Очікує на перевірку

Кутіков Олександр Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кутіков Олександр Вікторович
Основна інформація
Дата народження13 квітня 1952(1952-04-13) (72 роки)
Місце народженняМосква, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР і Росія
Професіїспівак, композитор, музичний продюсер, кінокомпозитор, аудіорежисер, виробник, музичний видавець, бізнесмен, рок-музикант, бас-гітарист
Співацький голосбаритон
Інструментибас-гітара, гітара і вокал[d]
Жанрирок-музика, арт-рок, гардрок і рок-н-рол
ПсевдонімиКутя
ЗакладSintez Recordsd, Машина времени, Високосное лето і Nuanced
ЛейблиSintez Recordsd
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
заслужений артист Росії
БатькоViktor Petukhovd
Автограф
kutikov.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Олександр Вікторович Кутіков (нар.. 13 квітня 1952, Москва) — радянський і російський музикант, композитор, вокаліст, музичний продюсер. Заслужений артист Росії (1999)[1]. Виступав і виступає у складі кількох музичних колективів. Найбільш відомий як бас-гітарист, вокаліст і композитор рок-групи «Машина часу», до складу якої входив у 1971—1974 роках та з 1979 року по теперішній час.

У 1974—1979 роках грав у групі Високосноє лето.

Власник, засновник і президент звукозаписної фірми «Sintez records» (заснована в 1987 році).

Біографія

[ред. | ред. код]

Олександр Кутіков народився в російсько-єврейській[2][3] родині 13 квітня 1952 року в Малому Піонерському провулку, на Патріарших ставках, у самому центрі Москви.

Родина

[ред. | ред. код]

Батько — Віктор Миколайович Петухов (нар. 09.12.1923)[4], футболіст куйбишевських «Крил Рад» — рано пішов із сім'ї.

Мати — Софія Наумівна Кутікова (нар. 20.02.1924), співала і танцювала в циганському ансамблі під управлінням Кємалова — одному з кращих гастрольних колективів післявоєнного часу.[5]

Старша сестра Наталя[6][7].

Дядько — Сергій Миколайович Красавченко (нар. 19 грудня 1940[8]) — був головою Комітету Верховної Ради з питань економічної реформи і власності, а також першим заступником керівника Адміністрації президента Бориса Єльцина[9]

  • Дідусь по матері — Наум Михайлович (Мойсейович) Кутіков (1902—?), у 14 років пішов робити революцію. У 1919 році, коли йому було 17 років, уже командував полком. До 1928 році він був одним із керівників ЧК Камчатки. Кар'єра в ЧК[10]. Був двічі виключений з ВКП(б), двічі відновлений. Перший раз він потрапив під репресії наприкінці 1930-х, а залишився живий тільки тому, що був близько знайомий з Олександром Миколайовичем Поскребишевим і його тільки виключили з партії, але не розстріляли і не посадили. Потім він став заступником директора 19-го Авіаційного заводу, зараз називається завод імені Хрунічева, під час німецько-радянської війни, працював у Міністерстві озброєнь, а потім отримав найвищу свою посаду Керуючий справами наркомату авіаційної промисловості СРСР, цим наркоматом керував Михайло Мойсейович Каганович, брат Лазаря Кагановича[11]. Після розвінчання культу особи Сталіна, був виключений з КПРС за те, що працював з Кагановичем. Два роки він був без роботи, потім став заступником начальника тресту «Висотних будинків і готелів» і був відновлений у партії. Йому допоміг Олександр Іванович Максаков[12].
  • Бабуся по матері — Галина (Гліка) Ісааківна Кутікова, закінчила математичний факультет МДУ, була головним бухгалтером фабрики в Сокольниках.

Дитинство

[ред. | ред. код]
Зовнішні зображення
Саша Кутиков в раннем детстве
Саша Кутиков в детстве
С мамой и дедушкой
Саша Кутиков с пионерским горном
Саша Кутиков в детстве 2
Автограф
Кутиков в разных ракурсах
Кутиков
Молодые Кутиков и Макаревич

Дитинство Олександра Кутікова пройшло в Малому Піонерському провулку на Патріарших ставках.

До 7 років я жив в окремій 4-кімнатній квартирі на Патріарших ставках. Дідусь Наум Михайлович Кутіков був дуже великим адміністративним працівником. Просто після того, як дідусь з бабусею розлучилися, ця квартира була розміняна. Всі роз'їхалися по маленьких кімнатках. Моя бабуся залишилася жити по сусідству з тим приміщенням, яке колись було нашою розкішною квартирою. Ми з мамою і сестрою переїхали спочатку у Великий Козихінський провулок, а потім на Малу Бронну. Але це вже були кімнати в комуналках. Після того, як у мене були няньки, пайки, потрапити в комуналку, де ще 11 сусідів — це шок, звичайно[13].

У будинку Кутикових бували відомі люди: Марк Бернес, Петро Алейников, і відомі спортсмени, серед них Бобров Всеволод Михайлович. Навчався в музичній школі[14]. Грав на різних духових інструментах — і на трубі, і на альті, і на тенор-саксофоні виконував класичну музику. Був горністом в піонерському таборі, перемагав на конкурсах. У 14 років почав грати на гітарі. В юності займався боксом (боксував у легкій вазі на Першості Москви серед юнаків і отримав «бронзу»[15]), хокеєм і футболом[16]. Був секретарем комсомольської організації школи, але в 16 років написав заяву про вихід із ВЛКСМ[13]. Через це не вступив до жодного інституту[17].

Освіта

[ред. | ред. код]

Навчався в музичній школі по класу труби і успішно її закінчив.

Навчався в Московському радіомеханічному технікумі (МРМТ) на факультеті радіолокації, який покинув. Потім закінчив школу робітничої молоді № 97.

Коли я вступив до військово-механічного технікуму (випр: Московський радіомеханічний технікум) Міністерства Оборони (випр.: Міністерства оборонної промисловості), передбачалося, що я одягну мундир або стану фахівцем з приймання виробів у сфері радіолокації на якому-небудь солідному вітчизняному підприємстві. Але в силу моєї юнацької відчайдушності я закинув цей технікум дуже швидко. Бо розумів, що перспектива стати військовим або людиною, наближеною до оборонного відомства, мене абсолютно не приваблює. Я цікавився музикою, грою в рок-гурті, «Бітлз». І пішов працювати до радіокомітету звукооператором.

Чому в 1971-му я опинився в «Машині», одному Богу відомо. Думаю, основним спонукальним мотивом було те, що хлопці зібралися хороші. Всі були бітломани. Але, перші пісні, які я намагався заспівати сам, до «Машини», були не "бітловські», а групи «Creedence». Взагалі, я крім «Бітлз» любив: Джо Кокера, «Дорз», «Кінкс», «Прокл Харумі»

.

Я поступив на журфак. Але коли були іспити, я поїхав грати на південь з «Машиною». Це була перша поїздка. Але все-таки зробив кілька репортажів, працюючи в радіокомітеті звукооператором, їздив у відрядження. Був момент, коли у мене прокинувся інтерес до журналістики. Але це більше пов'язано з впливом особистостей тих журналістів, з якими я спілкувався.[18]

Творча біографія

[ред. | ред. код]

«Машина Часу» (1)

[ред. | ред. код]

У 1969 році працював радіорегулювальником. Потім — з 1970 року — звукооператором і звукорежисером у Держтелерадіо.

Ще в 1970 році в цеху трансляцій і позастудійного запису ГДРЗ був наймолодшим звукооператором. І в 18 років виїжджав на трансляції і записи концертів за участю зірок. Мені довіряли записувати Карела Готта, ВІА «Співаючі гітари», Гелену Вондрачкову та інших відомих виконавців.[19]

У віці 19 років знайомиться з 17-річним Андрієм Макаревичем, який тоді навчався на першому курсі МАРХІ. За власним визнанням:

Ми відразу виявили, що у нас багато спільних музичних пристрастей, в тому числі й бітли. <…> Мене завжди приваблювали люди, які володіють більш високим інтелектом, світоглядом, рівнем освіченості, ніж у мене. <…> Андрійко був якраз з тих людей. Наприклад, блискуче розбирався у літературі, зокрема в поезії. Коли я трохи поспілкувався з Андрійком, зрозумів, скільки він все читав, скільки чудових віршів знає напам'ять і скільки всього я втратив, катаючись в дитинстві на ковзанах і бігаючи по дворах[20].

У 1971 році Сергій Кавагое запрошує Кутікова до «Машини часу» замість пішовшого до лав Радянської армії басиста Ігоря Мазаєва. Як згадував Андрій Макаревич, Кутіков «вніс до команди дух мажорного безхмарного рок-н-ролу». Під його впливом репертуар групи поповнився радісними пісеньками «Продавець щастя», «Солдат», тощо. У цей же час Кутіков зробив все, щоб відбувся перший концерт «Машини часу» на сцені ДК «Енергетик» — колиски московського року.

«Високосноє лєто»

[ред. | ред. код]

У 1974 році Олександр Кутіков покидає групу після конфлікту з Кавагое, деякий час грає в групі «Високосное лєто», потім повертається. Але в 1975 знову йде — його запрошують до ВІА при Тульській філармонії. Свою роль в рішенні про відхід з «Машини» зіграв і той факт, що в цей період Кутіков офіційно ніде не працював і йому загрожувало притягнення до суду за дармоїдство. Пропрацювавши 8 місяців[21] на професійній сцені і, за власними словами, багато чого там навчившись, звільняється. З 1976 по 1979 рік він бас-гітарист та вокаліст групи «Високосноє лєто». У 1979 році, коли через тертя між Олександром Ситковецьким та Крісом Кельмі «Високосноє лєто» опиняється на межі розпаду, Кутіков разом з барабанщиком «Високосного лєта» Валерієм Єфремовим йде до Андрія Макаревича, який в цей час залишився один після сварки з Кавагое і послідувавшим за цим розвалом «Машини Часу».

«Машина Часу» (2)

[ред. | ред. код]

Йдучи, Кутіков умовив послідувати його прикладу барабанщика Валерія Єфремова з «Високосного лєта» і клавішника Петра Подгородецького, тим самим допомігши Макаревичу відродити «Машину Часу». З 1979 року Олександр Кутіков разом із Макаревичем та Єфремовим є її беззмінним учасником. У групі він є автором музики, вокалістом, бас-гітаристом а, іноді, й гітаристом. Написав музику пісень «Поворот», «Стрибки» (обидві — спільно з Петром Підгородецьким), «За тих, хто в морі» (спільно з Андрієм Макаревичем), «В добрий час», «Музика під снігом», «Ніч», «Спускаючись до великої річки», «Він грає на похоронах і танцях» та інших.

Звукорежисер

[ред. | ред. код]

Працював звукорежисером на Держтелерадіо, регулювальником радіоапаратури. Здійснив запис перших альбомів груп «Воскресіння», «Ліцей», «Браво», «Високосний рік» і «Секрет». До цих пір здійснює запис і зведення для студійних альбомів групи «Машина часу». Учень Віктора Бабушкіна. Керує компанією звукозапису Sintez Records. Продюсер музичних альбомів «Машини часу» та проекту «Старі пісні про головне».

Сольна діяльність

[ред. | ред. код]

У 1987 році записав свої перші сольні пісні «Дай помріяти» і «Хто зі мною?» на вірші Маргарити Пушкіної.

У 1990 році випустив сольну грамплатівку «Танці на даху», яка була перевидана на CD в 1996 році. Альбом був записаний у співпраці з гітаристом Дмитром Четверговим та Андрієм Державіним (майбутнім клавішником «Машини часу»). Він складався з пісень на вірші Карена Кавалеряна. Сам Кутіков пояснив вихід сольної платівки тим, що у нього накопичилося багато музичного матеріалу, а Макаревич, дуже серйозно підходить до своєї творчої діяльності, не зможе швидко написати тексти нових пісень. При перевиданні на CD у 1996 році до блоку пісень на вірші Кавалеряна були додані пісні, що не увійшли на вініловий диск  на вірші Маргарити Пушкіної «Хто зі мною» і «Дай помріяти», а також кавер пісні «П'єси і ролі» на вірші Олександра Зайцева з репертуару «Машини часу» (альбом «В круге света»).

З 1991 р. Ігор Кутіков — президент компанії «Синтез Рекордз».

З грудня 2003 року Кутіков відновив сольну діяльність: на цей раз спільно з групою «Нюанс», на концертах якої виконує пісні зі свого сольного альбому і репертуару «Машини часу». З групою «Нюанс» він виступив на фестивалі «Фенікс» у Грозному. В інтерв'ю Кутіков говорить про вихід нового сольного альбому. Альбом «Демони любові» вийшов у 2009 році. Представлення нової програми відбулося у МХАТі в лютому 2009 р.

Найближчим часом готується до виходу другий альбом із групою «Нюанс». Його вихід залежить не від автора, а від випускаючої фірми і один з його друзів з Abbey Road. За словами самого Олександра, «Коли альбом був записаний, мені захотілося перезвести одну з пісень, і я звернувся до свого старого друга в Лондон. Але друг сильно завантажений, тому, коли буде час, все закінчать.» (цитата неточна, передана суть).

Навесні 2016 року вийшов третій сольний альбом Олександра Кутікова — «Бесконечномгновенно».

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Пошани (24 червня 1999 року) — за заслуги в розвитку музичного мистецтва[22] і в зв'язку з 30-річчям групи.
  • Почесна премія РАВ та ВОІВ (2009) — «за внесок у розвиток науки, культури і мистецтва»[23].
  • Орден Дружби.

Особисте життя

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина Людмила, дочка Валерія[24].
  • Друга дружина Катерина — танцівниця колективу «Сувенір».
  • Третя дружина, з 1983 року: Катерина Ігорівна Бганцева (нар. 4 серпня 1961 року) — художник, ландшафтний дизайнер, донька кінооператора Ігоря Миколайовича Бганцева (нар. 16 серпня 1932 року), Заслужений діяч мистецтв РРФСР (31.12.1976), оператор Центральної студії документальних фільмів, знімав сюжети в кіножурналі «Новини дня»[25][26]. Художник-постановник: закінчила постановочний факультет Школи-студії МХАТ, працювала в Вахтанговському театрі, викладала в інституті культури. Потім, вступила на архітектурний факультет ландшафтного дизайну, паралельно закінчила японську академію школи согецу. Склала іспит, отримала японське ім'я і тепер має право відкривати школи по всьому світу[27].
    • Донька: Катерина Олександрівна Кутікова (нар. 26 травня 1989), юрист, захоплюється музикою та фотографією, — закінчила юридичний факультет Міжнародного Університету в Москві, оформила обкладинку альбому «Демони любові»[28].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • У його домашніх тварин незвичайні клички: кішка Марта-Мартышка[29], два кота — Серпень і Вересень (Сєня), довгошерста такса Бруно.

Відомі пісні у виконанні Олександра Кутікова

[ред. | ред. код]
  • «Поворот»
  • «Стрибки»
  • «Коханці місяця» (А.Кутіков — К. Кавалерян)
  • «Танці на даху» (А.Кутіков — К. Кавалерян)
  • «П'єси і ролі» (А.Кутіков — А.Зайців)
  • «Дивний музей» (вірші М.Пушкіної)
  • «Дивні дні»
  • «Поки не спущений курок»
  • «Якщо б ми були дорослішим»
  • «Перевернутий світ літніх снів»
  • «Бите скло»
  • «Я хочу знати»
  • «Далі й далі»
  • «Караван» (А.Кутіков — А.Зайців)
  • «Кого ти хотів здивувати?»
  • «Спускаючись до великій річці»
  • «Він грає на похоронах і танцях»
  • «На абрикосових пагорбах»
  • «Залиш мене»
  • «На Малій Бронній»
  • «Ніч за твоїм плечем»
  • «Йдучи — йди»
  • «Старий рок-н-рол»
  • «Лондон»
  • «Знаки на піску»
  • «Про що небо плаче?»

Автор музики до багатьох з цих та інших пісень, в тому числі і виконуваним Андрієм. Макаревичем («Ніч», «Там, де буде новий день» тощо) та Євгеном Маргулісом («Вітер завжди самотній»)

Сольна дискографія

[ред. | ред. код]
  1. 1990 — «Танці на даху» (перевиданий у 1996 з додаванням трьох пісень)
  2. 1996 — «Лавка Чудес» (пісні 1972—1979 рр. — «Високосное літо»)
  3. 2002 — «The Best. Машина часу»
  4. 2002 — «Happy Birthday! Вибране, том I.» (ексклюзивне Подарункове видання. Проект за участю О.Кутікова)
  5. 2009 — «Демони Любові»
  6. 2014 — «Олександр Кутіков і Нюанс: Перші записи» (інтернет-EP)
  7. 2016 — «Нескінченно-миттєво»

Рок-опери

[ред. | ред. код]

Музика для кіно

[ред. | ред. код]
  • 1985 — «Почни спочатку»
  • 1986 — «Прорив»
  • 1991 — «Арифметика вбивства»

Музика для мультфільмів

[ред. | ред. код]

Олександр Кутіков разом з Олександром Зайцевим та Андрієм Макаревичем написали музику для декількох мультиплікаційних фільмів серіалу Мавпочки:

  • 1983 — «Мавпочки. Гірлянда з малюків»
  • 1984 — «Як мавпочки обідали»
  • 1987 — «Мавпочки і грабіжники»

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
1976 док «Шість листів про біту» грає самого себе
1981 ф «Душа» камео
1985 ф «Почни спочатку» камео
1989 ф «Скляний лабіринт» камео
1989 док «Рок та фортуна» грає самого себе
2011 ф «Без Маски». Фільм-концерт грає самого себе

Відеокліпи

[ред. | ред. код]
  • 1987 — «Замикаючи коло»
  • 1988 — «Дай помріяти»
  • 1989 — «Троянський кінь»
  • 2007 — «Замикаючи коло XX років потому»

Бізнес

[ред. | ред. код]
  • «Sintez records»
  • З 1991 року — президент студії «Sintez records», що випускає практично всі диски групи «Машина Часу» і не тільки.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Награждён указом президента России № 1557 от 22 ноября 1999 года. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 11 червня 2018.
  2. ↑ Александр Кутиков: Мое увлечение иудаизмом началось с того, что я еврей :: ИНТЕРВЬЮ :: Еврейский журнал. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 11 червня 2018.
  3. ↑ Эхо Москвы :: Без дураков: Александр Кутиков. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  4. ↑ Список игроков ФК «Крылья Советов» Самара
  5. ↑ Журнал — Интернет-издание «Публичные люди» — www.pl.com.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 11 червня 2018.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 11 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ Александр Кутиков: жену я себе украл. Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  8. ↑ Красавченко, Сергей Николаевич. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 11 червня 2018.
  9. ↑ Затяжной поворот или история группы «Машины Времени»
  10. ↑ Радио «Маяк» / Александр Кутиков — гость Александра Карлова[недоступне посилання з квітня 2019]
  11. ↑ Беседа с Александром Кутиковым Международная Еврейская Газета — МЕГ. Архів оригіналу за 25 липня 2013. Процитовано 11 червня 2018.
  12. ↑ группа ТРЕЩИНА — Александр Кутиков в Коломне. 27 марта ресторан «ОТЕЛЬ»
  13. ↑ а б М. Марголис. «Затяжной поворот»
  14. ↑ Кутиков Александр Викторович. Архів оригіналу за 30 травня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  15. ↑ Сайт поклонников группы МАШИНА ВРЕМЕНИ[недоступне посилання з квітня 2019]
  16. ↑ krasnodar.teleweek.ru/49818
  17. ↑ New Page 1. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  18. ↑ розвороту заборонених Олександр Кутіков - вісімнадцятирічний практикант. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  19. ↑ Журнал - Інтернет-видання «Публічні люди». Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 11 червня 2018.
  20. ↑ Александр Кутиков: «Мы с Макаревичем купили три ящика вина, шесть бутылок коньяка и пошли к Алибасову». Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  21. ↑ РОК-шок: энциклопедия скандалов. Александр Кутиков. Сентиментальное чудовище. Новости-Апрель 2002. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  22. ↑ Указ Президента РФ от 24 июня 1999 г. № 814
  23. ↑ РАО и ВОИС наградили Матвиенко, Блинова и Кутикова — Поп NEWSmusic.ru[недоступне посилання з квітня 2019]
  24. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 11 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  25. ↑ П. Подгородецкий. «Машина» с евреями. — а третьей — начинающая театральная художница, учившаяся в училище при МХАТе и происходившая из кинематографической семьи Катя Бганцева. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 11 червня 2018.
  26. ↑ http://www.kino-teatr.ru/kino/operator/sov/383393/bio/
  27. ↑ 10.10.2010 11:05 Шоу «Доживём до понедельника» Александр Кутиков — гость Александра Карлова Радио «Маяк»[недоступне посилання з квітня 2019]
  28. ↑ Радио MAXIMUM .::. Музыка .::. Артисты .::. Описание композиции. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.
  29. ↑ Телепрограмма «Правда 24» | Мартышка Александра Кутикова. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 11 червня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кутіков_Олександр_Вікторович&oldid=39391418