Кідалт
Кідалт (від англійських слів kid і adult — kidult, тобто «доросла дитина») — один з видів інфантилізму, синдром, при якому доросла людина має дитячі хобі чи захоплення. Також це психологічний стан, при якому дорослий «у душі залишається дитиною». Іноді цей стан називають синдромом Пітера Пена, синдромом Карлсона, а його представників — кідалтами. Вважається, що кідалти своїми дитячими захопленнями прагнуть втекти від непривабливої дійсності і життєвих проблем.
У минулому в психології існувало поняття puer aeternus, або «вічний хлопчик». Сьогодні це поняття, яке часто називають синдромом Пітера Пена, означає людину, яка емоційно залишається на рівні підлітка або навіть дитини. Назва походить від архетипного літературного вічного хлопчика Пітера Пена.
Термін «кідалт» вперше був використаний у 1950-х роках телевізійною індустрією для позначення дорослих глядачів, які насолоджувалися телевізійними програмами, орієнтованими на дітей.[1] Наприклад, програма «Громовержці» була розроблена спеціально для того, щоб заробити на цій демографічній групі «кідульту», і виходила в ефір у вечірній, а не в денний час.[2][3]
Одним з найвідоміших і крайніх випадків синдрому Пітера Пена та ментальності «кідплт» є Майкл Джексон. Джексон відкрито заявляв, що не хоче дорослішати, і володів великою колекцією аркадних ігор, іграшкових машинок і пам'ятних речей з фентезі та наукової фантастики. Майкл також захоплювався персонажем Пітера Пена і намагався створити тематичний парк на своїй території під назвою Neverland Ranch.[4]
Набирає обертів ціла індустрія товарів, розрахованих на кідалтів: для чоловіків — комп'ютерні ігри, круті гаджети, колекційні солдатики, суперсучасні самокати або скутери; для дівчат — одяг в стилі Пеппі Довгапанчоха, футболки із зображенням героїв японських мультфільмів, яскраві пластмасові намиста тощо.
На початку 21 століття повідомлялося, що для дорослої людини захоплення, яких традиційно очікують лише від дітей, не обов'язково є аномалією. Індустрія розваг швидко визнала тенденцію і запровадила спеціальну категорію «кідалт» речей, що продаються і для дітей, і для дорослих.[5] Величезні успіхи таких фільмів, як Шрек та Гаррі Поттер,[6] мультиплікаційних телевізійних серіалів, таких як «My Little Pony: Дружба — це диво», — цільова демографічна група молодих дівчат, художня література для дорослих, яка традиційно орієнтована на підлітків[7] та факт, що Діснейленд є одним із найкращих світових напрямків відпустки для дорослих (без дітей)[8], схоже, вказує на те, що «дитячий вік» — явище дуже поширене. І на відміну від puer aeternus, «дитячодорослі» успішно беруть на себе відповідальність як зрілі люди з інтересами не дорослих.[8] Крістофер Ноксон у доповіді Колберта 29 червня 2006 року зауважив, що «існує велика різниця між дитячістю та інфантильністю».
Карен Брукс писала про те, що вона називає «комерціалізацією молодості»: артисти продають «підлітковий дух» дорослим, яких у минулому називали «молодими в душі».[9]
- ↑ Morris, William (23 листопада 1956). Words, Wits, and Wisdom. Milwaukee Journal. с. 60.
- ↑ Anderson, Sylvia (2007). Sylvia Anderson: My Fab Years!. Neshannock, Pennsylvania: Hermes Press. с. 21. ISBN 978-1-932563-91-7.
Our market had grown and a 'kidult' show ... was the next step.
- ↑ Bentley, Chris (2005) [2000]. The Complete Book of Thunderbirds (вид. 2nd). London, UK: Carlton Books. с. 12. ISBN 978-1-84442-454-2.
- ↑ "Kidults, the adultescent market", Fameable, February 15, 2016
- ↑ EST, Tony Dokoupil On 12/15/07 at 8:52 AM (15 грудня 2007). Forty-Year-Old Virgins. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Are you a kidult? | Quiz | guardian.co.uk. www.theguardian.com (англ.). Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ Said, S. F. (11 січня 2003). The grown-up world of kidult books (англ.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 10 травня 2020.
- ↑ а б Kidult | Meaning of Kidult by Lexico. Lexico Dictionaries | English (англ.). Процитовано 10 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Mallan, Kerry; Pearce, Sharyn (2003). Youth cultures : texts, images, and identities (англ.). Westport, Conn.: Praeger. ISBN 0-275-97409-X. OCLC 50291172.
|
Це незавершена стаття про культуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |