Кустенко Олексій Михайлович
| Кустенко Олексій Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 23 лютого 1913 Волинка, Сосницький район, Чернігівська область | |||
| Помер | 10 грудня 1993 (80 років) Суми, Україна | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
|
| ||||
Олексій Михайлович Кустенко (23 лютого 1913, с. Волинка, Чернігівщина — 10 грудня 1993, Суми) — український письменник. Член НСПУ.
Народився у селянській сім'ї. Закінчив семирічку. Поїхав працювати на шахти Донбасу, вступив до Макіївської педагогічної школи (пізніше педтехнікум), після закінчення вчителював, заочно навчався у Ворошиловоградському (Луганському) педінституті. У 1938-му отримав диплом вчителя української мови і літератури, до війни встиг побувати на посадах завуча, директора школи.
Під час війни отримав важке поранення при форсуванні Дніпра. Мав бойові нагороди. Після війни пішов працювати за спеціальністю. Вчителював, був завучем, директором школи, інспектор райвно.
У 1978 переїхав до Сумщини.
- 1956 — «Горячие дни»
- 1960 — «Эх, молодость, молодость»
- 1961 — «На глибинах»
- 1985 — «Загадай желание»
- 1985 — «Чорний блиск»
- 1990 — «Не розлюби»
- 1991 — «Дожити б…»
- Стобін О. Талант, помножений на працю. //. — 1993, 20 лютого
- Гризун А. Олексію Кустенку — 80. // Літературна Україна. — 1993, 25 лютого.
|
