Перейти до вмісту

Курт Німуендажу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Курт Німуендажу
порт. Curt Nimuendajú
Народився17 квітня 1883(1883-04-17)[1][2][3]
Єна, Апольда[d], Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенаське, Німецький Райх[1]
Помер10 грудня 1945(1945-12-10)[1][2][3] (62 роки)
Амазонас, Бразилія
ПохованняРеденторd
Країна Німеччина
 Бразилія
Діяльністьантрополог
Галузьетнографія і антропологія
CMNS: Курт Німуендажу у Вікісховищі

Курт Німуендажу́[4] (порт. Curt Nimuendajú; ім'я при народженні Курт У́нкель, нім. Curt Unckel; *18 квітня 1883(18830418), Єна — 10 січня 1945, штат Амазонас, Бразилія) — німецько-бразильський етнолог і антрополог.

Праці науковця заклали підвалини для розуміння релігії і космології деяких бразильських індіанців, зокрема гуарані. Прізвище Німуендажу («той, хто побудував собі будинок»[5]) учений узяв собі від прізвиська, яке йому дали в племені апапокува, в якому він прожив рік. Під час прийняття громадянства Бразилії в 1922 році це прізвище стало офіційним. У некролозі Німуендажу його німецько-бразильський колега Герберт Бальдус назвав дослідника «найбільшим фахівцем з індіанців усіх часів»[6].

З житєпису

[ред. | ред. код]
Пам'ятний камінь Курту Ункелю Німуендажу в Парадіс-парку в Єні

Курт Ункель народився в німецькій Єні в 1883 році і в ранньому дитинстві втратив власних батьків. Замолоду мріяв жити серед «первісних людей». Ще в школі разом з іншими учнями організував «індіанське плем'я» і ходив на полювання до лісу за місто.

Через брак коштів не зміг вступити до університету і влаштувався на роботу на фабрику Карла Цейса. На дозвіллі вивчав мапи й етнографічні дослідження індіанського населення Північної і Південної Америки.

У 1903 році, у 20-річному віці Курт Ункель емігрував до Бразилії. Кошти на поїздку йому надала напівкровна сестра, яка працювала шкільною вчителькою.

За два роки по прибутті до Бразилії він зустрівся в штаті Сан-Паулу з представниками народу гуарані. Про останніх існувало чимало публікацій починаючи з XVII століття, зоча їхні релігійні традиції і ритуали були вивчені недостатньо. З усією наявною з теми літературою Ункель досконально ознайомився. В вже 1910 року опублікував в німецькій газеті Сан-Паулу Deutsche Zeitung статтю «Nimongarai».

У 1913 році К. Ункель переїхав до Белему. А наступного (1914) року його унікальні дослідження міфології та релігії племені апапокува були прийняті до друку в Zeitschrift für Ethnologie[7] .

Відтак, Німуендажу став фахівцем з різних корінних народів Південної Америки, особливо же, апапокува, тукуна, кайнганг, апінаже, шеренте, уанано[8] і Канела. Його публікації заклали, за словами одного з сучасників дослідника, «незамінний фундамент, на якому збудовані десятки докторських дисертацій і монографій бразильських і американських антропологів»[9] . Одним з результатів його роботи стало зміщення наукового інтересу з племен, що проживуть на узбережжі або в великих містах, до племен, що приховані всередині континенту, і пробудження інтересу антропологів, таких як молодий Клод Леві-Строс, до спільнот, що хоча і живуть в примітивних умовах, але розробили досить складні соціальну структуру і релігійну космологію[10].

Велике наукове значення мала одна з перших експедицій Німуендажу-Ункеля до індіанців племені шіпая у пониззя річки Шінгу (1918-19), адже згодом індіанці нижньої Амазонки майже повністю вимерли від хвороб і змішались з колоністами[4].

Протягом 40 років польових робіт, здійснюваних часто-густо власним коштом[11], Німуендажу опублікував близько 60 статей, монографій і словників мов індіанських народів.

Між 1929 і 1936 роками він провів загалом 14 місяців з індіанцями канела, одним з племен же північно-східного окраю Бразильського нагір'я . Монографія про канела, перекладена і прокоментована Робертом Лоуї, була опублікована посмертно в 1946 році.

Праці Німуендажу з народності апінаже звернули на себе пильну увагу профільних фазівців, адже відображали безліч відмінностей від традиційної структури суспільства індіанців же. Описана т.ч. «аномалія апінаже» полягала в тому, що, розділяючи звичну для решти споріднених племінних спільнот білінійність, це плем'я підтримувало систему шлюбу, в якій сини включалися в групу батька, а дочки — в групу матері, що не відповідало усталеному принципу кроу-омаха, який спостерігали і Німуендажу, і Лоуї в інших народів же[12].

Попри погіршення стану здоров'я і перестороги лікарів, Німуендажу вирушив у чергову етнографічну експедицію і помер 10 грудня 1945 року в племені народності тікуна, що жили вздовж річки Солімойнс, поблизу Сан-Паулу-ді-Олівенса, штат Амазонас[13].

Архів Курта Німуендажу зберігався в Національному музеї Бразилії, але був ущент знищений під час катастрофічної пожежі 2 вересня 2018 року[14].

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]
  • The Šerente, (ed. Robert H. Lowie), The Southwest Museum, 1942
  • The Eastern Timbira, (ed. Robert H.Lowie), University of California Press, 1946
  • The Tukuna, (ed. Robert H.Lowie) University of California Press, 1952
  • The Apinayé, (tr. and ed. Robert H.Lowie, John M. Cooper), Catholic University of America Press, 1939

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118588184 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Берёзкин Ю. Е. Голос дьявола среди снегов и джунглей. Истоки древней религии., Л.: Лениздат, 1987, 172 с., илл., — С. 66-67
  5. ↑ Mércio Pereira Gomes The Indians and Brazil,University Press of Florida, 2000, 3rd edition. p.18
  6. ↑ Herbert Baldus, 'Curt Nimuendaju, 1883—1945,' in American Anthropologist, (1946) Vol. 48, pp.238-243
  7. ↑ 'Die Sagen von der Erschaffung und Vernichtung der Welt als Grundlagen der Religion der Apapocuva-Guarani', cited in Lúcia Sá, Rain forest literatures: Amazonian texts and Latin American culture, University of Minnesota Press, 2004 p. 114.
  8. ↑ Janet M. Chernela, The Wanano Indians of the Brazilian Amazon: A Sense of Space, University of Texas Press, 1993, pp.39ff.
  9. ↑ Mércio Pereira Gomes, The Indians and Brazil, p. 18
  10. ↑ Claude Lévi-Strauss, Tristes tropiques, Plon, Paris, 1955 p. 290.
  11. ↑ Virginia Kerns, Scenes from the high desert: Julian Steward's life and theory, p. 226.
  12. ↑ Roberto da Matta, A divided world: Apinayé social structure, Harvard University Press, 1982, pp.1ff.
  13. ↑ Egon Shcaden, Notas sobre a vida e a obra de Curt Nimuendajú [Архівовано 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Gretchen McCulloch, «Folks, there's nothing left…» [Архівовано 4 вересня 2018 у Wayback Machine.], All Things Linguistic, September 2018.

Джерела, література та посилання

[ред. | ред. код]
  • Берёзкин Ю. Е. Голос дьявола среди снегов и джунглей. Истоки древней религии., Л.: Лениздат, 1987, 172 с., илл., — С. 66-67
  • Herbert Baldus, 'Curt Nimuendaju, 1883—1945', American Anthropologist, 1946 Vol. 48, pp. 238—243
  • Herbert Baldus review of Nimuendaju The Eastern Timbira. 1960 https://www.jstor.org/stable/663694 [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Born, Joachim, «Curt Unckel Nimuendajú — ein Jenenser als Pionier im brasilianischen Nord(ost)en», Wien, 2007.
  • Janet M. Chernela, The Wanano Indians of the Brazilian Amazon: A Sense of Space, University of Texas Press, 1993
  • Virginia Kerns, Scenes from the high desert: Julian Steward's life and theory, University of Illinois Press, 2003
  • Claude Lévi-Strauss, Tristes tropiques, Plon, Paris, 1955
  • Georg Menchén, Nimuendajú. Bruder der Indianer, Leipzig 1979.
  • Günther F. Dungs, Die Feldforschung von Curt Unckel Nimuendajú und ihre theoretisch-methodischen Grundlagen, 1991.
  • Mércio Pereira Gomes The Indians and Brazil, University Press of Florida, 2000, 3rd edition.
  • Frank Lindner, Curt Unckel-Nimuendajú. Jenas großer Indianerforscher. Jena 1996.
  • Lúcia Sá, Rain forest literatures: Amazonian texts and Latin American culture, University of Minnesota Press, 2004
  • Welper, Elena M. «Curt Unckel Nimuendaju: um capítulo alemão na tradiçao etnografica Brasileira», 2002, TD PPGAS-MN/UFRJ.
  • Biblioteca Digital Curt Nimuendaju [Архівовано 8 червня 2009 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Курт_Німуендажу&oldid=39209287