Кушнір Веніамін Володимирович

Веніамін Володимирович Кушнір
Народження	7 січня 1926(1926-01-07) Рудка, Дунаєвецький район, Хмельницька область
Смерть	19 червня 1992(1992-06-19) (66 років)
	Київ
Країна	СРСР →  Україна
Жанр	станковий живопис
Навчання	Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Вчитель	Гуторов Іван Федорович
Діяльність	художник
Напрямок	модернізм
Відомі учні	Шинкаренко Станіслав Гаврилович
У шлюбі з	Галина Возна-Кушнір

Веніамін Володимирович Кушнір (нар. 7 січня 1926(19260107), Рудка, Дунаєвецького району, Хмельницької області — пом. 19 червня 1992, Київ) — український художник, викладач, громадський діяч правозахисного руху.

Біографія

Мати художника походила з шанованої на селі заможної родини, двоє її братів були воїнами УПА. Дух національної свідомості супроводжував його з перших років життя, а ще — мамина пісня і вірші Шевченка. Дитинство і юність минули на Поділлі. Саме тут він відчув себе художником. Першим учителем з фаху вважав викладача Дніпропетровського художнього училища — Максименка, що під час війни жив у Дунаївцях. Професійну освіту Веніамін здобув у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва (1948—1953 рр.) в майстернях Р. Сельського, І. Гуторова, Й. Бокшая. Студентські роки пройшли у наполегливій праці, у пошуках власного стилю.

Художник рано визначив свої позиції у малярстві, що спиралися на традиції українського мистецтва, народну культуру, на філософію Г.Сковороди і творчій геній Т.Шевченка, авангардизм О.Архипенка і М.Бойчука.

Після закінчення інституту В. В. Кушнір два роки викладав у художньому училищі міста Дніпропетровська. З 1954 року — член Спілки художників. З 1956 року жив у Києві. Тут він створив свої великі полотна «Лісоруби», «Плотогони», «Червоні маки», що відразу привернули увагу майстерністю, людяністю, щирістю.

Етапною стала його «Трембіта» (1961 р.). Це був символ-заклик, що збуджував національну свідомість сучасників.

У творчості Кушніра можна виділити декілька тематичних напрямків, споріднених образів, мотивів, які дають право говорити про нього, як про художника-мислителя.

Духовним кодом у його всесвіті є образ української матері, що втілюється у ряді полотен: «Наречена», «Матері», «Нічого кращого немає», «Земля», «Скорботна мати».

Неабияке смислове навантаження несуть і його коні, яких він любив і умів малювати, — це і «Ранок», і «Пута», і «Коні», і вихор червоних коней у «Кобзі».

Прямий заклик на захист сплюндрованої України криється в картині-памфлеті «Скерцо» («Ґвалтована Україна», 1968 р.).

Трагічні мотиви останніх робіт («Прощальна мелодія», «Автопортрет зі свічкою») викликані передчуттям власної долі і гіркими роздумами про місце Людини у цьому суспільстві.

Філософське осмислення складності внутрішнього світу людини художник втілив у численних портретах, що відтворюють український національний характер. Його пейзажі, натюрморти привертають увагу вишуканістю форми, технічною досконалістю, романтичним світобаченням краси рідної землі. Художник щиро закоханий у Карпати, Поділля, Київщину, багато поїздив та походив по тих місцях де творилась історія України.

В. В. Кушнір був художником від Бога. Разом з тим, він був високоосвіченою людиною. Любив і добре знав українську і світову літературу, історію, філософію, мистецтво, музику. Поезія і музика були невід'ємною часткою його буття, вони звучать і у його творах.

Митець високої професійної культури В.Кушнір не мислив себе без щоденної праці. Кожна його картина — то результат багаторічної наполегливої роботи і духовного злету митця.

Творчість

1943—1947 — пейзажі околиць міста Дунаївці.
1948—1953 — навчання у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва на факультеті монументально-декоративного живопису. Майстерні Р.Сельського, Й.Бокшая, І.Гуторова. Дипломна робота: «Універсали Богдана Хмельницького».
1953—1955 — викладач живопису Дніпропетровського художнього училища.
1954 — член Спілки художників.
1956 — переїхав до Києва. Працює у галузі монументального та станкового живопису.
1957 — полотна «З поля», «Оранка». Участь у виставці творів молодих художників.
1958 — серія пейзажів «Кавказ», «Хоста».
1959—1960 — працює і завершує роботу над полотнами «Лісоруби», «Плотогони». Участь у виставці «Радянська Україна».
1959—1961 — працює над картинами «Трембіта», «Червоні маки».
1961 — завершує роботу над картинами і бере участь у Республіканській художній виставці, м. Київ, та всесоюзній художній, м. Москва.
1962 — створено Клуб творчої молоді, де В.Кушнір очолив художню секцію. Подорожує Карпатами. Серії пейзажів «Дзимброня», «Криве поле», «Ясиня», портрети гуцулів, полотно «Вечір».
1963 — працює і завершує роботу над картиною «Дума про Довбуша». Бере участь у Республіканській художній виставці.
1964 — завершує роботу над полотном «Кобза». Бере участь у виставці, присвяченій 150 — річниці від дня народження Тараса Шевченка. Подорожує по Криму. Серія пейзажів «Коктебель», «Федосія», полотно «Вечір на полонині».
1965 — подорожує Поділлям і Карпатами. Серія пейзажів «Нова Ушиця», «Стара Ушиця», «Кам'янець-Подільська фортеця», «Криворівня».
1966 — працює над полотном «Рапсоди». Подорожує Карпатами, пейзажі «Село Зелене».
1967 — закінчує роботу над полотнами «Рапсоди», «Жінка з глечиком».
1968 — завершує роботу над полотнами «Київська весна», «Прометей», «Апостол правди», «Скерцо», «Портрет Шевченка», «Баба з козою».
1969 — цикл робіт за творами Т.Шевченка: «Марія», «Нічого кращого немає», «За байраком байрак» та інші.
1970 — працює над картинами «Ковалі», «Зустріч на чужині», «Ранок».
1971 — закінчує роботу над картинами, бере участь у Республіканській художній виставці, присвяченій 100-річчю від дня народження Лесі Українки.
1972 — завершив картини «Матері», «Коні», «На потоці», «Леся Українка». Бере участь у Всесоюзній художній виставці, м. Москва.
1973 — «У загоні», ескізи до картини «Святковий день».
1974 — Завершив роботу над картиною «Святковий день», участь у Республіканській художній виставці.
1975 — завершив картини «Наречена», «Скорботна мати», «Літній ранок». Цикл пейзажів «Денеші», участь у виставці «Слава праці».
1976 — завершив картини «Баба з козою», «П'ють пиво», працює над ескізами до полотна «Довбуш». Участь у виставці київських художників.
1977 — «Соняшник», «Ярмарок у Косові». Участь у виставці «Слава праці».
1978 — працює над ескізами до картини «Довбуш».
1979 — працює над гобеленом «Боян» для готелю «Либідь».
1980 — «Трембіти сумують», ескізи до портрета Сковороди.
1981 — працює над полотном «Довбуш», серія картин «Козак Мамай».
1981 — працює над полотном «Довбуш», серія картин «Козак Мамай».
1982 — завершує картину «Довбуш», серія натюрмортів і пейзажів. Участь у Республіканській художній виставці.
1983 — пейзажі околиць Києва: «Феофанія», «Осінь у гідропарку», «Сірий день».
1984 — працює над ескізами до картин «Устим Кармелюк», «Г.Сковорода». Бере участь у виставці.
1985 — подорожує Карпатами, серія пейзажів «Колочава», ескізи до картини «Сіножать на Десні».
1986 — завершує полотно «Сіножать на Десні».
1987 — завершує полотно «Земля». Участь у виставці «Київ та кияни».
1988 — серія натюрмортів, пейзажів. Участь у виставці «Земля і люди».
1989 — серія пейзажів «Тиврів», «Микуличин», «Татарів», «Лілея» (за твором Т.Шевченка), «Емансипація».
1990 — «Мітинг» (2 варіанти), працює над полотнами «Григорій Сковорода», «Митець і генерал».
1991 — завершує полотна: «Автопортрет із свічкою», «Автопортрет», «Козак Мамай», «Чумацький куліш», «Чумаки», «Сутінки», «Поцілунок Іуди», «Христос у терновому вінку», «Прощальна мелодія». Не закінчив полотно «Григорій Сковорода».

Галерея

• «Червоні маки», 1961.
  «Червоні маки», 1961.
• «Матері», 1972.
  «Матері», 1972.
• «Леся Українка в Єгипті», 1989.
  «Леся Українка в Єгипті», 1989.
• «Мітинг», 1990.
  «Мітинг», 1990.
• «Автопортрет зі свічкою», 1991.
  «Автопортрет зі свічкою», 1991.
• «Автопортрет», 1991.
  «Автопортрет», 1991.

Джерела та література

• Енциклопедія сучасної України. [1] [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Боривітер. Традиційне народне в українському мистецтві 1960-70-х.[2] [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.]

Література

• Охрімович А. З когорти шістдесятників // Сучасність. 1992. № 12; Ма­ричевська О. Виставка до 80-річчя з дня народження Веніаміна Кушніра // ОМ. 2006. № 1.