Координати: 12°10′57.000000099997″ пн. ш. 99°56′53.999988099989″ сх. д. / 12.18250° пн. ш. 99.94833° сх. д. / 12.18250; 99.94833

Кхаосамройот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кхаосамройот
тай. อุทยานแห่งชาติเขาสามร้อยยอด
Гавань Банґ Пу
Гавань Банґ Пу
Гавань Банґ Пу
12°10′57.000000099997″ пн. ш. 99°56′53.999988099989″ сх. д. / 12.18250° пн. ш. 99.94833° сх. д. / 12.18250; 99.94833
Країна Таїланд
РозташуванняПрачуапкхірікхан, Таїланд
Найближче містоПранбурі
Площа98 км²
Засновано1966
ОператорДепартамент національних парків, охорони дикої природи та рослин
Число відвідувачів164,735 на рік (2019)
Статус:Рамсарське угіддя
Кхаосамройот. Карта розташування: Таїланд
Кхаосамройот
Кхаосамройот (Таїланд)
Мапа
CMNS: Кхаосамройот у Вікісховищі

Кхаосамройот або Кхао Сам Рой Йот (тай. อุทยานแห่งชาติเขาสามร้อยยอด, КТЗСТ: Utthayan Haeng Chat Khao Sam Roi Yot, вираження [ʔùt tʰá jāːn hɛ̀ŋ tɕʰâːt kʰǎw sǎːm rɔ́ːj jôːt ]) — морський національний парк у районі Куйбурі, провінції Прачуапкхіріхан, Таїланд[1]. Він займає 61 300 рай ~ 98 км²[2][3]. з яких 13 050 рай ~ 21 км² — морські райони. Парк був заснований в 1966 році і став першим прибережним національним парком Таїланду. Парк включає найбільше в Таїланді прісноводне болото[4].

Географія

[ред. | ред. код]
Рельєф національного парку.
Пляж Гат Лаєм Сала з кокосовими пальмами.

Вапнякові пагорби — це частина пагорбів Тенасерім[en], які височіють на березі Сіамської затоки, з найвищою висотою Кхао Крачом (605 м). Між пагорбами розташовані прісноводні болота. Кілька з цих боліт було перетворено на ферми з вирощування креветок, оскільки лише 22 000 рай ~ 35 км² із загальної площі 43 000 рай ~ 69 км² боліт є частиною національного парку. Частину площі, 11 000 рай ~ 18 км², цих боліт планується оголосити заповідною Рамсарською територією, як середовища існування водоплавних птахів.

В парку знаходяться два пляжі з білим піском: Гат Лаєм Сала та Гат Сам Прая. Гат Лаєм Сала розташований за 17 км від штаб-квартири парку, і до нього можна дістатися з села Бан Пу або на човні, або піднявшись і спустившись через пагорб, приблизно за 30 хвилин. Неподалік від берега розташовані п'ять безлюдних островів[en] (Ко Кхо Рам, Ко Ном Сао, Ко Равінґ, Ко Саттакут, Ко Кхі Нок).

Протяжність парку приблизно 58 км на південь від території району Гуахін[en].

Походження назви «Кхао Сам Рой Йот» достеменно не встановлено. Місцева історія свідчить, що це означає «гора з 300 піками»[1][5] або «хребет, що був островом, де спаслося 300 людей, з тонучої китайської джонки, які шукали притулку», або хребет парку був названий на честь місцевої рослини під назвою сам рой йот[3].

Печера Прая Накгон

[ред. | ред. код]

Прая Накгон (тай. ถ้ำพระยานคร) — печера, яка розташована приблизно за 500 метрів від пляжу Гат Лаєм Сала та приблизно за 17 км на північ від штаб-квартири парку. Відвідувачі можуть дістатися до печери, орендувавши човен або пройшовши пішки через гору Тянь. Після цього слід піднятися на гору приблизно на 430 м, щоб дістатися до входу печери Прая Накгон. Його найвідомішим раннім відвідувачем був король Чулалонгкорн[3].

Біля підніжжя гори є колодязь, відомий як «Колодязь Прая Накгон». Він був складений з обпаленої глиняної цегли трапецієподібної форми.

Прая Накгон — це велика печера, яка має отвір у стелі, через який проникає сонячне світло. У верхній частині ями є кам'яний міст, відомий як «міст смерті», тому що з нього впало і розбилося на смерть багато диких тварин.

Печера Прая Накгон
Біля входу в печеру Печера Прая Накгон Павільйон Хуга Харуєгат в печері

Хуга Харуєгат (тай. พระที่นั่งคูหาคฤหาสน์) — павільйон, історичне місце, яке було побудоване для візиту короля Чулалонгкорна в цей регіон у 1890 році. Відтоді павільйон став символом провінції Прачуапкхірікхан. Пізніше королі також відвідували печеру, в тому числі король Вачіравуд та король Пуміпон Адульядет. Протягом певних місяців року, у певний час, сонце світить прямо на павільйон.

Клонг Као Даєнг

[ред. | ред. код]

Клонг Као Даєнг — струмок, який має 4 кілометри довжини, витік якого починається у глибині мангрових лісів, а в гирлі його прісна вода змішується з морська водою Сіамської затоки. Мангрові зарості складаються з самае талай (сірі мангрові зарості), конгканг бай лек (справжні мангрові зарості), конгканг бай яї (червоні мангрові зарості) і чахрам (трав'янисті водорості[en])[3].

Мангрові зарості національного парку

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат в морському національному парку Кхаосамройот субекваторіальний:

  • температура взимку (з жовтня по лютий) коливається від 18˚C до 25˚C;
  • температура влітку (з березня по травень) коливається від 23˚C до 32˚C;
  • температура в сезон літніх мусонів (з червня по вересень) коливається від 20˚C до 30˚C.

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

У парку мешкають різноманітні птахи, у тому числі рибалочка звичайний, альціон чорноголовий, альціон білошиїй, чапля мангрова, чапля біла мала та яванська чапля. Представники дикої природи, що зустрічаються в мангрових заростях, включають: стрибунових (pla teen), крабів-скрипалів (pu kam dab), геконів самройот (Cyrtodactylus samroiyot), ящірок агами-метеликів звичайних (Leiolepis belliana), крабоїдних макак (ling samae), альціонів білошиїх (nok kin pieo), раків-лускунчиків (kung deed khan), мулистих повзунів[en] (hoi khika), устриць (hoi nangrom)[3][6]. Рідкісні тварини в парку включають: козорога суматранського (Nemorhaedus sumatraensis), лутунга імлистого (Trachypithecus obscurus), котів-рибалок (Prionailurus viverrinus; тай. เสือปลา ; RTGS: suea pla)[4], а також багато видів птахів. У морі іноді можна побачити ірравадських дельфінів (Orcaella brevirostris)[7].

Тваринний світ
Крабоїдний макака Козоріг суматранський Лутунг імлистий Кіт-рибалка на полюванні Гекон самройот

Історія

[ред. | ред. код]

Ймовірно, Кхао Сам Рой Йот був місцем, де король Монгкут прийняв європейських гостей 18 серпня 1868 року, щоб спостерігати повне сонячне затемнення. Король цікавився астрономією і сам розрахував дату й місце затемнення. Його розрахунки виявилися кращими — приблизно на дві секунди — ніж розрахунки французьких астрономів, які визнали його точність. Він заразився малярією, можливо, під час цієї події, і помер 1 жовтня 1868 року.

Національний парк був створений 28 червня 1966 року[8] з початковою площею 38 300 рай ~ 61 км². 1 квітня 1982 року[9] його було збільшено на 23 000 рай ~ 37 км²[2], після чого його загальна площа становить 61 300 рай ~ 98 км².

Археологія

[ред. | ред. код]

У травні 2020 року археологи з Управління образотворчих мистецтв оголосили про відкриття печерних малюнків віком у 3000 років. Деякі із зображених картин все ще були помітні та чіткі, а деякі картини були пошкоджені процесами травлення вапняку. За словами археолога Канніка Прем'яі, на картинах зображені людиноподібні фігури з аксесуарами на тілах, сцени полювання з луком і стрілами. Більше того, серед малюнків також є фігура тварини, схожої на сероу (козоподібного ссавця, знайденого в регіоні)[10]. У жовтні 2020 року в печерах Національного парку Сем Рой Йот було виявлено ще більше наскельних малюнків, віком у 2000-3000 років[11].

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Khao Sam Roi Yot National Park. Department of National Parks (DNP) Thailand. Архів оригіналу за 15 October 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  2. ↑ а б ข้อมูลพื้นที่อุทยานแห่งชาติ ที่ประกาศในราชกิจจานุบกษา 133 แห่ง [National Park Area Information published in the 133 Government Gazettes] (Thai) . December 2020. Архів оригіналу за 3 листопада 2022. Процитовано 1 листопада 2022, no 4
  3. ↑ а б в г д Svasti, Pichaya (21 червня 2018). Close to Nature. Bangkok Post. Процитовано 21 червня 2018.
  4. ↑ а б Jewett, Katie (6 грудня 2016). Fishing-Cat's Cradle. Bangkok Post. Процитовано 6 грудня 2016.
  5. ↑ Khao Sam Roi Yot National Park. Tourism Authority of Thailand (TAT). Процитовано 13 червня 2021.
  6. ↑ Khao Sam Roi Yot National Park. Thai Birding. Процитовано 13 червня 2021.
  7. ↑ Elliot, Stephan; Cubitt, Gerald (2001). The National Parks and other Wild Places of Thailand. New Holland Publishers (UK) Ltd. с. 48—53. ISBN 9781859748862.
  8. ↑ Royal Decree specifying the area as a National Park in 1966 (PDF). Royal Gazette (тай.). 83 (53 ก): 420—423. 28 червня 1966. Архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2011. Процитовано 27 лютого 2023.
  9. ↑ Royal Decree to expand the size of the National Park in 1982 (PDF). Royal Gazette (тай.). 99 (46 ก special): 5—8. 1 квітня 1982. Архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2011. Процитовано 27 лютого 2023.
  10. ↑ Ancient cave paintings discovered in western Thailand. Microsoft News. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
  11. ↑ Chen, Dene-Hern (6 жовтня 2020). Cave raiders: Thai archaeologists hunt ancient artwork. Phys.org. Процитовано 13 червня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Деніс Грей, Коллін Піпрелл, Марк Грем: Національні парки Таїланду . Communications Resources Ltd., Бангкок 1991,ISBN 974-88670-9-9

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кхаосамройот&oldid=41933396