Кучмій Микола Васильович

Зовнішні відеофайли
	Ледь не спалили татари: історія церкви в селі на Гусятинщині, звідки родом Богдан Лепкий на YouTube // Т1 Новини. — 2020. — 15 грудня.

Микола Кучмій
Микола Кучмій
Микола Васильович Кучмій
Народився	19 грудня 1946 (78 років); Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР → Україна
Національність	українець
Alma mater	Історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кучмій.

Микола Васильович Кучмій (нар. 19 грудня 1946, с. Васильківці, Українці) — український учитель, краєзнавець, літератор, бард, самодіяльний художник, громадський діяч. Відмінник народної освіти УРСР (1985). Депутат Гусятинської районної ради (1990, 2002). Член Народного руху України (1990—1992), Конгресу українських націоналістів (1994—2004).

Життєпис

Микола Кучмій - провінційний літератор, краєзнавець, митець. М. В. Кучмій народився 19 грудня 1946 року у селі Васильківцях, що на Тернопіллі (західна частина України) в родині службовця залізниці. Навчався у школах м. Хоросткова, Копичинців та у Васильківцях, де і закінчив восьмирічку у 1962 році. Не склав іспити у Львівське училище прикладного мистецтва ім. І.Труша, і того ж 1962р почав навчатися на механічному відділені Львівського технікуму легкої промисловості. По закінченні технікуму в грудні 1966 р. був призваний до Радянської Армії 7 січня 1967р. служив на Далекому Сході до грудня 1969 року. Наступного року вступив на історичний факультет Львівського університету, захистив диплом на кафедрі історії південних і західних слов'ян на тему: "Історіографія Гуситських війн", весною 1976 року працював вчителем історії в Гадинківцях на Гусятинщині (1970-1973), Крогульцях (1973-1998) старший вчитель та "Відмінник народної освіти УРСР".

М.Кучмій був сільським головою у рідному селі у 1998-2002рр, редактором та кореспондентом районної газети "Вісник Надзбруччя" у 2004-2010рр. М.В.Кучмій одружений з 1973р. У них з дружиною Стефанією троє дітей - Микола (1973), Юрій (1975) та Уляна (1980), пятеро онуків - Віталій, Володимир, Остап, Софія та Андрій.

М.Кучмій брав активну участь в політичному житті початку 90-х. Був членом НРУ (1990-1992), головою КУНУ у районі (1993-1995), його членом аж до січня 2005р. Балотувався у народні депутати України весною 1994 року. Активний учасник двох Майданів.

Почав писати вірші ще у далекому 1963 року у двох тематичних зошитах під назвою "Біле і чорне" та "Пори року". В армії свою поезію згрупував в окремому зошиті "Листи", а з 1986 року почав збірку "Кредо" з такою назвою у видавництві "Лілея" м.Тернопіль, побачила світ у 2001р його перша поетична книга, у чотирьох збірках - "Біле і чорне", "Пори року", "Листи" та "Кредо". Перед тим у 2000р автор заявив про себе як краєзнавець з нарисом про історію рідного села "На зламі віків" перевидану і доповнену у 2010 році. У 2011р ним була видана книга творів "Час облав", де автор помістив нові поетичні збірки "Дорога", "Філософія римою", "Портрети", "Сонети" та "Пісні". Поет ще на рубежі 80-90х років почав пробувати себе як бард. Він є автором майже 70 пісень що побачили світ друком у книзі "Час облав" та "Вільний птах".

Під час роботи в районівці М.Кучмій попробував себе як публіцист. Його публіцистичні твори вийшли у книгах "Час облав" та "Вільний птах". М.Кучмій у 2010 році видав книгу спогадів Т.Волошина громадсько-політичного діяча, уродженця с.Крогулець, що був на еміграції у Канаді. У 2012р побачив світ історичний нарис про провідника ОУН на Гусятинщині М.Оренчука під назвою "Легендарний провідник" та мемуарний збірник "Життєвими стежками"(2012) про однокласників. У 2021р видавництвом "Тернограф" було здійснено випуск вибраних творів М.В.Кучмія "Вільний птах", назву яким дала остання поетична збірка автора. В книзі є прозові твори - повісті, оповідання та остання публіцистика. Більшість книг М.Кучмія здійснено при допомозі місцевих меценатів - подружжя І.Гути та К.Гути.

Колись у юності М.Кучмій мріяв стати художником, тож живопис став його захопленням у вільний від роботи час за період з 2002 по 2023р художник-аматор написав біля 300 живописних творів.

Нині вже пенсіонер, поет, прозаїк, публіцист, краєзнавець, бард та художник-аматор проживає у рідному селі Васильківцях Чортківського району.

Родина

Одружений — дружина Стефанія, діти — Микола, Юрій, Уляна, онуки — Віталій, Володимир, Остап, Софія та Андрій.

Доробок

Автор:

65 пісень;

збірок поезій «Кредо» (2001), «Біле і чорне», «Пори року», «Листи», «Дорога», «Філософія римою», «Вільний птах»;
повістей «Час облав» (2007, 2011), «Інтерв'ю» (2009), «Свої люди» (2010);
збірки оповідань «Анатомія зради», памфлетів «Портрети»;
краєзнавчого нарису про родинне село «На зламі віків» (2000^[1], 2010)^[2]^[3];
більше 100 памфлетів, нарисів, інтерв’ю, перекладів та інших газетних публікацій.

Зібрав у селах Гусятинщини й опублікував у районному часописі низку краєзнавчих матеріалів.

Створив більше 300 живописних полотен.

Примітки

↑ Кучмій, М. На зламі віків. — Т. : Лілея, 2000. — 272 с. — ISBN 966-7298-65-5.
↑ Сухий, Д. Українське море у краплі села [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Літературний форум.
↑ Левицька Л., Краснодеський, В. «Мрія» повертає селянам надію [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Голос України. — 2011. — 10 червня.

Джерела

Щербак, Л. Кучмій Микола Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 333—334. — ISBN 978-966-528-318-8.
Інформаційний простір Тернопілля / Упорядн. Тернопільська обласна організація Національної спілки журналістів України.. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2010. — С. 100. — ISBN 978-966-457-091-3.
Бандурка, І. Зустрів ювілей гідним доробком // Свобода плюс Тернопільщина. — 2021. — № 96 (29 груд.). — С. 6.
Бандурка, І. Микола Кучмій з Теропільщини зустрів ювілей гідним доробком [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Свобода. — 2021. — 30 грудня.

Посилання

Кучмій Микола Васильович у соцмережі «Facebook»

[1] Кучмій, М. На зламі віків. — Т. : Лілея, 2000. — 272 с. — ISBN 966-7298-65-5.

[2] Сухий, Д. Українське море у краплі села [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Літературний форум.

[3] Левицька Л., Краснодеський, В. «Мрія» повертає селянам надію [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Голос України. — 2011. — 10 червня.

[1]

[2]

[3]