Кшиштоф Становський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кшиштоф Становський
Кшиштоф Становський
Кшиштоф Становський
дирек­тор Центру міжнародного співробітництва міста Люблін
Нині на посаді
На посаді з15.07.2017
заступник Міністра національної освіти Польщі
26.11.2007 — 9.04.2010
заступник Міністра закордонних справ Польщі
15.09.2010 — 12.01.2012
президент Фонду міжнародної солідарності
2012 — 2017
Народився12 квітня 1959(1959-04-12) (65 років)
Люблін
Відомий якполітик, громадський активіст
ГромадянствоПольське
Alma materЛюблінський католицький університет
БатькоAdam Stanowskid
Нагороди
Хрест свободи та солідарності офіцерський хрест ордена Відродження Польщі орден «За заслуги перед Литвою» Орден Полярної Зірки Bene Merito
 Медіафайли у Вікісховищі

Кшиштоф Становський (пол. Krzysztof Stanowski; 12 квітня 1959(19590412), Люблін, Польща) – польський громадський діяч, дипломат та педагог. Дисидент, активний діяч антикомуністичної опозиції та нелегальної профспілки «Солідарність», політв'язень, співзасновник незалежного скаутингу в Польщі[1]. Заступник Міністра закордонних справ Польщі та Міністра національної освіти Польщі. Співзасновник Громадянского комітету солідарності з Україною.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Кшиштоф Пйотр Становський народився в Любліні. У 1983 р. закінчив історичний факультет Люблінського католицького університету.

На початку 80-х років був співзасновником і членом проводу Незалежного харцерського руху (пол. Niezależny Ruch Harcerski) – першої після ІІ світової війни незалежної скаутської організації у Польщі.

Після впровадження воєнного стану — діяч підпільних структур НСПС «Солідарність», у 1982—1984 роках – член Тимчасової координаційної комісії у Центрально-східному регіоні. Редактор підпільного Незалежного харцерського видавництва та часопису «Братнє слово». Неодноразово репресований та затриманий з політичних мотивів. У період з січня по липень 1984 року заарештований за таємну профспілкову діяльність. Звільнений за амністією.

З жовтня 1988 року очолював Комісію з порозуміння незалежних громад та скаутських організацій. Співзасновник Спілки харцерів Республіки Польща (пол. Związek Harcerstwa Rzeczypospolitej), у 1989—1990 роках — перший керівник, а потім генеральний секретар цієї організації.[2]

З 1989 р. був пов'язаний з фондом «Освіта для демократії» (пол. Fundacja Edukacja dla Demokracji), а в 2001—2007 рр. був його президентом. Автор навчальних програм та публікацій з питань громадянської освіти та роботи неурядових організацій. Провів кілька сотень тренінгів та семінарів у Польщі, Східній Європі, на Закавказзі, у Середній Азії та Монголії. В Україні з початку 90-х співпрацював, зокрема, з Пластом, Товариством Лева, громадськими організаціями кримських татар та Меджлісом кримськотатарського народу. Підтримав створення Федерації польських організацій в Україні.

Був співзасновником «Групи Заграніца» (пол. Grupa Zagranica), яка є федерацією польських неурядових організацій, що діють за межами країни. До листопада 2007 року був заступником голови керівного комітету Світового руху за демократію. З 1999 року – член польського відділу організації «Ашока».

З листопада 2007 р. по квітень 2010 р. – віце-міністр у Міністерстві національної освіти Польщі. У 2008—2010 рр. – заступник голови ради Польсько-німецької співпраці молоді (пол. Polsko-Niemiecka Współpraca Młodzieży). Координатор Європейського року креативності та інновацій 2009 у Польщі. У 2010—2012 роках — віце-міністр закордонних справ, відповідальний, зокрема, за співпрацю для розвитку[3]. Був співавтором законопроєкту про співпрацю для розвитку, прийнятого в 2011 році. Підписант міжсекторної угоди про глобальну освіту. Під час польського головування в Раді ЄС – співініціатор створення Європейського фонду для демократії (анг. European Endowment for Democracy).

У 2012—2017 рр. – президент Фонду міжнародної солідарності (пол. Fundacja Solidarności Międzynarodowej). З 2013 року – співорганізатор польської допомоги Україні, зокрема, підтримки медичних служб Євромайдану, незалежних ЗМІ та внутрішньо переміщених осіб. Автор та ініціатор численних закликів до солідарності з Україною. У 2014 році — співзасновник та член Громадського комітету солідарності з Україною. З 2017 р. – член Групи польсько-українського діалогу, у 2017—2019 рр. – учасник Українсько-польського форуму партнерства. Спільно з Єжи Рейтом є співавтором акції «Полум'я братства»[4]. Програмного руху дослідників Спілки харцерів Республіки Польща та української організації «Пласт».

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Krzysztof Stanowski - Leksykon - Teatr NN. teatrnn.pl (пол.). Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 22 лютого 2020.
  2. ↑ Historia – Związek Harcerstwa Rzeczypospolitej (pl-PL) . Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
  3. ↑ Katarzyna Pełczyńska-Nałęcz Podsekretarzem Stanu w MSZ. www.msz.gov.pl. Архів оригіналу за 7 квітня 2017. Процитовано 22 лютого 2020.
  4. ↑ Krysiak, Paweł (19 серпня 2017). Polacy i Ukraińcy razem. Pielęgnujmy ten Cud nad Wisłą. Rozmowa z Krzysztofem Stanowskim. lublin.wyborcza.pl (Польська) . Процитовано 25 серпня 2020.
  5. ↑ Наказ Президента Республіки Польща від 3 травня 2006 р. Про нагородження орденами (Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 3 maja 2006 r. o nadaniu orderów). isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  6. ↑ Prezydent Mongolii odznaczył liderów polskich organizacji pozarządowych. 20.01.2013. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 9.07.2020.
  7. ↑ Wysokie odznaczenia Państwa Litewskiego dla polskich polityków. Wilnoteka (пол.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  8. ↑ КОРКОШ, Наталія (29 грудня 2022). Волонтери «Рівне Разом» вручили меру Любліна нагрудний знак від Залужного. 7 днів (укр.). Процитовано 28 січня 2023.
  9. ↑ Lublin, U. M. Wręczenie odznaczeń zasłużonym za pomoc Ukrainie. lublin.eu (пол.). Процитовано 28 січня 2023.
  10. ↑ Osoby odznaczone i wyróżnione podczas Dnia Służby Zagranicznej 2013. web.archive.org. 2 грудня 2013. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 9 липня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кшиштоф_Становський&oldid=41060707