Перейти до вмісту

Кучера Оскар Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кучера Оскар Олександрович
Кучера Оскар Александрович
Дата народження11 серпня 1974(1974-08-11) (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняМосква, Російська РФСР, СРСР
Громадянство Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський університет театрального мистецтва (1996) і Нью-Йоркська кіноакадеміяd Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяактор, музикант, телеведучий, радіоведучий, пропагандист, співак, гітарист
Кар'єра1995 — дотепер
ЗакладСрібний дощd, Авторадіо, Muz-TVd, Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd, Московський художній театр, Державний театр кіноактора і Школа сучасної п'єсиd Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиПремія «Овація» (2002), «Знак Якості» (2003) — «Найкращий телеведучий розважальної програми»
IMDbID 1911350 Редагувати інформацію у Вікіданих
oskarkuchera.ru
CMNS: Кучера Оскар Олександрович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боголюбов.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кучера.

Оскар Олександрович Кучера (справжнє прізвище Боголюбов[1][2]; (11 серпня 1974(1974-08-11) Редагувати інформацію у Вікіданих, Москва Редагувати інформацію у Вікіданих) — актор і пропагандист. Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Москві в артистичній сім'ї.

Батько — Олександр Якимович Боголюбов (1934—2020), уродженець Києва, режисер мультиплікаційних і художніх фільмів.

Мати — Тетяна Йосипівна Боголюбова (до шлюбу Кучера, нар. 25 липня 1947)[3][4], працювала головною редакторкою в Бюро пропаганди кіномистецтва[4].

Старша сестра Юлія[4].

З семи років навчався в школі-студії художнього слова. B 1996 році закінчив ГІТІС (майстерня Давида Лівньова). Грав в театрах Єрмолової, МХАТі, театрі кіноактора, «Школі сучасної п'єси», грає в антрепризах.

«Кучера» — це прізвище матері, яке він взяв як творчий псевдонім.

2021 року протягом року жив у Києві, де знімався в українському серіалі[5].

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Кучера підтримує путінський режим та російсько-українську війну[5].

Творчість

[ред. | ред. код]

Радіо

[ред. | ред. код]

З 1995 року працював на радіо «Срібний дощ», автор і ведучий великої кількості різних програм, в тому числі «Саундтрек» і «Радіорулетка»[6].

З 1999 року працював на «Авторадіо», де працював ведучим програми «Кучерявий вечір»[6].

Телебачення

[ред. | ред. код]

У 2001 році, пройшовши конкурс, став ві-джеєм на Муз-ТВ, де вів програму «Сієста»[7]. Там же вів програми «Оскар-шоу»[8], «Велика перерва»[9], «Група розбору» і «10 наших»[10]. Пішов з телеканалу у вересні 2007 року[11].

У 2003 році його кандидатура була затверджена на посаду ведучого ігрового шоу «Ринг» на НТВ, однак цей проєкт в ефірі так і не з'явився[12]. У червні того ж року вів найпершу премію Муз-ТВ[13].

У травні 2005 року Кучера став ведучим шоу «Брехун» на НТВ[14][15]. У червні став одним з ведучих премії «Муз-ТВ 2005»[16].

У березні-травні 2006 року — ведучий телепроєкту «Народний артист-3» на телеканалі «Росія»[17].

У 2007—2008 роках брав участь в шоу «Дві зірки».

У 2009 році — співведучий передачі «Top Gear. Російська версія» (РЕН ТВ).

У 2011 році брав участь в українській телепередачі «Зірка+Зірка» на телеканалі 1 + 1 . Також в 2011 році став ведучим програми «Кулінарний поєдинок» на НТВ[18][19] і ілюзійного шоу «Здивуй мене» на ТВ-3.

У 2014 році на телеканалі «Карусель» вів програму «Перехрестя».

З 2015 року бере участь у другому сезоні шоу «Точно в-точь» на російському «Першому каналі».

З 2016 року — ведучий Всеросійського телевізійного конкурсу «Нова зірка» на телеканалі «Звезда».

З 23 квітня 2017 по 17 травня 2020 року — ведучий ток-шоу «Зірки зійшлися» на НТВ (у парі з Валерією Кудрявцевою)[20].

Знімався в телерекламі[21]. Захоплення: хокей (грає в ХК «Комар», команда артистів), бокс, гірські лижі.

Сімейний стан

[ред. | ред. код]
З родиною 2 червня 2012 року

Одружений втретє.

  • Перша дружина — Юлія Лісеєва — акторка, одружився в 22-річному віці. Через півроку подружжя розлучилося.
  • Друга дружина — Майя Маркова (нар.. 1979) — переможниця конкурсу краси, психологиня; Одружилися в 2002 році, розлучилися наприкінці 2006 року[22].
    • Син Олександр Марков (нар.. 2004) — актор ДМТЮА.
  • Третя дружина (з 2007 року) — Юлія Ігорівна Кучера — за освітою юристка; займається бізнесом[22][23][24].
    • Син Олександр Кучера (нар.. 08.04.2005 р)[23], до укладення шлюбу між батьками,
    • Син Даниель Кучера (нар.. 2007 р),
    • Дочка Алісія Кучера (нар.. 15 червня 2010 р)[23][25][26].
    • Син Марк Кучера (нар.. 9 липня 2019 роки)

Музика

[ред. | ред. код]

Оскар — соліст групи «Кучера», автор усіх композицій групи.

Театральні ролі

[ред. | ред. код]
  • «Казки старого Арбату» («Театр кіноактора»)
  • " Одруження " (Микола Гоголь) — Анучкін
  • " Пропозиція " (Антон Чехов) — Іван Васильович
  • «Снігова королева» — Кай (театр ім. Єрмолової)
  • «А чом-то ти у фраку?» — Ломов (театр «Школа сучасної п'єси»)
  • «Любов за системою Станіславського» (2008) — Альоша
  • «З коханням не жартують» (2009) — Москатель
  • «Дублер, або Не будіть пожежного» (2009)
  • «Зубаста няня» (2009) — папуга Карузо
  • «Блез» (2013) — Блез (головна роль, театр «Співдружність акторів Таганки»)
  • «Чоловік з доставкою додому» (2017) — Марк О'Конор (головна роль)
  • «Обід для грішників» (2018) — Джим Ват (головна роль)
  • «Хитрун за наймом» (2018) — Паша (головна роль)

Ролі в кліпах

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  1. 1985 — Батальйони просять вогню
  2. 2003 — Чай, кава, потанцюємо… — Сергій
  3. 2004 — На розі, у Патріарших-4 — Олег Серьогін, молодий опер
  4. 2004 — 2014 — Вулиці розбитих ліхтарів 6-14 — Кирило Євгенович Порохня, лейтенант (пізніше — старший лейтенант, капітан)
  5. 2005 — Весілля Барбі — ді-джей Геджі
  6. 2005 — Чоловічий сезон: Оксамитова революція — бармен
  7. 2006 — Персона нон грата — Клаус
  8. 2006 — Любов моя — Федір Бзюкін
  9. 2006 — Російські гроші — Аполлон
  10. 2006 — Формула зеро — камео
  11. 2006 — 2009 — Солдати 9-16 — Олександр Сергійович Куренков, лейтенант (пізніше — старший лейтенант, капітан)
  12. 2007 — Парадокс — Вадик Пантелєєв
  13. 2007 — Код апокаліпсису — Антон, помічник Дар'ї
  14. 2007 — 20 сигарет — Борис
  15. 2007 — Руд і Сем — таксист
  16. 2008 — Королі гри — Кеша
  17. 2008 — Все можуть королі — фотограф Гарік
  18. 2008 — Рука на щастя (Україна) — Гриня
  19. 2009 — Слід саламандри — Антон Шелест
  20. 2010 — Морозко — писар
  21. 2011 — Нові пригоди Аладдіна — Аладдін
  22. 2011 — Чоловік у мені — Олександр
  23. 2011 — 2012 — Молодята — Олексій Хорохордін
  24. 2012 — Менти. Таємниці великого міста (Україна) — Кирило Євгенович Порохня, старший лейтенант (фільм № 1 «Опікуни»)
  25. 2012 — Бригада: Спадкоємець — нотаріус
  26. 2013 — Бальзаківський вік, або Всі чоловіки сво… П'ять років по тому — Шон Конери, адвокат
  27. 2014 — Французький шпигун — Андрій Канаєв
  28. 2014 — Нереальна любов — олігарх Юрій Соколов
  29. 2014 — Повний вперед — тато Феді
  30. 2015 — 2016 — Світлофор — Роман Аркадійович Бондаренко (9 і 10 сезони)
  31. 2017 — Смак Росії — камео
  32. 2018 — Команда Б — Геннадій
  33. 2020 — Помилки молодості — Сергій
  34. 2021 — Щаслива всупереч (Незважаючи ні на що) — Корабльов

Дубляж і закадрове озвучення

[ред. | ред. код]
  1. 1995 — Морські легенди (гра) — Річард Грей
  2. 1998 — Аллоди: Друк таємниці (гра) — Данас
  3. 2005 — Мадагаскар — зебра Марті[27]
  4. 2008 — Мадагаскар 2 — зебра Марті[28]
  5. 2009 — Різдвяний Мадагаскар — зебра Марті[29]
  6. 2010 — Top Gear — Річард Гаммонд (закадровий переклад Discovery)[30]
  7. 2012 — Мадагаскар 3 — зебра Марті[31]
  8. 2014 — Король сафарі — зебра Кумба[32]

Озвучування мультфільмів

[ред. | ред. код]
  1. 2009 — Наша Маша і чарівний горіх — Дік і Нік
  2. 2013 — Повернення Буратіно — Буратіно

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Премія «Овація» (2002).
  • «Знак якості» в номінації «Найкращий телеведучий розважальної програми» (2003).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Оскар Кучера: «Вожу с собой на гастроли жену и троих сыновей». Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 22 вересня 2021.
  2. ↑ Оскар Кучера о фамилии — YouTube. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 22 вересня 2021.
  3. ↑ Оскар Кучера: «Хочу, чтобы жена всегда была рядом!» стр.6 — 7Дней.ру. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  4. ↑ а б в Биография | Оскар Кучера — Официальный сайт. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 2 вересня 2011.
  5. ↑ а б Актор Оскар Кучера зганьбився у Дудя: найдикіші "перли" про війну і Україну. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 січня 2023.
  6. ↑ а б Оскар Кучеро. DJ "Авторадио". OnAir.ru. 11 грудня 2000. Архів оригіналу за 12 квітня 2001. Процитовано 22 вересня 2021.
  7. ↑ VJ Муз-ТВ станет «мошенником». KM.ru. 30 травня 2002. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  8. ↑ В сентябре Национальный музыкальный канал Муз-ТВ откроет новый телесезон 2002 - 2003 сразу несколькими премьерами. Sostav.ru. 30 серпня 2002. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  9. ↑ Ася Калясина любит убийцу Масяни!. Красноярск. 20 серпня 2003. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.
  10. ↑ Скандал на «Муз-ТВ». Шоубиз. 5 вересня 2007.[недоступне посилання з Октябрь 2018]
  11. ↑ Оскар Кучера ушел с Муз-ТВ. NewsProm. 5 вересня 2007. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  12. ↑ Останкино. РУ — Портал о телевидении | Новости ТВ, радио, медиабизнеса. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  13. ↑ 'МУЗ-ТВ-2003': 'АВАРИЯ' ВЗЯЛА ДВЕ ПРЕМИИ, А ШНУР СВОЮ ВЫБРОСИЛ. InterMedia. 6 червня 2003. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 22 вересня 2021.
  14. ↑ Солгать за 100 тысяч. Московский комсомолец. 21 квітня 2005. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  15. ↑ Новая игра на НТВ: герои будут врать за 100 тысяч. Ведущим телешоу «Лжец» станет Оскар Кучера. Комсомольская правда. 24 березня 2005. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  16. ↑ С 'МУЗ-ТВ-2005' 'ЗВЕРИ' УШЛИ С ТАРЕЛКАМИ, А СОФИЯ РОТАРУ С ОРДЕНОМ. InterMedia. 6 червня 2005. Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 22 вересня 2021.
  17. ↑ Судьи телепроекта «Народный артист»: Нам не нужна вторая Пугачёва!. Комсомольская правда. 10 березня 2006. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 22 вересня 2021.
  18. ↑ Оскар Кучера будет стрелять продуктами. Комсомольская правда. 4 серпня 2011. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  19. ↑ Оскар Кучера: «Наша служба аппетитна и вкусна!». Комсомольская правда. 5 серпня 2011. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  20. ↑ Лера Кудрявцева и Оскар Кучера обсудят коллег в новом шоу. Tele.ru. 10 квітня 2017. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 22 вересня 2021.
  21. ↑ Рекламное агентство "Крынь" и компания "Сибирский берег" представляют продолжение рекламной кампании чипсов "Фан". Sostav.ru. 13 травня 2005. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 22 вересня 2021.
  22. ↑ а б «Нашествие-2016» | EG.RU. Архів оригіналу за 11 грудня 2016. Процитовано 22 вересня 2021.
  23. ↑ а б в Оскар Кучера практически не бывает дома | Otkrito.lv. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 22 вересня 2021.
  24. ↑ ИП Кучера Юлия Игоревна ⁄⁄⁄ г. Москва. Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2021.
  25. ↑ Оскар Кучера — роль Александра, второго я. Архів оригіналу за 17 лютого 2012. Процитовано 7 червня 2011.
  26. ↑ Оскар Кучера раскрыл тайну среднего сына. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 7 червня 2011.
  27. ↑ Львиная воля. "Мадагаскар" на российских экранах. Коммерсантъ. 2 червня 2005. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 22 вересня 2021.
  28. ↑ Львиная доля. Итоги. 27 жовтня 2008. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2021.
  29. ↑ Игорь Ефимов: «Дубляж должен быть органичен». КиноПоиск. 12 вересня 2009. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  30. ↑ Анонсы и новый канал от Discovery (PDF). ТелеСпутник. 2010-11. Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2022. Процитовано 22 вересня 2021.
  31. ↑ «Мадагаскар-3»: Хабенский вывел тигра из «запоя». В Москве состоялась премьера фильма. Вокруг ТВ. 4 червня 2012. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 22 вересня 2021.
  32. ↑ «Король сафари» против летней засухи. Русское радио. 2014-07. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кучера_Оскар_Олександрович&oldid=44448245