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1 лютого 1907(1907-02-01) (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ош, Ошський повітd, Ферганська область, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняОш Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаКокандське ханство
 Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдипломат, політична діячка Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зАлимбек Даткаd Редагувати інформацію у Вікіданих

Курманжан Датка (кирг. Курманжан Датка) або Датка (Цариця) Курманжан Маматбай кий, також відома як «Цариця Алая» або «Королева Півдня» (1811 — 1 лютого 1907) — киргизська політична діячка та дипломатка, правителька Алайських киргизів у 1832—1876 рр. Чи не єдина жінка, що правила ісламською державою на Сході[1]. Поетеса.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Курманжан народилася в багатій родині монгушського клану біля міста Ош[2]. У 18 років вона мусила вступити в шлюб з утричі старшим чоловіком, якого ніколи не бачила. За першої зустрічі вона не вподобала нареченого і порушила традицію — спочатку втекла до сусіднього Китаю, а потім три роки жила у будинку свого батька Мамбатбая.

У 1832 році молода життєрадіска Курманджан зачарувала місцевого феодала (бека) Алімбека, який отримав титул «Датка» (цар) і правив усіма киргизами Алаю. Тому він звільнив Курманжан від шлюбного договору і одружився з нею[3]. За 29 років шлюбу Курманджан народила шістьох синів: Абділдабека, Оморбека, Мамітбека, Асанбека, Батірбека і Камчібека. Чоловік брав участь у частих придворних інтригах у Кокандському ханстві. У 1862 році убитий в ході одного із палацових переворотів[2].

Правління («датка»)

[ред. | ред. код]

50-річну вдову Курманжан визнали правителькою Алайського краю хани Бухари (Музаффар) та Коканд, підтвердивши її титул «Датка»[4]. Ставка Курманжан-датки перебувала в невеликому аулі Гульча.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Сходознавець Поль Пеллі, Курманджан-датка, її онук та Густав Маннергейм в її юрті

За десять років одноосібного правління в Алайськой долині Курманджан-датка показала себе як видатна державна діячка, а легенди, що складалися про Датку, передавалися поколіннями і дійшли до наших днів[5].

Курманджан користувалася величезним авторитетом не тільки серед алайських та кашгарських киргизів. Зарубіжні мандрівники, військові і державні діячі, колоніальні чиновники неодмінно наносили візит до Курманджан-датки, якщо виявлялися на півдні Киргизстану. Люди Курманджан якось врятували від смерті двох британських емісарів, які потрапили в снігову бурю по дорозі з Індії в Бухару[2].

Від імператора Миколи II отримала спеціальний царський подарунок — золотий жіночий годинник із зображенням державного герба імперії з ланцюжком і брошкою, прикрашені діамантами і трояндами.

У червні — липні 1906 року її відвідав Барон Карл Густав Еміль Маннергейм (згодом Президент Фінляндії), який на той час був полковником російської армії. Маннергейм сфотографував 96-річну Курманжан-датку позуючи верхи на коні[2].

Особливо глибоке враження «Алайська цариця» справляла на європейців. Статті про легендарну Курманджан-датку, в тому числі і прижиттєві, публікувалися в російських, французьких, німецьких, польських і багатьох інших європейських виданнях.

Російська експансія

[ред. | ред. код]

У 1876 році російські війська вторглися на територію Кокандського ханства і захопили його. При цьому південнокиргзські райони, зокрема, Алай, залишалися нескореними. Курманджан-датка, як і шестеро її синів, негативно поставилася до появи в Алайському регіоні військ «білого царя»[3]. Вони очолили боротьбу алайських киргизів проти російських військ[6].

Шість синів датки засіли в гірських районах південної Киргизстану і почали боротьбу проти російських частин, які увійшли на територію Паміро-Алая. Півтори тисячі джигітів, ведених синами Курманджан-датки, зайняли позиції у важкодоступній високогірній місцевості Жанирик за 25 верств від Гульчій. 25 квітня 1876 року стався перший масштабний бій киргизів з російськими військами, що тривав цілий день. Зазнавши значних втрат, алайці були змушені відступити під тиском російських військ. Істотну роль в результаті бою зіграло втручання сарібагишського манапа та російського ставленика Шабдана Джантаєва (Шабдан-батира). Його джигіти на чолі з Баяк-батиром Кумтугановим активно діяли проти захисників свого краю.

Під час ведення бойових дій Курманджан-датка зі своїми аілами перекочовує в долину Коксу, в межі Кашгару, проте тут всі аіли Курманджан були, в силу своєї беззахисності, розгромлені уйгурськими кочівниками[7]. Втративши більшу частину худоби, правителька повернулася на Алай, зробивши спробу відходу в Афганістан, яка закінчилась невдало: 29 липня частини Шабдан-батира вийшли на слід Курманджан-датки, наздогнали і оточили її[3]. З огляду на великий вплив цариці на алайських киргизів, князь Вітгенштейн припровадив Курманджан в штаб, який перебував в Маргелані, не як звичайну полонянку, а з особливими почестями. Їй гарантувалися недоторканність і повна безпека.

Визнаючи марність опору, Курманжан Датка переконала людей визнати російську імперську владу. Таким чином, у 1876 році Алайський край був приєднаний до Російської імперії.

В ході подальших хвилювань та непідготовлених спроб місцевого населення позбутися російського панування з допомогою зброї та контрабанди у 1893 році двом синам та онукам Курманжан пред'явлено звинувачення в контрабандній торгівлі і вбивстві митних чиновників.[джерело?] Коли її улюблений син Камчибек був засуджений до смертної кари, вона відмовилася від наполягання деяких з її послідовників врятувати його, сказавши, що не дозволить своїм приватним сподіванням та амбіціям стати причиною страждань звичайних людей.

Курманджан вимушено взяла участь у публічній страті сина 3 березня 1895 року на центральній площі міста Ош. Інші звинувачені (Мамитбек, Арстанбек та Мірзапаяс) потім були заслані до Сибіру. В результаті цих подій Курманжан-датка відійшла від громадського життя.[джерело?]

Курманджан-датка на коні. Поруч один з її онуків. Фото Густава Маннергейма

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Портрет на банкноті номіналом50 сомів серії 1994 року
Портрет на банкноті номіналом50 сомів серії 2002 року

У 2002 році видана книга про Курманджан-датку трьома мовами — киргизькою, російською та англійською.

У 2004 році на проспекті Еркіндік в дубовому сквері Бішкеку споруджений пам'ятник правительці.

Іменем Курманджан-датки також названі вулиці в містах Бішкек та Ош[8].

Портрет на банкноті номіналом50 сомів серії 2009 року

Портрет Курманджан можна побачити на лицьовій стороні киргизьких банкнот номіналом 50сомів всіх трьох емісій[9]. На зворотному боці знаходиться зображення архітектурного комплексу в Узгені — місті, яке колись входило до складу володінь Курманджан.

Ім'я Курманджан-датки носить міжнародна премія, заснована Киргизько-російським слов'янським університетом. Премія неодноразово вручалася діячам науки, культури і політики різних країн, зокрема,першим леді Казахстану (Сарі Назарбаєвої)[10] та Росії (Людмилі Путіній)[11].

В кінці 2010 року в бішкекському кінотеатрі «Ала-Тоо» пройшла презентація повнометражного документального фільму З. Ералієва «Тоо ханшаси» («Гірська цариця»), створеного за ініціативи Благодійного фонду Курманджан-датки. На презентації були присутні офіційні особи, в тому числі президент Киргизстану Роза Отунбаєва.

Курманджан датка - рідкісна історична фігура, вона взяла на себе відповідальність в дуже складний період правління Кокандського ханства, Китаю та Росії. Її мудрість, дипломатичні здібності врятували нас від загибелі і руйнування. Вона здатна була знайти вихід з будь-якої складної ситуації, тому і Росія, і Кокандське ханство змушені були з нею рахуватися (Роза Отунбаєва)[12].

Указом в. о. Президента Киргизької Республіки від 28 грудня 2010 року 2011 рік у країні був оголошений роком Курманджан-датки на честь її 200-річчя. президент також провела зустріч з двома правнуками Курманджан, киргизьким громадським діячем Чинибеком Абдикапаровим і професором економіки Адилбеком Султанбековим, які висловили свою згоду з рішенням Отунбаєвої[13][14].

31 серпня 2014 року вийшов фільм «Королева гір»[15] (спочатку під назвою «Курманжан Датка»), в якому представлена історія життя правительки.

18 лютого 2017 року Президент Киргизької Республіки Алмазбек Атамбаєв під час проведення Мюнхенської конференції з безпеки вручив канцлерці Німеччини Ангелі Меркель орден «Курманжан датки» за внесок у розвиток киргизько-німецьких відносин.

Останні роки

[ред. | ред. код]

Курманжан-датка прожила більше 96 років і померла 1 лютого 1907 року в своєму будинку в Мади.

Вона пережила двох своїх синів та доньок. Загалом мала 31 онуків, 57 правнуків і 6 праправнуків.[джерело?]

Література

[ред. | ред. код]
  • Абрамзон С. М. Кыргызы и их этногенические и историко-культурные связи. — Ленинград, 1971.
  • Акаєв А. А. О выдающихся личностях. — Бишкек, 1999.
  • Бартольд В. В. Избранные труды по истории кыргызов и Кыргызстана. — Бишкек, 1998.
  • Газиев А. Курманжан-датха — некоронованная царица Алая. — Бишкек, 1991.
  • Кыргызстан — Россия: история взаимоотношений. Сборник документов и материалов. — Бишкек, 1998.
  • Мокрынин В. П. По следам прошлого. — Бишкек, 1986.
  • Плоских В. Кыргызы. Кокандское ханство. — Бишкек, 1977.
  • Плоских В. История кыргызов и Кыргызстана. — Бишкек, 2000.
Світлини Курманджан-датки, зроблені у кінці XIX століття
  • Курманджан-датка
    Курманджан-датка
  • Курманджан-датка демонструє вивішене біля юрти придане своєї онуки
    Курманджан-датка демонструє вивішене біля юрти придане своєї онуки
  • Курманджан-датка з сином Асанбеком (зліва) і слугою, що тримає родову шашку, подаровану кокандським ханом
    Курманджан-датка з сином Асанбеком (зліва) і слугою, що тримає родову шашку, подаровану кокандським ханом
  • Могила сина Курманджан Камчібека, страченого у 1895, і місце поховання самої Курманджан-датки
    Могила сина Курманджан Камчібека, страченого у 1895, і місце поховання самої Курманджан-датки

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Tamm E. E. The Horse That Leaps Through Clouds: A Tale of Espionage, the Silk Road and the Rise of Modern China. — Vancouver: Douglas & McIntyre, 2010. — P. 88. — ISBN 978-1-55365-269-4
  2. ↑ а б в г Курманжан Датка. Известные люди Кыргызстана. Advantour Средняя Азия. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.(рос.)
  3. ↑ а б в 100 лет со дня смерти Курманжан-датки. Кыргыз эль. 07.02.2007. Архів оригіналу за 17.08.2011. Процитовано 9 лютого 2011.(рос.)
  4. ↑ Tamm, Eric Enno (2010). The Horse That Leaps Through Clouds: A Tale of Espionage, the Silk Road and the Rise of Modern China. Vancouver: Douglas & McIntyre. с. 87—88. ISBN 978-1-55365-269-4. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  5. ↑ Кулбубу Бектурганова. «Кыргызстандын Асыл Кыздары». Бишкек, 2006 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 липня 2018. Процитовано 28 листопада 2017.
  6. ↑ Кыргызстан в период Российской империи [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Ювачев И. П. Курбан-Джан-Датха, кара-киргизская царица Алая. Главы III и IV [Архівовано 15 жовтня 2011 у Wayback Machine.] // Исторический вестник. — № 12, 1907.(рос.)
  8. ↑ Кто есть Кто в Кыргызстане. Курманджан Датка [Архівовано 11 грудня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
  9. ↑ Банкноты достоинством 50 сом. Национальный банк Киргизской Республики. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  10. ↑ Назарбаева Сара Алпысовна. WOK.kz. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  11. ↑ Президент России во второй раз приедет в Киргизию. Kyrgyz-Press. 29 ноября 2002. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 9 лютого 2011.
  12. ↑ Год Курманжан Датки. Информационно-аналитический сайт Report.kg. 2 января 2011. Процитовано 9 лютого 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)[недоступне посилання з червня 2019](рос.)
  13. ↑ Роза Отунбаева провела встречу с правнуками Курманджан датки. Информационный портал Кыргызстана www.kginform.com. 21.01.2011. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 9 лютого 2011.
  14. ↑ В Кыргызстане стартовал кинокараван «Курманджан датка». Азаттык үналгысынын. 28.01.2011. Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 9 лютого 2011.
  15. ↑ Review: 'Kurmanjan Datka Queen of the Mountains' a stirring epic — LA Times. Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 28 листопада 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Курманжан-датка&oldid=44448171