Курсько-Орловська група говірок
Говори Курсько-Орлівської групи є центральною групою південноруської говірки. Зі сходу та заходу межує з перехідними міжзональними групами південноруської говірки.
- Наявність фрикативного /ɣ/, на місці північноруського і літературного змичного /г/. Опозиція за дзвінкістю/глухістю /ɣ/ — /х/[1][2].
- Відсутність губно-зубного звуку /ф/. Вимова /хв/ і /х/ на місці /ф/: хвартук, хворма, конхета, шахванер, кохта тощо[3][4].
- Як наслідок відсутність оглушення /в/ і /ф/ наприкінці слів[5].
- Заміна /хв/ на губно-губне /ф/: фост, фалити.
- Часта вимова на місці /в/ губно-губних /у/, /w/, /ув/, або голосного /у/ в західній та центральній групі: праўда, унук, оўса, уремя, усех, домоў, столоў, ув армию, ува сне, увашли[6].
- Епентетичні (протетичне) /в/ або /ў/ перед /о/ і /у/ (особливо ударними): во́кна, ву́лица, ву́тки[7].
- Затвердіння м'яких губних /м, б, п, в~ў/ на кінці слів: любов, голуп, сем[8].
- «Щокання» і «сокання» — вимова на місці ч м'якого /ш'/ і на місці /ц/ — /с/: щай, ущениса, куриса, шо[9][10][11].
- Вимова «щ», «сч», «ждж» як довгих м'яких /ш'ш'/ і /ж'ж'/ чи твердих /шш/ і /жж/[12][13].
- Відсутність дзекання і цекання — відсутність свистячого призвука у м'яких /д'/ і /т'/[14].
- Прогресивне асимілятивне пом'якшення /к/ після м'яких приголосних: Ванькя, Петькя, Санькя.
- Акання — нерозрізнення ненаголошених /о/ і /а/ в першому предударному складі[15][16].
- Акання дисимілятивне (розподібнення ударного та передударного голосних): травинкою — травою — тръва; вадичка — вадою — въда[17].
- Якання — вимова /а/ на місці голосних /е/, /о/ та /а/ в першому передударному складі після м'яких приголосних[18][19][20].
- Якання дисимілятивне: пято́к — пита́к, сяло́ — сила́, стя́ной — стина́[21]. А також характерна вимова: тебе — тябе, меня — мяне.
- Ікання — вимова /і/ на місці голосних /е/, /о/ та /а/ в першому передударному складі після м'яких приголосних в частині говірки: піто́к, сіла́, стіна́[18][20].
- Ікання — в більшості говорів вимова /і/ на місці ненаголошених /е/, /о/ та /а/ після м'яких приголосних замість прийнятого літературного редукованого /ь/: вы́нис, вы́тину, по́иса, вы́види, о́зиро, за́иц, ме́сиц тощо[22][23].
- Акання — у частині говорів вимова /а/ на місці ненаголошених /о/, /а/ або /и/ після твердих приголосних замість прийнятого літературного редукованого /ъ/ чи /и/: ко́лас, хо́лад, малако́, стараны́, вы́мал, вибал[24][25][26].
- Икання — у деяких говорах вимова /и/ на місці ненаголошених /о/, /а/ після твердих приголосних: колис, холид, милако, стирани[27][24].
- Закінчення дієслів 3 ос. од. числа —ть, що відбивають давньоруське —ть, замість північноруського та літературного —т[28]: він несеть, вона идеть.
- Закінчення дієслів 3 ос. мн. числа —ть, замість північноруського та літературного —т: вони несуть, вони йдуть, вони сидять, вони косють, вони пишуть.
- Закінчення дієслів 3 ос. мн. числа I відміни -ють замість -ят[29]: видють, просють, носють, люблють, парють тощо.
- Закінчення дієслів 2 ос. од. -тя замість -те: ви несётя, ви любитя.
- Форма перфекта на -ши/-вші[30]: Дівчина приїхавши.
- Наявність простого майбутнього часу недоконаного виду, що утворюється за допомогою збільшення додаткової приставки (по-, поза- або поза-) до форми теперішнього часу.
- Утворення давноминулого часу (плюсквамперфекта) за допомогою збільшення додаткової приставки до форми минулого часу досконалого виду (позагризла) або подвоєння приставки цієї форми (поповилізли).
- Форми займенників мене, тобі, собі (з різними формами редукції: мяне, табе та ін., див. вище), що відображають давньоруські мене, тобѣ, собѣ.
- Форма займенника 3 ос. од. числа чоловік. р. йон.
- Займенники єнтот, єнта, єнто, єнти (чи з початковим е-) зі значенням «далекий»: Он енти (ті) хати. Енті (ті) жилі баɣата. Трирядова форма вказівних займенників є нехарактерною як для української, так і для літературної російської мови.
- Закінчення іменників сер. р. в ім. та ор. відмінках -я замість -е: поля, воскресенья.
- Вимова закінчень род. відмінка -его, -ого через фрикативне /ɣ/, а чи не через /в/.
- Закінчення ім. відмінка мн. числа іменників середнього роду на -і/-ы: сёлы, о́кны, по́лы.
- Іменники середнього роду з ненаголошеними закінченнями відмінюються як іменники жіночого роду, тобто відносяться до I відміни: из мя́сы, к мя́се, мя́су, с мя́сой[31].
- Інверсія форм родового і давального/місцевого відмінків іменників I відміни — у Лене (род. від.), але к Лены (дав. відмінок).
- Форми прислівників де, коли, тоді: йде, йде, ка(ɣ)да, тада[32][33].
- Форми прийменників і приставок ув, уво: ува сне́, ув Олени, увашла́, увле́сть[34].
- Слово мышь чоловічого роду мыш: мыш пробіг (миша пробігла), мыш уловив (миша спіймав).
- Вживання у розмовному мовленні конструкції типу «рятувальниками дітей знайшли».
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №44.
- ↑ Язык русской деревни, 2003, Карта №14.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №54.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №55.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №58.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №56.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №60.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №70.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №45.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №46.
- ↑ Язык русской деревни, 2003, Карта №16.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №48.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №53.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №64.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №1.
- ↑ Язык русской деревни, 2003, Карта №12.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №2.
- ↑ а б ДАРЯ, 1986, Карта №3.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №7.
- ↑ а б Язык русской деревни, 2003, Карта №13.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №8.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №21.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №22.
- ↑ а б ДАРЯ, 1986, Карта №17.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №18.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №20.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №16.
- ↑ Язык русской деревни, 2003, Карта №22.
- ↑ Язык русской деревни, 2003, Карта №23.
- ↑ Язык русской деревни, 2003, Карта №24.
- ↑ Язык русской деревни, 2003, Карта №19.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №89.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №90.
- ↑ ДАРЯ, 1986, Карта №59.
- Аванесов Р. И. Часть первая // Очерки русской диалектологии. — М. : Учпедгиз, 1949. — 336 с.
- Букринская И. А., Кармакова О. Е. и др. Язык русской деревни. Школьный диалектологический атлас. — М. : БСМП «Элекс-Альфа», 2003.
- Диалектологический атлас русского языка: Центр Европейской части СССР. Вып. 1 / Под ред. Р. И. Аванесова и С. В. Бромлей. — М. : Наука, 1986. — 215 с. — 2000 прим.
- Диалектологический атлас русского языка: Центр Европейской части СССР. Вып. 2. — М., 1989.
- Захарова К. Ф., Орлова В. Г. Диалектное членение русского языка. — М. : Наука, 1970.
- Захарова К. Ф., Орлова В. Г. Диалектное членение русского языка. 2-е изд. — М. : Едиториал УРСС, 2004. — ISBN 5-354-00917-0, 978-5-354-00917-6.
- Иванов В. В. Историческая грамматика русского языка. — 2-е изд. — М. : Просвещение, 1983. — 399 с.
- Котков С. И. Памятники южновеликорусского наречия. Конец XVI — начало XVII в. — М. : Наука, 1990. — 232 с. — ISBN 5-02-010975-4.
- Котков С. И. Южновеликорусское наречие в семнадцатом столетии: Фонетика и морфология. — М. : Издательство Академии наук СССР, 1963. — 234 с.
- Русские народные говоры. Звучащая хрестоматия. Южнорусское наречие / под ред. Р. Ф. Касаткиной. — М. : Наука, 1999. — 206 с. — ISBN 5-02-011591-6.
- Русская диалектология / Под редакцией Р. И. Аванесова и В. Г. Орловой. — М. : Наука, 1964.
- Тихонов В. В. В поисках курско-орловского диалекта древнерусской народности: дискуссия 1950 года по языкознанию и изучение древнерусской народности в советской исторической науке // Вестник Удмуртского университета. История и филология. — 2015. — Т. 25, № 4. — С. 58—62.
- Трубачёв О. Н. В поисках единства. Взгляд филолога на проблему истоков Руси. — М. : Наука, 2005. — 287 с. — ISBN 5-02-033259-3.
- Большой толковый словарь донского казачества. Около 18 000 слов и устойчивых словосочетаний / Ростовский гос. ун-т, Ф-т филологии и журналистики. — М. : Астрель, 2003. — 608 с.