Кухта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кухта на гілках ялин в умовах високої вологості та низької температури, Мармароський масив Українських Карпат

Кухта — застаріле слово жіночого роду сибірсього походження, означає масивне розростання паморозі, налипання великих мас пресованого мокрого снігу на гілках дерев. Синоміми: «куржевина», «опока». З новгородського діалекту російської мови можна припустити що слово є спільнокореневим до «кутатись» («кухтатись» — новг.)[1].

В Україні кухту традиційно можна спостерігати у високогірному рідколіссі (криволісся) Українських Карпат, де в умовах високої вологості та стрімкого вітру відбувається намерзання снігу та паморозі на окремішних деревах, та предметах.

Також слово відоме в як слов'янське прізвище.

Кухта (в.-луж. Kóchta, нім. Kuchta, пол. Kuchta, чеськ. Kuchta, словац. Kuchta, біл. Кухта, укр. Кухта, рос. Кухта):

Мармароський хребет. Кухта на ялині

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. В 4 тт. Т. 2: И—О. — М.: Олма-ПРЕСС, 2001. — С.190